ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Справа №907/228/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Приймак Олени Миколаївни від 13.11.2018

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 (суддя

Ушак І.Г., повний текст складено 16.10.2018)

у справі №907/228/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Приймак Олени Миколаївни, м. Нікополь

до Фізичної особи - підприємця Драга Вікторії Миколаївни , м. Мукачево

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" м. Ужгород

про стягнення суми 47599,66 грн.

27.03.2018 фізична особа - підприємець Приймак Олена Миколаївна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця Драги Вікторії Миколаївни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" про стягнення 47599,66 грн., що складається із сум фактичної вартості вантажу - 35400,36 грн., оплати за його перевезення - 4000,00 грн., а також відшкодування сум присуджених до стягнення з Приймак О.М. - позивача у даній справі - та Приймак О.Г. на користь ТОВ Імекспо, зокрема: 1067,58 грн. - пені, 556,27 грн. - інфляційних втрат, 115,00 грн. - 3 % річних, 1600,00 грн. - судового збору, що є сумами присудженими до стягнення з Приймак О.М. на користь ТОВ «Імекспо» у межах справи № 904/5977/17 та 100,00 грн. - 3 % річних, 472,35 грн. - інфляційних втрат, 928,10 грн. - пені, 1600,00 грн. судового збору та 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що є сумами присудженими до стягнення з Приймак О.Г. на користь ТОВ «Імекспо» у межах справи № 904/5200/17.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач як перевізник не виконав зобов'язань за договором перевезення, не доставив за замовленням позивача вантаж третій особі у справі. Стверджує, що відповідач не передав товар третій особі, хоча сторонами договору перевезення - позивачем та відповідачем - був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт за договором перевезення та здійснена оплата їх вартості. У результаті наведеного за позовом третьої особи до позивача у даній справі було прийнято судові рішення на користь третьої особи - ТОВ «Імекспо» - у справах №904/5977/17, №904/5200/17. ( а.с. 3-42)

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у даній справі відмовлено в задоволенні позову повністю.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що замовник у даній справі, підписавши акт приймання-передачі виконаних робіт за договором перевезення та оплативши їх вартість, підтвердив тим самим виконання перевізником своїх зобов'язань за договором. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а твердження щодо невиконання перевізником зобов'язань не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджені доказами.

13.11.2018, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі №907/228/18, фізична особа - підприємець Приймак Олена Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким стягнути з фізичної особи - підприємця Драги Вікторії Миколаївни грошові кошти у сумі 47599,66 грн., витрати по судовому збору покласти на відповідача. Вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, з неправильним та неповним дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме:

1) апелянт вважає, що суд не врахував, що у справах №904/5977/17, №904/5200/17 відповідач не подав апелянту належних та допустимих доказів повернення товару безпосередньо представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" (вантажоодержувачу), у зв'язку із чим суди прийняли рішення, якими стягнули вартість товару з апелянта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо"; з факту задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" випливає, що суди встановили, що перевізником фактично товар не було доставлено вантажоодержувачу, а товариству було невідомо про повернення товару перевізником;

2) апелянт стверджує, що суд не взяв до уваги, що підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт за договором перевезення свідчить про виконання апелянтом своїх обов'язків за договором і підтвердження незаконних дій перевізника;

3) на думку апелянта, судом неправильно трактовано пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" про те, що товариство не отримувало і не повинно було отримувати товар, адже такі пояснення свідчить про невиконання перевізником своїх обов'язків; крім того, у випадку відмови вантажотримувача прийняти товар, перевізник повинен був повідомити вантажовідправника і повернути йому товар, однак, перевізник таких дій не здійснив та не довів виконання ним свого обов'язків за договором.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, заперечуючи її вимоги та доводи з наступних підстав:

1) своїми конклюдентними діями (підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт за відсутності будь-яких претензій та здійсненням оплати за поставку) позивач визнав виконання відповідачем своїх зобов'язань з перевезення та доставки вантажу ТзОВ "Імекспо" за договором перевезення;

2) водій не приймав від позивача, а тим більше від ФОП Приймак О.Г. продукцію по кількості та вартості, жодних накладних та інших супровідних документів водій не підписував;

3) обов'язку передати товар з підписанням накладної про отримання товару отримувачем, договірними умовами не було передбачено;

4) здійснене відповідачем перевезенням підтверджено особистими письмовими свідченнями водія;

5) рішення у справах №904/5977/17, №904/5200/17 стосуються виключно правовідносин, які виникли з договору поставки між ФОП Приймак О.М. та ТзОВ "Імекспо";

6) ТзОВ "Імекспо" не визнало отримання товару з причин його прострочення (зіпсування), а не з причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань з перевезення та доставки вантажу ТзОВ "Імекспо".

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовила у його задоволенні, оскільки ухвалою від 23.11.2018 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, враховуючи ціну позову (47599,66 грн), справа була призначена до розгляду без виклику учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до матеріалів справи, Фізичною особою - підприємцем Приймак Оленою Миколаївною та Фізичною особою - підприємцем Драгою Вікторією Миколаївною 01.04.17 укладено договір перевезення № 45 (надалі - договір) (а.с. 25), за умовами п. 1.1 якого ФОП Драга (перевізник/відповідач) - зобов'язалась надати транспортні послуги вантажним автомобільним транспортом ФОП Приймак (замовнику/позивачу), яка у свою чергу зобов'язалась оплатити винагороду (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору перевізник зобов'язався надати замовнику за його замовленням транспортні послуги по перевезенню вантажів по території України, забезпечити збереження товару, а замовник сплатити винагороду за виконану роботу «…у розмірі 4000,00 грн., а саме: за перевезення товару (чіпсів, снеків) по накладних Приймак О.Г. - 17385,24 грн. та Приймак О.М. - 18015,12 грн., на загальну суму 35400,36 грн.».

Згідно п. 2.2 договору перевезення після виконання замовлення сторони підписують двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт, замовник здійснює розрахунки із перевізником шляхом перерахування винагороди на картковий рахунок перевізника після виконання замовлення на протязі трьох робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

За умовами замовлення до договору перевезення підписаного сторонами, останніми було узгоджено перевезення товару (чіпси та снеки) в коробках на загальну суму 35400,36 грн. за маршрутом м. Нікополь - м. Ужгород; завантаження - 3.04.17 - силами та засобами замовника; вантажоодержувач - ТОВ «Імекспо», розвантаження - 4.04.17 - силами та засобами отримувача; замовлення прийняв водій ОСОБА_7.

На виконання п. 2.2 договору 07.04.2017 сторони підписали акт приймання-передачі виконаної роботи за договором перевезення від 01.04.17 (а.с. 25), зі змісту якого вбачається виконання робіт, передбачених договором перевезення вантажу, його збереження під час перевезення та оплати винагороди у розмірі 4000,00 грн., а саме за перевезення товару (чіпсів, снеків) по накладних Приймак О.Г. - 17385,24 грн. та Приймак О.М. - 18015,12 грн., на загальну суму 35400,36 грн.

Згідно п. 3 акту приймання-передачі у замовника претензій до якості виконаних робіт немає, замовлення виконано якісно, у повному обсязі та в строк, згідно з умовами договору.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірні відносини сторін у даній справі виникли з договору перевезення вантажу, за яким згідно ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до пунктів 15.1 - 15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Із врахування викладеного, з позовної заяви та апеляційної скарги не вбачається, що ФОП Приймак О.М. заперечує підписання акту 07.04.2017 до договору перевезення від 01.04.17 та перерахування винагороди на картковий рахунок перевізника у розмірі 4000,00 грн., докази чого долучені до позовної заяви.

Щодо твердження апелянта, що акт не є доказом виконання зобов'язань перевізником за договором, такі спростовуються положеннями законодавства, п. 2.2 договору та п. 3 акту приймання-передачі. Адже, договором передбачено, що після виконання замовлення підписується сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт та замовник здійснює розрахунки із перевізником шляхом перерахування винагороди на картковий рахунок перевізника. Крім того, акт підписаний без зазначення претензій до якості виконаних робіт, а також вказано, що замовлення виконано якісно, у повному обсязі та в строк, згідно з умовами договору.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо виконання умов договору перевізником, а матеріалами справи підтверджується вчинення сторонами конклюдентних дій з виконання умов договору перевезення вантажу.

Щодо твердження апелянта, що з судових рішень у справах №904/5977/17, №904/5200/17 вбачається, що перевізником фактично товар не було доставлено вантажоодержувачу, варто зазначити наступне:

Із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 року у справі №904/5200/17, яке набрало законної сили, вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" до фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича було задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" 17389,98 грн. основного боргу, 100,00 грн. річних, 472,35 грн. інфляції грошових коштів, 928,10 грн. пені. Суд виходив з того, що на виконання умов договору продажу товарів № 16/2016 від 18.10.16 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПО" здійснило поставку товару на адресу фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича на загальну суму 17389,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №19 від 18.01.17. Всупереч п. 3.1. договору відповідач не сплатив вартості товару протягом 21 календарних днів з моменту приймання товару. Крім того, доказів виконання зобов'язання з оплати товару відповідач на момент розгляду спору не надав.

Із постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року у справі №904/5200/17 вбачається, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПО" до фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - фізичної особи-підприємця Драги Вікторії Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 18 908,13 грн. залишено без задоволення, оскільки, доводи скаржника про повернення позивачу товару на загальну суму 17389,98 грн. через перевізника та не надання перевізнику товариством документів на підтвердження отримання ним товару, пообіцявши вислати їх поштою, не підтвердженні відповідачем відповідними доказами, а з накладної №000000001 від 03.04.2017, яка була видана Приймаком О.Г. перевізнику Дразі В.М. не вбачається, що ТОВ «Імекспо» було отримано повернутий товар.

Із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/5977/17 , яке набрало законної сили, вбачається, що задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПО" до фізичної особи-підприємця Приймак Олени Миколаївни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Драги Вікторії Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 21 478,85 грн.; стягнено з фізичної особи-підприємця Приймак Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСПО» 19 740,18 грн. - основного боргу, 1067,58 грн. - пені, 556,27 грн. - індексу інфляції, 115,00 грн. - 3 % річних, 1600,00 грн. - судового збору.

Суд виходив з того, що на виконання умов договору продажу товарів №17/2016 від 18.10.16 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПО" здійснило поставку товару в асортименті в кількості 14 одиниць на адресу фізичної особи-підприємця Приймак Олени Миколаївни на загальну суму 19 740,18 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №00000010 від 18.01.17. Всупереч п. 3.1. договору, відповідач не сплатив вартості товару протягом 21 календарних днів з моменту приймання товару. Крім того, доказів виконання зобов'язання з оплати товару відповідач на момент розгляду спору не надав.

Заперечення відповідача про повернення позивачу товару на загальну суму 18 015,12 грн. через перевізника - фізичну особу-підприємця Драгу Вікторію Миколаївну, що підтверджував договором перевезення № 45 від 01.04.17, актом приймання-передачі виконаних робіт № 45 від 01.04.17 та копіями скріншотів електронних сторінок переписки з позивачем, за якими представник позивача визнавав повернення товару, такі спрстовані невизнанням факту повернення товару позивачем та відсутністю доказів на підтвердження такого факту та умовами п. 7.7. договору, яким визначено вимоги щодо форми повідомлень та листів, що надсилаються сторонами одна одній в процесі виконання даного договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовна заява підписана фізичною особою-підприємцем Приймак О.М. і апеляційна скарга - адвокатом фізичної особи-підприємця Приймак О.М. Шашликовим Д.Г., однак, жодних документів про повноваження представляти інтереси фізичної особи-підприємця Приймака О.Г., який виступає відповідачем у справі №904/5200/17, до матеріалів справи не долучено. Крім того, спірний договір перевезення у справі №907/228/18 укладений та підписаний Приймак О.М. та Драгою В.М.

До апеляційної скарги долучено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги та ордер, якими фізична особа-підприємець Приймак О.М. уповноважує на надання правової допомоги адвоката Шашликова Д.Г. До позовної заяви долучена копія паспорту Приймак О.М. із відміткою про зареєстрований шлюб з Приймак О.Г., однак, це не уповноважує фізичну особу-підприємця Приймак О.М. діяти від імені фізичної особи-підприємця Приймак О.Г.

У справі №904/5200/17 відповідачем виступає фізична особа-підприємець Приймак О.Г., однак, у справі №907/228/18 апелянтом не обгрунтовано на якій підставі вона звертається із позовом про відшкодування сум, присуджених до стягнення з Приймак О.Г. на користь ТОВ «Імекспо» у межах справи № 904/5200/17.

Щодо можливості фізичної особи-підприємця Приймак О.М. звернутись з позовом до перевізника про стягнення коштів згідно накладної №000000001 від 03.04.2017, то колегія суддів констатує, що у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року у справі №904/5200/17 зазначається про твердження фізичної особи-підприємця Приймак О.М. щодо повернення товару на загальну суму 17389,98 грн., а у матеріалах справи №907/228/18 міститься накладна №000000001 від 03.04.2017 на суму 17385,24 грн.(а.с.29).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що із встановлених обставин судовими рішеннями у справах №904/5977/17, №904/5200/17 не вбачається найменувань та кількості поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПО", його основні характеристики та ознаки, які могли б надати можливість однозначно ідентифікувати його як вантаж, який перевозила фізична особа-підприємець Драга Вікторія Миколаївна на виконання договору № 45 від 01.04.17 у справі №907/228/18.

Відповідно до ч. ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищевказане, встановлені обставини судовими рішеннями у справах №904/5977/17, №904/5200/17 не можуть застосовуватися як преюдиційні факти у справі №907/228/18.

Щодо тверджень скаржника, що пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" про те, що товариство не отримувало і не повинно було отримувати товар, свідчить про невиконання перевізником своїх обов'язків, таке спростовується матеріалами справи, а саме відзивом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" на позовну заяву фізичної особи-підприємця Приймак О.Г. У відзиві товариство зазначає, що Драга В.М. виконала свої зобов'язання за договором перевезення, не передання товару одержувачу відбулося з інших підстав, ніж ті, які впливають на обсяг відповідальності перевізника, у зв'язку із цим відсутня його вина, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі №907/228/18 у повному обсязі.

За приписами абзаців 6, 7 статті 72 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу лише в тому випадку, коли якість вантажу внаслідок псування або пошкодження, за які автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність, змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового використання його за прямим призначенням. Вантажоодержувач зобов'язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмовлення прийняти вантаж і завірити цей запис підписом та печаткою (штампом).

Таких документів позивач суду, також, не подавав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевізник виконав свої зобов'язання за договором перевезення, що підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт складеним та підписаним 07.04.2017 сторонами договору перевезення (позивачем та відповідачем у даній справі).

Аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, вони не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Із врахуванням того, що справа розглядалася в судовому засіданні 24.01.2019 без виклику сторін, на підставі ч.5 ст.240 ГПК України, датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повної постанови.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі №907/228/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Приймак О.М. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік