ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

04.02.2019 Справа № 905/3374/16

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Курило Г.Є., суддів Паляниці Ю.О., Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ

про зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю).

Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про зобов'язання АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" (з урахуванням ухвали суду від 22.06.2018 про зміну найменування відповідача у справі з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі») виконати умови договору № 200715-5Д12/61 від 20.07.2015, а саме, прийняти виконання зобов'язань ПАТ "Донбасенерго" шляхом складання та направлення останньому актів приймання - передачі електроенергії за наступні періоди, на наступні кількість та вартість електроенергії:

- за травень 2015р. в кількості 118 559 920 кВтг вартістю 99 590 332,80 грн.,

- за червень 2015р. в кількості 111 961 232 кВтг вартістю 94 047 434,88 грн.,

- за липень 2015р. в кількості 64 964 684 кВтг вартістю 66 263 977,68 грн.,

- за серпень 2015р. в кількості 81 351 627 кВтг вартістю 91 569 391,36 грн.,

- за вересень 2015р. в кількості 61 447 578 кВтг вартістю 67 004 896,96 грн.,

- за жовтень 2015р. в кількості 112 939 377 кВтг вартістю 97 308 567,23 грн.,

- за листопад 2015р. в кількості 132 837 172 кВтг вартістю 122 470 559,10 грн.,

- за грудень 2015р. в кількості 149 233 320 кВтг вартістю 144 213 111,12 грн.,

- за січень 2016р. в кількості 165 426 065 кВтг вартістю 165 419 447,95 грн.,

- за лютий 2016р. в кількості 127 106 582 кВтг вартістю 126 445 627,78 грн.,

- за березень 2016р. в кількості 116 237 948 кВтг вартістю 121 770 874,32 грн.,

- за квітень 2016р. в кількості 90 892 999 кВтг вартістю 96 506 550,62 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем своєчасно не підготовлено, не підписано та не передано ПАТ “Донбасенерго” акти приймання-передачі електричної енергії за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ “Донбасенерго” як виробника за договором. Зазначена бездіяльність АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" створює перешкоди у здійсненні ПАТ “Донбасенерго” бухгалтерського обліку господарських операцій з продажу електроенергії, розрахунків податкових зобов'язань ПАТ “Донбасенерго” перед бюджетом, порушує майнові інтереси останнього, а тому заявлені позовні вимоги є ефективним способом захисту порушеного права ПАТ “Донбасенерго”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.12.2016 порушено провадження у справі № 905/3374/16.

25.04.2018 господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В. постановлено ухвалу про призначення справи № 905/3374/16 до колегіального розгляду.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.04.2018, справу №905/3374/16 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Сковородіна О.М., Фурсова С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” та ОСОБА_1 товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі №905/3374/16 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 905/1926/16.

09.11.2018 електронною поштою суду та 15.11.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” надійшло клопотанням, в якому відповідач просить суд поновити провадження у справі № 905/3374/16 з посиланням на те, що 11.09.2018 ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду було винесено постанову у справі №905/1926/16, якою скасовано рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрито провадження у справі. В додаток до клопотання надано постанову ОСОБА_4 Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16.

У зв'язку з закінченням повноважень головуючого судді Ніколаєвої Л.В. розпорядженням керівника апарату від 15.11.2018 №01-01/894 призначено повторний авторозподіл справи №905/3374/16, за результатами якого по справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Г.Є.Курило, судді С.М. Фурсова, О.М. Сковородіна (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2018 прийнято справу №905/3374/16 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., суддів С.М. Фурсової, Сковородіної О.М., поновлено провадження по справі №905/3374/16 зі стадії підготовчого провадження та призначено її до розгляду спочатку.

05.12.2018 від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Донецької області від 08.01.2019 № 01-01/11 “Щодо внесення змін до складу судової колегії”, у зв’язку із перебуванням судді Фурсової С.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019, справа розподілена колегії суддів у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Паляниці Ю.О., Сковородіної О.М.

Ухвалою суду від 08.01.2019 прийнято справу №905/3374/16 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., суддів Паляниці Ю.О., Сковородіної О.М., розгляд справи почато спочатку та відкладено підготовче засідання.

У поясненнях від 03.01.2019 ПАТ “Донбасенерго” проти задоволення заяви ТОВ “ДТЕК Донецькі електромережі” про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України заперечило, вважає що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є єдиним ефективним засобом захисту порушеного права.

В підготовчих засіданнях позивач наполягав на задоволенні позову, проти закриття провадження у справі заперечував, відповідач просив суд закрити провадження по справі оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного:

11 червня 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року було укладено Багатосторонній договір між учасниками ринку електричної енергії з додатками (далі - Багатосторонній договір). Відповідно до Преамбули зазначеного договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення їх підписів печатками і згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) його умови застосовуються до відносин між Сторонами, що виникли з 01 травня 2015 року.

Сторонами цього договору є: (А) суб'єкти електроенергетики, які здійснюють діяльність по виробництву, передачі, розподілу та постачанню електричної енергії на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (неконтрольована територія), які підписали Договір і/або приєдналися до нього; (Б) суб'єкт електроенергетики (його відокремлений підрозділ), який здійснюють диспетчерське (оперативно-технологічне) управління на неконтрольованій території.

Метою Багатостороннього договору, згідно з п. 2.1. цього договору, є врегулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, придбанням, продажем і споживанням електричної енергії на неконтрольованій території. Багатосторонній договір визначає права, обов'язки і відповідальність сторін цього договору, Загальних зборів та Координаційного центру на неконтрольованій території (п. 2.2. договору).

Позивач і відповідач у цій справі є учасниками ринку електричної енергії і сторонами Багатостороннього договору, які надали свою згоду визнавати і виконувати всі умови цього договору, Правил ринку і інших додатків до Багатостороннього договору (п. 3.1. договору).

За змістом підпункту 2.5.1. п. 2.5. Багатостороннього договору сторони зобов'язані продавати всю електричну енергію, що виробляється на ринку електричної енергії відповідно до умов договору та прямих двосторонніх договорів, укладених відповідно до нього.

На виконання приписів багатостороннього договору 20 липня 2015 року між ПАТ “Донбасенерго” (Виробник) та ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго” (правонаступником якого є ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ) (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 200715-5Д12/61 (далі - Договір купівлі-продажу електроенергії, Договір № 200715-5Д12/61), відповідно до п. 1.1. якого Виробник взяв на себе зобов'язання продавати електричну енергію, вироблену на Старобешівській ТЕС, Постачальнику, що здійснює діяльність з поставки електричної енергії за регульованим тарифом на території Донецької області, в місячних обсягах електроенергії, заданих (визначених) Розрахунковим центром виходячи з місячного балансу електроенергії.

Згідно з п. 1.2. Договору № 200715-5Д12/61, Постачальник зобов'язався купувати електричну енергію і здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. цього договору Виробник продає електричну енергію Постачальнику в точці (точках) продажу електричної енергії, а Постачальник оплачує Виробнику вартість придбаної електроенергії і здійснює інші платежі відповідно до умов договору.

Як було встановлено у п. 2.3. Договору № 200715-5Д12/61, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 2.4. цього договору вартість продажу в кожному розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу відпущеної електричної енергії на діючий тариф Виробника, затверджений Координаційним центром.

Відповідно до підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Договору № 200715-5Д12/61, Виробник має право здійснювати виробництво і продаж електричної енергії в обсязі і з дотриманням графіку навантаження електростанції, заданого Системним оператором. У свою чергу згідно з підпунктом 3.2.2. п. 3.2. цього договору Виробник зобов'язався постачати Постачальнику електричну енергію в обсягах, визначених Системним оператором.

Положеннями підпунктів 3.4.3., 3.4.4. п. 3.4. Договору № 200715-5Д12/61 передбачено, що Постачальник зобов'язався оплачувати згідно з Алгоритмом розподілу грошових коштів Виробнику вартість фактично придбаної у Виробника електричної енергії в порядку, встановленому Багатостороннім договором, і за рахунок коштів, зібраних Постачальником від Споживачів, здійснювати своєчасне підготування, підписання та передачу Виробнику акта приймання-передачі електричної енергії та акта звірки взаємних розрахунків за продану електричну енергію у розрахунковому місяці.

Згідно з п. 4.1. Договору № 200715-5Д12/61 обсяг фактично проданої Виробником і придбаної Постачальником електричної енергії в розрахунковому місяці визначається Розрахунковим центром при Координаційному центрі в порядку, визначеному Багатостороннім договором між учасниками ринку електричної енергії.

За приписом п. 4.2. Договору № 200715-5Д12/61 не пізніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник оформлює та підписує зі свого боку і направляє Виробнику два примірники акта приймання-передачі електричної енергії, форма акта приймання-передачі наведена у додатку № 1 до цього договору.

У свою чергу, відповідно до п. 4.3. Договору № 200715-5Д12/61, протягом двох днів після отримання 2-х примірників актів приймання-передачі Виробник перевіряє ці акти і, у разі відсутності зауважень, підписує їх та направляє Постачальнику один примірник акта.

Відповідно до п. 9.1. зазначеного договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01 травня 2015 року. Договір діє протягом строку дії постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року.

Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано до суду акти приймання-передачі електричної енергії, що були підписані лише Позивачем за період з травня 2015 року по квітень 2016 року та фактичні об'єми корисного відпуску електричної енергії ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з травня 2015 року по квітень 2016 року з доказами направлення ПАТ “Донбасенерго” актів приймання-передачі на адресу ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго”.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В силу приписів статті 1 ГПК України у редакції, що діяла на дату подачі позову, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За змістом положень вказаних норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Звернувшись до господарського суду з цим позовом, ПАТ “Донбасенерго” вважає, що вимога до ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ виконати умови договору № 200715-5Д12/61 від 20.07.2015, а саме, прийняти виконання зобов’язань ПАТ “Донбасенерго” шляхом надання позивачеві актів приймання - передачі електроенергії за певні періоди, на визначену ПАТ “Донбасенерго” кількість та вартість електроенергії, є належним способом захисту прав позивача.

Проте, суд вважає, що вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Отже, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що вимога позивача у цій справі про зобов'язання надати акт приймання-передачі електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин суд доходить висновку про задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки господарського суду у цій справі узгоджуються з правовою позицією викладеною ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду у Постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 905/1926/16.

ОСОБА_5 ОСОБА_4 Верховного Суду при розгляді справи справі № 905/1926/16 зазначила, що спори про зобов'язання надати чи підписати акт приймання-передачі товару не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Крім цього, у разі наявності обставин стверджувати, що відповідач порушив умови договору № 200715-5Д12/61 від 20.07.2015 купівлі-продажу електричної енергії в частині проведення розрахунку за спожиту електричну енергію в обсягах та за ціною відображеною в актах приймання-передачі за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, ПАТ “Донбасенерго” має право звернення до ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ з позовом про стягнення заборгованості у відповідності до норм ст. 193 ГПК України, ст.525 ЦК України (порушення зобов’язань).

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається. Водночас, позивач не позбавлений можливості на звернення до суду для вирішення даного питання у разі необхідності.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.231, п.2 ч.2 ст.185, ст.ст.233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі № 905/3374/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” до ОСОБА_1 товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ про зобов’язання вчинити певні дії - закрити.

Роз’яснити сторонам, що згідно ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст ухвали складено та підписано 05 лютого 2019 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її оголошення до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя О.М. Сковородіна