ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2019 р. Справа № 903/785/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом: Першого заступника керівника Ковельської міської прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності Зендер-Україна, Шацький район, с. Смоляри - Світязькі

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від прокуратури: ОСОБА_1 - посвідчення № 036265 від 12.11.2015р.

Встановив: Перший заступник керівника Ковельської міської прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної держави адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності Зендер-Україна про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду озеро Прибич на території Грабівської сільської ради, Шацького району, Волинської області загальною площею 24,300га.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм земельного законодавства у сфері регулювання земельних відносин при використанні земельної ділянки водного фонду та території Шацького району.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17.12.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2018 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання не прибув в заяві вх. № 01-55/12839/18 від 26.11.2018р. визнав позовні вимоги повністю, земельну ділянку зобов'язується звільнити найближчим часом.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-57/1098/19 від 28.01.2019р. в якому вказав, що позов підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши прокурора, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд встановив.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.05.2018 року зареєстроване кримінальне провадження №42018031110000045 за фактом можливого злочину згідно до ч.1 ст.366 КК України з якого слідує, що в порушення ст.18 Кодексу України Про надра, ТзОВ Зендер-Україна не укладено договору оренди водного об'єкту із Районною Державною адміністрацією, та кошти за користування водним об'єктом і земельною ділянкою щодо якої наявний дозвіл на користування надрами з 2014 року не оплачений. (а.с. 12)

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.06.2018 року №238-ДК/254/АП/09/01-18 з питання дотримання вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земель водного фонду, що розташовані на території Грабівської сільської ради Любомльського району Волинської області встановлено, що ТзОВ Зендер-Україна самовільно займає земельну ділянку водного фонду (озеро Прибич) площею 24,3000 га, що є порушенням ст.ст.125, 126, ч.1 ст.211 ЗК України та абз.15 ст.1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель (а.с.13-15).

25.06.2018р. складено акт обстеження земельної ділянки №238-ДК/145/АО/10/01-18, яким встановлено самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду (озеро Прибич) площею 24,3000 га, яка знаходиться на території Грабівської сільської ради Шацького району Волинської області ТзОВ «Зендер -Україна» (а.с. 16-18).

Згідно листа відповідача від 24.10.2018 року визнано факт, що земельна ділянка площею 24,3 га під озером Прибич Грабівської сільської ради Шацького району останнім не звільнена. (а.с.27).

Відповідачем не надано доказів скасування вищезазначених актів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем порушено приписи земельного законодавства у сфері регулювання земельних відносин при використанні земельної ділянки водного фонду та території Шацького району без укладеного належним чином оформленого договору оренди землі.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель", об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.189 ЗК України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Щодо порушення інтересів держави в результаті самовільного зайняття земельної ділянки, то таке самовільне зайняття суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Згідно з ч. 1-3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до п.п 3.1, 3.9 Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що відповідно до вимог обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018 №916/2948/15, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Отже, судом встановлено та досліджено факт самовільного зайняття земельної ділянки водного фонду озеро Прибич на території Грабівської сільської ради, Шацького району, Волинської області загальною площею 24,300га. - ТзОВ «Зендер -Україна», що підтверджується перевіркою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а саме:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- актом обстеження земельної ділянки.

Саме ці документи можуть підтверджувати сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки, та період часу, протягом якого вона використовувалася без належних правових підстав.

Виходячи з матеріалів перевірки, проведеної ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач використовує земельну ділянку без укладеного належним чином оформленого договору земельної ділянки, чим порушив норми Земельного кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та обєктивного зясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Зендер-Україна (44023, Волинська область, Шацький район, с.Смоляри-Світязькі, вул. Приозерна,9, код ЄДРПОУ 33579789) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду озеро Прибич на території Грабівської сільської ради Шацького району Волинської області загальною площею 24,3000 га.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зендер-Україна (44023, Волинська область, Шацький район, с.Смоляри-Світязькі, вул. Приозерна,9, код ЄДРПОУ 33579789) на користь прокуратури Волинської області (43000, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 1762,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

06.02.2019р.

СуддяВ. М. Дем`як