ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа№ 905/1346/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу №09-2/75 від 05.11.2018 (вх. №09.1-04.1/2797/18 від 20.11.2018) Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018

у справі № 905/1346/18 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”

до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”

про стягнення 19 796,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 19 796,00 грн збитків за незбереження вантажу при перевезенні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.07.18. справу № 905/1346/18 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі №905/1346/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 909, 924 ЦК України, ст. ст. 110, 113, 129, 130, 133 Статуту залізниць України та встановлення підтвердження факту втрати вантажу під час перевезення його залізницею, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Разом з цим, у зв’язку із пропуском позивачем шестимісячного строку позовної давності, визначеного ст. 315 ГК України, позивачу відмовлено у задоволенні позову у даній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач – ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”, 05.11.2018 подав апеляційну скаргу №09-2/75 від 05.11.2018, просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному дослідженні усіх обставин, які мають суттєве значення для справи. Так, апелянт стверджує, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 315 ГК України він спливає після шестимісячного строку звернення на претензію та закінчення строку, встановленого для відповіді на неї. Також апелянт зауважує, що місцевим господарським судом помилково було застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16, оскільки вона не підлягає застосування у даній справі.

ОСОБА_2 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №905/1346/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018, розгляд справи призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу надано процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

18.12.2018 від Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об’єктивного з’ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на те, що оскільки ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” не скористався правом звернення із претензією в порядку ч. 1 ст. 315 ГК України, строк позовної давності становить шість місяців та обчислюється з дати встановлення факту нестачі вантажу – складання комерційного акту від 03.07.2017.

02.01.2019 від Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” надійшов відзив на відзив на апеляційну скаргу, в якому апелянт вказує на правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України та наполягає на тому, що строк позовної давності ним не був пропущений.

У відповідності до ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки сторони письмово виклали свою правову позицію з даного спору, клопотань щодо розгляду справи в судовому засіданні до суду не надходило, судова колегія дійшла висновку про розгляд даної справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін згідно ст. 270 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до залізничної накладної № 50774470 відправником – Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» направлено залізничним транспортом, зокрема, вагони № 6029662, № 60656410, № 65056020 з коксом доменним (вологим). Одержувачем є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

03.07.2017 на станції Стартана Донецької залізниці складено комерційні акти № 484809/610; № 484809/608; № 484809/609, які свідчать про недостачу коксу доменного у вагонах № 60296621; № 65056020; № 60656410.

Спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення згідно вказаної залізничної накладної, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 19 796,00 грн збитків за нестачу вантажу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Загальні умови перевезення на підставі ч. 2 ст. 908 ЦК України визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Аналогічні положення передбачено ч. 5 ст. 307 ГК України.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

ОСОБА_2 з пунктом 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

ОСОБА_2 зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Матеріалами справи підтверджується, що при складанні комерційного акту № 484809/610 від 03.07.2017 виявлено наступне: вагон № 60296621 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 69900 кг, тара вагона з перевізного документа 24000 кг, нетто 45900 кг, що менше документу на 1650 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 50-60см, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 7 люком присутня виїмка розміром 150 см х 160 см х 90 см вглиб вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 484809/608 від 03.07.2017 виявлено наступне: вагон № 65056020 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 61550 кг, тара вагона з перевізного документа 22120 кг, нетто 39430 кг, що менше документу на 2250 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 50-60см, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 3,4,5,6 люками присутня виїмка розміром 600 см х 160 см х 90 см вглиб вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 484809/609 від 03.07.2017 виявлено наступне: вагон № 60656410 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 70250 кг, тара вагона з перевізного документа 23300 кг, нетто 46950 кг, що менше документу на 1200 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 50-60см, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 1,2 люками присутня виїмка розміром 300 см х 160 см х 90 см вглиб вагону, маркування порушене.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно було встановлено, обставини наявності нестачі вантажу, переданого до перевезення залізничним транспортом - Публічному акціонерному товариству “Українська залізниця”.

За приписами ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

При цьому, відповідачем, всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, тобто не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

ОСОБА_2 зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір у даній справі, слушно зауважив, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Надані позивачем до матеріалів справи акт прийому-передачі № 91594820 від 01.07.17., рахунок-фактура № 91594820 від 01.02.16., та банківська виписка по особовому рахунку в ПАТ «Перший український міжнародний банк» від 26.09.2017 правомірно визнані судом першої інстанції належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах, а саме:

- Вагон № 65056020: нестача 2250 кг.; нестача з урахуванням норм природної втрати: 1416 кг. Вартість 1 тони становить 8417,00 грн. з ПДВ. Вартість нестачі: 1,416 т*8417,00 грн. = 11918,47 грн.

- Вагон № 60656410: нестача 1200 кг.; нестача з урахуванням норм природної втрати: 237 кг. Вартість 1 тони становить 8417,00 грн. з ПДВ. Вартість нестачі: 0,237 т*8417,00 грн. = 1994,83 грн.

- Вагон № 60296621: нестача 1650 кг.; нестача з урахуванням норм природної втрати: 699 кг. Вартість 1 тони становить 8417,00 грн. з ПДВ. Вартість нестачі: 0,699 т*8417,00 грн. = 5883,48 грн.

Загальна недостача вантажу становить 19796,78 грн.

З огляду на наведене та те, що судом встановлено факт незбереження відповідачем прийнятого до перевезення вантажу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу на суму 19796,00 грн (з урахуванням меж позовних вимог).

Водночас, відповідачем в суді першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, виходячи із наступного.

ОСОБА_2 зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 136 Статуту встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Пунктом «а» статті 134 Статуту передбачено, що претензії про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу можуть бути заявлені - з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.

Водночас, відповідно до ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Проте, як вірно зауважив господарський суд першої інстанції, Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Натомість, Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. У прикінцевих положеннях названого нормативно-правового акта законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України. Змін до Статуту залізниць України з урахуванням положень Господарського кодексу України внесено не було, а відтак, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 315 ГК України.

Приймаючи до уваги те, що комерційні акти, якими підтверджено факт нестачі вантажу, складені 03.07.2017, а з позовною заявою про стягнення 19796,00 грн збитків за незбереження вантажу, позивач згідно відтиску календарного штемпелю на конверті звернувся лише 16.07.2018, висновок місцевого господарського суду про пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності судова колегія вважає вірним.

Доводи апелянта про те, що строк позовної давності позивачем не був пропущений відхиляються судовою колегією, оскільки застосування приписів ч. 4 ст. 315 ГК України, яка унормовує інший порядок перебігу та обчислення строку позовної заяви у спорах щодо перевезення, можливо лише у випадку звернення з претензією до перевізника. У даній справі наявності обставин звернення до перевізника з відповідною претензією судом не встановлено, а відтак відсутні правові підстави для застосування положень вищенаведеної норми.

Таким чином, враховуючи, що спеціальний строк позовної давності щодо компенсації вартості втраченого вантажу, який перевозився у вагонах № 65056020, № 60656410, № 60296621, сплив, то позовні вимоги про стягнення 19796,00 грн правомірно були залишені без задоволення місцевим господарським судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом помилково було застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки порушень норм процесуального закону судовою колегією не встановлено. Судом застосовано норми права з урахуванням висновків касаційного господарського суду в частині, що узгоджується з обставинами у даній справі - за відсутності претензійного врегулювання спору до звернення із позовом до суду.

За наведеного, твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 905/1346/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Натомість, скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 905/1346/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 905/1346/18 залишити без змін.

3. Справу № 905/1346/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А .О. Мальченко

ОСОБА _1