ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 396/328/18

провадження № 22-ц/4809/43/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Кіселика С. А.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в кіровоградській області Українська Наталія Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Шепетько В. І.) від 22 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

13 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українська Наталія Михайлівна, у якому просив суд про таке:

визнати недійсним договір міни земельної ділянки № 188, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в особі його представника - ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1036;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № 188, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1036 від 13 червня 2016 року;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Зоря», зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Гайдученко Н.Л., номер запису про інше речове право - 23528089, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38301836 від 23 листопада 2017 року, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 6,1754 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області;

скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Зоря», зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Гайдученко Н.Л., номер запису про інше речове право - 23528089, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38301836 від 23 листопада 2017 року, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 6,1754 га, кадастровий НОМЕР_1, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_10 земельну ділянку № 188, площею 6,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР НОМЕР_1, виданим 29 грудня 1999 року Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області. Батько набув право власності на земельну ділянку, як в процесі розпаювання земель колективної власності колишнього КСП ім. Горького Новоукраїнського району Кіровоградської області. Право власності позивача на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 06 квітня 2007 року, кадастровий номер НОМЕР_1. Ще за життя батько передав земельну ділянку в оренду СТОВ «Зоря». У 2015 році за пропозицією ОСОБА_11 позивач надав довіреність ОСОБА_6 на представництво його інтересів з питань користування належною земельною ділянкою, зокрема, на укладення нового договору оренди. Вважаючи, що в 2015 році він отримав кошти за три роки оренди земельної ділянки, позивач лише в лютому 2018 року поцікавився щодо строку нового договору оренди, однак з інформаційної довідки, виданої Центром надання адміністративних послуг Новоукраїнської РДА Кіровоградської області, йому стало відомо, що від його імені 13 червня 2016 року ОСОБА_6 ОСОБА_5 укладено договір міни, яким передбачено, що ОСОБА_5 міняє земельну ділянку площею 0,0100 га, з нормативною грошовою оцінкою на момент укладення спірного договору - 304,02 грн. на належну позивачу земельну ділянку площею 6,1754 га, нормативна грошова оцінка на момент укладення складала 140365 грн. Позивач стверджує, що довіреність на розпорядження земельною ділянкою він видав під впливом обману. ОСОБА_5 отримав земельну ділянку площею 0,100 га не у порядку, встановленому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а шляхом поділу між членами фермерського господарства орендованої земельної ділянки із земель державної власності, тобто не за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві. Обміняні земельні ділянки знаходяться не в одному масиві, на території різних населених пунктах. Він вважає, що вказаний договір укладено з порушенням мораторію, встановленого п.п. б) п. 15 Перехідних положень ЗК України, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦУ України, він підлягає визнанню недійсним.

Крім того, з інформаційної довідки з Державних реєстрів, виданої 01 лютого 2018 року за №112452906, позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_5 13 листопада 2017 року уклав договір оренди строк на 7 років на набуту ним в результаті вищевказаного договору міни земельну ділянку з СТОВ «Зоря», який він теж вважає недійсним.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року позов задоволено. Суд ухвалив визнати недійсним договір міни земельної ділянки № 188, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1036; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1036 від 13 червня 2016 року; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Зоря», зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Гайдученко Н.Л., номер запису про інше речове право - 23528089; скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 6,1754 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 13 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Зоря». Суд також вирішив питання розподілу судових витрат і зняв заборону (обтяження) на вчинення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 207732835240, накладену на підставі ухвали Новоукраїнського районного суду від 20 квітня 2018 року, виключив записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Суд мотивував своє рішення тим, що оспорюваний договір міни суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки укладений з порушенням сторонами мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановленого п. 15 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України. Оскільки цей правочин є недійсним, то всі наступні правочини, вчинені відносно земельної ділянки позивача. Не відповідають вимогам закону так, як укладені всупереч його волі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій ним апеляційній скарзі просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_8 відмовити в повному обсязі.

Відповідач посилається на необґрунтованість і незаконність рішення суду. Суд не надав критичної оцінки аргументам позивача, повністю погодившись з ними. Суд не врахував, що позивач сам уповноважив ОСОБА_6 на укладення від його імені договору міни земельних ділянок. Оспорюваний позивачем договір міни за формою та змістом повністю відповідає нормам ЦК України та ЗК України. Набувши на законних підставах право власності на земельну ділянку, ОСОБА_5 правомірно, відповідно до норм Закону України «Про оренду землі», уклав договір оренди. Суд дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача так, як на час укладення договору оренди земельної ділянки вона не належала позивачу. Суд фактично застосував реституцію, але при цьому неправильно застосував норми ст. 216 ЦК України. Суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження в той час, як справа не є малозначною. Суд не врахував завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін.

Згідно підпункту 8 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України (2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року (а. с. 124) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року.

05 жовтня 2018 року розпочав роботу створений на підставі Указу Президента України № 452/17 від 29 грудня 2017 року Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область.

У зв'язку з цим та відповідно до ст. 31 ЦПК України дану цивільну справу було передано із Апеляційного суду Кіровоградської області до Кропивницького апеляційного суд та визначено новий склад суду в порядку передбаченому ст. 33 Кодексу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 11 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Відповідачі ОСОБА_6, СТОВ «Зоря» надіслали суд відзиви на апеляційну скаргу в якому визнали обґрунтованість вимог апеляційної скарги ОСОБА_5

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що суд правильно встановив обставини, які мають значення для справи, визначив характер спірних правовідносин та визначив закон, який їх регулює. Оскаржуване рішення суду є законним і обґрунтованим.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не скористалася правом на відзив на апеляційну скаргу.

Сторони , повідомлені належним чином про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, у судове засідання 16 січня 2019 року, у якому завершено розгляд справи, не з'явилися, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили.

Позивач надіслав суду письмове клопотання про розгляд справи без його присутності.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення - 28 січня 2019 року.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Згідно відомостей копії державного акту на право приватної власності на землю серія КР НОМЕР_1, ОСОБА_10 являвся власником земельної ділянки площею 6,18 га, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 188 (а.с.13).

ОСОБА _10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом № 1568, виданого 11 липня 2006 року державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Хомутенко О. В. (а. с. 14), спадкоємцем померлого ОСОБА_10 є його син ОСОБА_4, спадкове майно на яке видане свідоцтво, складається з: права власності на земельну ділянку № 188, передану у приватну власність на підставі рішення сесії Глодоської сільської ради від 07 вересня 1999 року № 45, Новоукраїнського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю на підставі Державного акту серії КР НОМЕР_1, виданого Глодоською сільською радою 29 грудня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 188.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого 06 квітня 2007 року (а. с. 15), ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,18 га, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 липня 2006 реєстр № 1568, бланк серія НОМЕР_3 (а.с.15).

13 червня 2016 року ОСОБА_5, з однієї сторони та з другої сторони ОСОБА_4, від імені якої на підставі посвідченої приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. довіреності діяла ОСОБА_6, уклали договір міни земельних ділянок за умовами якої ОСОБА_5 обміняв свою земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_4, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 304 грн. 02 коп., на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,1754 га, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, нормативна грошова оцінка якої складала 140365 грн. Обмін земельних ділянок проведено без грошової доплати. (а.с.21-23).

13 червня 2016 року у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 6,1754 га., Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Глодоси (Глодоська сільська рада), кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договір міни № 1036 від 13 червня 2016 року.

Також 13 червня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності ОСОБА_4 на земельну ділянки площею 0,1000 га., Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Комишувате (Комишуватська сільська рада), кадастровий номер НОМЕР_4, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору міни № 1036 від 13 червня 2016 року.

17 листопада 2017 року державним реєстратором Гайдученко Н. Л. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ «Зоря» інше речове право оренди земельної ділянки площею 6,1754 га., Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Глодоси (Глодоська сільська рада), кадастровий номер НОМЕР_1, яке виникло на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 13 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 і СТОВ «Зоря» (а.с.17).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У даній справі позивач оспорює дійсність укладеного від його імені представником договору міни земельних ділянок. Позивач хоча і вказав, що довіреність на розпорядження його земельною ділянкою видана ним ОСОБА_6 внаслідок обману, але доказів на підтвердження введення його в оману не надав, а тому суд не врахував такі доводи позивача.

Позивач також посилався на те, що оспорюваний договір міни укладений всупереч закону, а саме всупереч мораторію на відчуження земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За договоромміни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст. 715 ЦК України).

Встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину може бути спростована в судовому порядку.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так , згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до змісту статей 177, 181 ЦК України, ст. 79 ЗК України земельна ділянка являється об'єктом цивільних прав.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкуванняабо іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичноїчи юридичної особи.

Згідно підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продажабо іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення(використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осібдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості)власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обмінуземельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення(викупу) земельних ділянокдля суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продажабо іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» підпункту 15 Перехідних положень ЗК України, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином оборотоздатність земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості)власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) є обмеженою.

Обмін (міна) таких земельних ділянок має здійснюватися відповідно до спеціального закону, яким на час укладення оспорюваного договору міни являється Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі Закон № 899-ІV).

При цьому у розумінні 15 Перехідних положень ЗК України норми параграфу 6 глави 54 розділу ІІІ ЦК України про міну (загальний закон) не являються тим законом, виключно на підставі якого може бути здійснено обмін земельних ділянок для сільськогосподарського призначення а також земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості)власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 14 Закону № 899-ІV передбачено, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Сільські , селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками.

Пунктом 2 статті 15 «Прикінцеві положення» Закону № 899-ІV зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 899-IV встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-464цс16, викладеному у постанові від 12 жовтня 2016 року, законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України, крім Закону № 899-ІV, порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-ІV. Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Суд першої інстанції правильно встановив, що міна земельних ділянок відбулася після їх виділення в натурі та видачі їх власникам правовстановлюючих документів і реєстрації прав на землю, обмінювані земельні ділянки знаходяться не в одному масиві та розташовані на території різних населених пунктів (Глодоська та Комишуватська сільські ради, відповідно), які не межують між собою,а тому дійшов правильного висновку, що обмін здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 899-ІV, що є підставою для визнання та договору міни недійсним.

Крім того, внаслідок укладення договору міни позивач позбувся в цілому права власності на земельну ділянку, сформовану в результаті виділення на місцевості земельної частки (паю) площею 6,1754 га. Натомість відповідач відчужив належну йому земельну ділянку, площа якої в десятки разів менша (0,0100 га) і при цьому не надав доказів того, що обмін фактично здійснено за схемою «пай на пай». В такому випадку обмін земельних ділянок суперечитиме меті встановлення мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, яка, зокрема, полягає у захисті прав власників таких земель до часу формування ринку землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір міни укладено у відповідності з вимогами законодавства ґрунтуються на довільному трактуванні відповідачем норм права.

Безпідставним є твердження відповідача про однобічність в оцінках суду аргументів сторін так, як доводи позивача ґрунтуються на законі, що й було підтверджено судом.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом (ст. 321 ЦК України).

Враховуючи , що позивач не уповноважував ОСОБА_6 на розпорядження його земельною ділянкою всупереч закону, але фактично позбавився права власності на неї без достатніх для цього правових підстав, суд першої інстанції правильно задовольнив вимогу позивача по визнання договору міни земельних ділянок недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім ти, що пов'язані з його недійсністю.

У зв'язку з цим твердження ОСОБА_5 про те, що на час укладення між ним і СТОВ «Зоря» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 він являвся її власником на підставі договору міни, укладеного з позивачем, є хибним так, як в результаті укладення недійсного договору міни не настали юридичні наслідки, на досягнення яких недійсний правочин був спрямований. Отже ОСОБА_5 не мав права розпоряджатися чужою земельною ділянкою, в тому числі передавати її в оренду СТОВ «Зоря».

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки має дефект суб'єктного складу та суперечить приписам ст. 317, ст. 319 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про оренду землі» внаслідок чого не відповідає загальним вимогам, встановлених ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Судом вже зазначалося, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже ЦК України не містить застережень, що позивачем може бути лише сторона в правочині. Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст. ст. 215, 216 ЦК України).

Позивач не являється стороною оспорюваного договору оренди земльної ділянки, не вимагає повернення їй в натурі (вимог таких позивач не пред'являв), проте має право на об'єкт спірного договору та бажає поновити його шляхом визнання в судовому порядку недійсним договору, тобто приведення сторін у той правовий стан, який передував порушенню його права.

Посилання відповідача на фактичне застосування судом реституції, неможливість застосування до спірних правовідносин норм абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України та регулювання спірних правовідносин в цій частині нормами статей 387, 388 цього Кодексу є безпідставним так, як відповідних вимог позивач не пред'являв.

Потерпілий має право обирати поміж кількох, передбачених законом або договором, способів захисту свого права.

Суд вважає, що позивач має право вимагати визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та, як наслідок цього - скасування державної реєстрації цивільного права, здійсненої на підставі недійсного правочину.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення судом норм процесуального права, а саме, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження в той час, як справа не є малозначною, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Позивач пред'явив позов про визнання договорів недійсними, який по суті є немайновим.

Відкривши провадження у справі, суд першої інстанції прийняв рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження призначене, зокрема, для розгляду малозначних справ ( п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ця справа не відноситься до жодної із категорій, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, яка визначає вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції правильно вважав, що дана справа є справою незначної складності, а отже, в силу припису п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, являється малозначною.

Норма п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України імперативно визначає, що малозначні справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, не залежно від клопотання позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують та не дають підстав вважати, що суд допустив порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргумент апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. А. Кіселик