1

№ 335/11584/18 2/335/397/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою № 68 у житловому будинку № 18, що знаходиться по вул. Сталеварів, м. Запоріжжя, та примусово зняти його з реєстраційного обліку в квартирі позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який є сином позивачки, зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає в даній квартирі більше десяти років, комунальні платежі не сплачує, що змусило позивачку звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2018 року, яке відкладалось через неможливість розгляду в ньому питань передбачених ст. 197 ЦПК України. Ухвалою від 12.12.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала. За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенню ч.2 ст.247, ч.1 ст.280 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником квартири № 68 у цегляному жилому будинку, розташованому у м. Запоріжжя по вул. Сталеварів, №18, жилою площею 31,99 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.12.2001 року та реєстраційним посвідченням серії БД № 012000 виданим 18.12.2001 ОП "Запорізьке міжміське БТІ" (а.с.7-8).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 27.09.2018 року № 04-26/5-8913 та листом від 16.10.2018 року № 01-17/02/6406, наданими Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 31.01.2002 року по теперішній час та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 31.10.2006 року по теперішній час (а.с.14, 24). Вказані обставини також підтверджуються довідкою Будинкового комітету по вул. Сталеварів № 18, м. Запоріжжя від 03.01.2019 року. Згідно із цією довідкою, при обстеженні житлових умов за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 2006 року фактично не проживає за даною адресою, його особистих речей в квартирі не виявлено (а.с.40).

Згідно письмових пояснень позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.01.2019 року, вбачається, що ОСОБА_3 фактично з 2006 року не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою і четвертою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до положень ст.ст.316, 317, 319, 321, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на думку суду факт реєстрації відповідача за адресою квартири позивача, яка є його власністю, перешкоджає останньому в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, або може обмежити в його здійсненні, вимагає від нього додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі.

У судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності відповідача за місцем своєї реєстрації без поважних причин понад один рік, що підтверджено дослідженими матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. У зв'язку з наведеним суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, а позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому вимога про примусове зняття відповідача з реєстраційного обліку не ґрунтується на нормах закону та задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Тому, позивач отримавши рішення про позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням вправі самостійно звернутися до відповідного органу з приводу зняття останнього з реєстрації місця проживання.

Питання розподілу судових витрат сторонами не заявлялось, судом не вирішувалося.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 280-282ЦПК України, ст.ст.316, 317, 319, 321, 383, ч.2 ст.405 ЦК України, –

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 68, за адресою: вул. Сталеварів, буд. 18, м. Запоріжжя.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції – Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, 69035, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_2, 69035, РНОКПП НОМЕР_2.

Повний текст рішення складено 10.01.2019 року.

Суддя В.М. Ходько