ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року справа №1240/2841/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 р. (у повному обсязі складено 22 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 1240/2841/18 (головуючий І інстанції суддя К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 2622/2018 від 23.08.2018 року щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII; зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України № 1697-VII з дня звернення, тобто з 14.08.2018 року, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею час навчання у Луганському інституті внутрішніх справ України з 24.09.1993 року по 13.08.1997 року та роботу слідчим в органах внутрішніх справ України з 13.08.1997 року по 09.06.1999 року, роботу на посаді слідчого податкової міліції в період з 10.06.1999 року по 26.06.2001 року, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 14.08.2018 року, 23 роки 06 місяців 1 день, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 14 років 5 місяців 25 днів (а.с. 5-10).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №1240/2841/18 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про прокуратуру».

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішено питання судових витрат (а.с. 55-61).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно записів у трудовій книжці позивача та довідки прокуратури Луганської області від 13.08.2018 року № 11/264 вих-18 стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 14 років 05 місяців 25 днів, а стаж роботи за вислугу років складає 16 років 11 місяців 26 днів, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Апелянт вказує на те, що врахувати період служби позивача в органах внутрішніх справ з 13.08.1997 року по 09.06.1999 року немає правових підстав, тому що у трудовій книжці позивача не вказано на якій посаді він працював, що унеможливлює зробити висновок про роботу саме на посаді начальницького складу, як того вимагає ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Взяти до уваги довідку від 21.08.2018 року № 3099/111/19-2018, видану Головним управлінням Національної поліції в Луганській області неможливо, оскільки відсутня підстава видачі, а саме: перелік первинних документів, на підставі яких була видана дана довідка. Також не вказана підстава, чому саме Головне управління Національної поліції в Луганській області видає довідку за період служби в органах внутрішніх справ України.

Період служби в податковій міліції з 10.06.1999 року по 26.06.2001 року зарахувати до стажу роботи за вислугу років також немає правових підстав, тому що у трудовій книжці також не вказано на якій посаді працював позивач, що унеможливлює зробити висновок про роботу саме на посаді начальницького складу. Довідку головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 року № 650/12-32-21-01 взяти до уваги також неможливо, оскільки відсутня підстава видачі. Не вказана підстава чому саме Головне управління ДФС у Луганській області видає довідку за період служби у податковій міліції.

За таких обставин відповідач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу від 23.08.2018 року № 2622/2018 прийнятим згідно норм діючого законодавства.

Звертає увагу на те, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.01.2017 року у справі № 428/12225/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року, встановлено, що станом на 07.11.2016 року вислуга років позивача відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» становила 20 років і 27 днів.

Відповідно до вимог ст. 311 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Позивач 14.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, до якої додав копії таких документів: паспорта, картки платника податків, трудової книжки НОМЕР_1, довідки від 09.02.2018 № 51195 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дубліката диплому спеціаліста від 11.07.2015 серії С15 № 108379 від 11.07.2015, посвідчення учасника бойових дій від 11.08.2016 № 051321, довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01, а також оригінали: довідки Луганського обласного центру зайнятості від 22.12.2016 № 1412, довідок прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18, від 14.08.2018 № 18-463 вих-18, №18-464 вих-18 з додатком (а.с. 19-28, 36, 38-43).

Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 № 2622/2018 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача 23 років 6 місяців стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 11-13).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення № 2622/2018 від 23 серпня 2018 року про відмову в призначені позивачу пенсії за вислугу років згідно за Законом України «Про прокуратуру».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 15 липня 2015 року набрав силу Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII, визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, приписи ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність з 15.07.2015 р.

Тобто, з 15.07.2015 р. статтею 86 Закону № 1697-VII визначено порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Частиною 6 статті 50-1 Закону № 1789-XII визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Виходячи з приписів частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII та частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII, судом встановлено, що до стажу позивача, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII має зараховуватися зокрема: час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону; слідчим; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; строкова військова служба; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.06.1999 встановлено, що у ній наявні такі записи:

УМВС України в Луганській області:

запис № 1 - з 24.09.1993 по 09.06.1999 служба в органах внутрішніх справ безперервно 5 років 8 місяців 15 днів, запис внесений на підставі наказу ЛУМ від 24.09.1993 № 7 о/с, наказу УМВС від 09.06.1999 № 229 о/с;

запис № 2 - з 01.06.1999 по 26.06.2001 служба в податковій міліції України безперервно 2 роки 00 місяців 25 днів, запис внесений на підставі наказу від 06.07.1999 № 292, наказу від 26.06.2001 № 304;

Відділ Національної служби посередництва та примирення в Луганській області:

запис № 3 - 10.09.2001 прийнятий на посаду провідного спеціаліста, присяга державного службовця прийнята 10.09.2001, запис внесений на підставі наказу від 10.09.2001 № 62-к;

з 10.10.2001 присвоєний 13 ранг в категорії державного службовця, запис внесений на підставі наказу від 12.10.2001 № 234-к;

02.01.2002 переведений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення, запис внесений на підставі наказу від 02.01.2002 № 1-к;

з 01.03.2002 присвоєний 12 ранг в категорії державного службовця, запис внесений на підставі наказу від 25.02.2002 № 79-к;

запис № 4 - 19.04.2002 звільнений за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України, запис внесений на підставі наказу від 12.04.2002 № 20;

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська:

запис № 5 - 22.04.2002 прийнятий на посаду державного податкового інспектора групи правового забезпечення на конкурсній основі, запис внесений на підставі наказу від 22.04.2002 № 36-о;

запис № 6 - 10.06.2002 переведений на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу правового забезпечення, запис внесений на підставі наказу від 10.06.2002 № 52-о;

запис № 7 - 24.10.2002 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 2 рангу, запис внесений на підставі наказу від 24.10.2002 № 93-о;

запис № 8 - 13.12.2002 звільнений із займаної посади за згодою сторін, запис внесений на підставі наказу від 13.12.2002 № 109-о;

Прокуратура Луганської області:

запис № 9 - 16.12.2002 прийнятий старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 16.12.2002 № 1336;

запис № 10 - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням та застосуванням законів, запис внесений на підставі наказу від 02.04.2003 № 221;

запис № 11 - 10.09.2004 призначений старшим прокурором відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 10.09.2004 № 1036;

запис № 12 - 12.09.2005 призначений заступником начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 12.09.2005 № 1114;

запис № 13 - 01.03.2007 призначений першим заступником начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 01.03.2007 № 165;

запис № 14 - 20.07.2007 призначений прокурором Станично-Луганського району, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 20.07.2007 № 504к;

запис № 15 - 27.01.2011 призначений прокурором Жовтневого району міста Луганська Луганської області строком на п'ять років, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 27.01.2011 № 95к;

запис № 16 - 27.01.2011 прийнята присяга працівника прокуратури, запис внесений відповідно до статті 46 ЗУ «Про прокуратуру»;

запис № 17 - 25.06.2015 призначений заступником прокурора Луганської області, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 25.06.2016 № 484к;

запис № 18 - 04.12.2015 звільнений із займаної посади за власним бажанням, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 03.12.2016 № 69к;

запис № 19 - 09.02.2017 призначений на посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу від 08.02.2017 № 301к;

запис № 20 - 14.04.2017 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу від 13.04.2017 № 591к (а.с. 19-22).

Записи, наявні у трудовій книжці позивача підтверджено також уточнюючими довідками Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01, Головного управління МВС України у Луганській області від 19.09.2018 № ВДЗ/116, Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, Прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18, дослідженням яких додатково встановлено, що позивач:

проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 24.09.1993 по 09.06.1999 на посадах атестованого складу, а саме: з 24.09.1993 по 13.08.1997 курсант інституту внутрішніх справ МВС України (наказ РОВ від 24.09.1993 № 7 о/с); з 13.08.1997 по 08.07.1998 слідчий групи зонального контролю за слідчими підрозділами Антрацитівського міського відділу, Антрацитівського районного відділу, Ровеньківського міського відділу, Краснолуцького міського відділу, слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 13.08.1997 № 370 о/с); з 08.07.1998 по 28.10.1998 слідчий відділення розслідування тяжких злочинів по лінії карного розшуку слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 08.07.1998 № 331 о/с); з 28.10.1998 по 09.06.1999 слідчий групи розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 28.10.1998 № 462, наказ УМВС від 09.06.1999 № 229 о/с);

відповідно до послужного списку позивача проходив службу в період з 10.06.1999 по 26.06.2001 в податковій міліції України: з 10.06.1999 по 01.10.1999 на посаді старшого слідчого слідчої групи Стахановського регіонального відділу податкової міліції; з 01.10.1999 по 24.07.2000 на посаді слідчого слідчого відділення головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Луганську; з 24.07.2000 по 26.06.2001 на посаді старшого слідчого слідчого відділення головного відділу податкової міліції ДПІ РВПП в м. Луганську.

Також, дослідженням дубліката диплома спеціаліста серії С15 № 108379 від 11.07.2015 встановлено, що позивач закінчив у 1997 році Луганський інститут внутрішніх справ МВС України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста (а.с. 23).

Таким чином, судом встановлено, що вислуга років позивача, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII, складає 23 роки 6 місяців 0 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 14 років 5 місяців 25 днів.

Відповідачем до вислуги років позивача не зарахований період навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі повністю, як прирівняний до строкової військової служби, роботи слідчим в органах внутрішніх справ, роботи слідчим в органах податкової міліції, на посадах державних службовців у відділі Національної служби посередництва та примирення в Луганській області та Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників 29 липня 1993 року № 58 передбачено, що для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції.

Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності (п. 2.16).

Трудова книжка позивача не містить записів щодо навчання позивача у Луганському інституті внутрішніх справ.

Пунктом 8 Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Навчання позивача у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України підтверджується копією диплома (а.с. 23).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Луганський інститут внутрішніх справ МВС України входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, в редакції станом на дату вступу позивача до Луганського інституту внутрішніх справ МВС України навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період навчання позивача у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України, а саме: 3 роки 10 місяців 19 днів підлягає врахуванню позивачу до його стажу.

Також судом встановлено, що відповідачем безпідставно всупереч вимогам статті 86 Закону № 1697-VII не зараховано до вислуги років позивача стаж роботи позивача на посадах слідчого в органах МВС та старшого слідчого в органах податкової міліції.

Позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано відповідачу копію трудової книжки, а також довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01 та Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, дослідженням яких встановлено, що такі довідки у повній мірі відповідають вимогам пункту 20 Порядку № 637.

Твердження відповідача про відсутність у цих довідках посилань на первинні документи, на підставі яких видана зазначена довідка, не відповідають дійсності.

Так, у довідці, виданій ГУ ДФС у Луганській області зазначено, що довідку складено на підставі послужного списку позивача. У довідці, виданій ГУНП в Луганській області, наявні відомості про накази, згідно з якими позивач зарахований курсантом до ЛІВС МВС України, призначений на посади слідчого, звільнений з посад слідчого. Наявність у довідці ГУНП в Луганській області примітки, що довідка видана на підставі електронних обліків особового складу, які наявні за місцем тимчасової дислокації ГУНП в Луганській області у м. Сєвєродонецьк, на переконання суду, жодним чином не свідчить про те, що така довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку № 637 та відповідач може її не враховувати як уточнюючу.

Що стосується посилань відповідача на відсутність відомостей про те, чому ГУНП в Луганській області видає довідку про період роботи позивача в органах внутрішніх справ, а ГУ ДФС у Луганській області - про період роботи у податковій міліції, суд вважає за необхідне зазначити.

Статтею 1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», який втратив чинність 19.11.2012 на підставі Закону України від 05.07.2012 № 5083-VI «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», тобто був чинним під час проходження позивачем служби в органах податкової міліції, було встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Суд визнає загальновідомими обставини того, що Головне управління ДФС у Луганській області є правонаступником Державної податкової адміністрації у Луганській області, до складу якої входили спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

З огляду на прийняття Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» та у зв'язку з цим втрату чинності Законом України «Про міліцію», суд також визнає загальновідомими обставини, що ГУНП в Луганській області створено замість ГУМВС у Луганській області. Відповідно, загальновідомою визнається обставина, що ГУНП в Луганській області є повноважним органом щодо видачі уточнюючих довідок колишнім працівникам міліції, тобто, колишнім працівникам ГУМВС України в Луганській області.

Згідно з частиною третьою статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно, вищевказані обставини, які визнані загальновідомими, не потребують доказуванню.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, відповідач у разі наявності у нього обґрунтованих сумнівів щодо належності та допустимості уточнюючих довідок про періоди роботи позивача слідчим, які необхідно включити до вислуги років, складених ГУ ДФС у Луганській області та ГУНП в Луганській області, зобов'язаний був звернутися до цих органів за дооформленням таких довідок.

Відповідачем такий обов'язок не виконаний.

З яких саме підстав відповідачем до вислуги років позивача, що дає право на призначення пенсії за статтею 86 Закону № 1697-VII, не включений період роботи позивача на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою освітою, суду невідомо, оскільки у рішенні УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 такі відомості відсутні.

Разом з тим, відповідно частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII, а також з огляду на наявні у трудовій книжці позивача записи, зважаючи, що позивач обіймав посади державних службовців, маючи при цьому вищу юридичну освіту, суд дійшов висновку, що час роботи позивача на посадах державних службовців з 10.09.2001 по 19.04.2002 у відділі Національної служби посередництва та примирення в Луганській області - 0 років 7 місяців 10 днів, та з 22.04.2002 по 13.12.2002 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська - 0 років 7 місяців 22 дні, має бути зарахований до вислуги років, що дає позивачу право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII.

Що стосується посилань апелянта на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2017 року у справі № 428/12225/16-а, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Дослідженням вказаних судових рішень встановлено, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугу років протиправною та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, суд відповідно до вимог КАС України перевіряв рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15.11.2016 № 5399/2016 про відмову у призначенні пенсії на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України, а не встановлював факт, що має юридичне значення.

Крім того, слід зазначити, що у справі № 428/12225/16-а судом надана оцінка правомірності рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії зовсім з інших підстав, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, ніж ті, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судом у рішеннях по справі № 428/12225/16-а, жодним чином не свідчать про правомірність рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018, яка є предметом доказування у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачем необгрунтовано прийнято рішення від 23 серпня 2018 року № 2622/2018. Відповідно таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивач на день звернення до відповідача мав необхідну вислугу років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», та для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 р. у справі № 1240/2841/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко