ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 826/6256/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 23.07.2015, адміністративний позов позивача задоволено, визнано неправомірними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, яка стала інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та зобов'язано Головне управління Національної гвардії України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, яка стала інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі не менше ніж 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб згідно чинного законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2016 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду (суддя Погрібніченко І.М.)

Відповідно до Розпорядження №713 від 13.03.2017 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи, у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/6256/15 і не була ним розглянута, справу №826/6256/15 передано для повторного автоматичного розподілу справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №826/6256/15 передано судді Аблову Є.В

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 справу №826/6256/15 прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив з врахуванням додаткових пояснень. позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, та враховуючи висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 29.03.2018 суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до видаткового ордеру від 12 грудня 2014 року позивачу виплачено одноразову грошову у розмірі 5364,00 грн.

Позивач звернувся з листом до Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, в якому просив вжити заходів щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому ІІІ групи інвалідності. Цей лист було скеровано до Головного управління Національної гвардії України.

Листом від 25 лютого 2015 року №3/21/3-5-123,Б-159 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України №382 о/с від 31.08.1998 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас (за станом здоров'я).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №791237 від 18.12.2012 позивачу встановлено III групу інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Позивач 14.02.2013 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у задоволенні якої йому останнім було відмовлено.

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов задоволено: зобов'язано ГУ ВВ МВС України провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, звільненому з військової служби, якому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

29.09.2014 у порядку виконання виконавчого листа від 22.08.2014 №826/4869/13-а позивачу призначено одноразову грошову допомогу.

Так, в межах даного спору підлягає встановленню питання визначення розміру одноразової допомоги, розрахованої при виконані постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року № 826/4869/13-а.

При цьому, суд вважає, що право позивача на виплату одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10ААА №791237 від 18 грудня 2012 року, відтак виплата такої допомоги має проводитися в порядку і в розмірах, що були чинними на час виникнення такого права.

Станом на 18 грудня 2012 року діяла норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 частини 2 Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (зокрема, при настанні інвалідності ІІІ групи) (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 20-місячного грошового забезпечення.

Як вбачається, з листа відповідача від 25.02.2015 №3/21/3-Б-123;Б-159, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у відповідності до абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку. При цьому, відповідачем обґрунтовано при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, відхилено посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, оскільки остання набрала чинності відповідно до Закону України від 04.07.2012 №5040-VІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" з 01.01.2014, оскільки інвалідність позивача була встановлена 18.12.2012.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно видаткового касового ордеру від 12.12.2014 позивачу на підставі рішення суду та протоколу комісії відповідача від 29.09.2014 №6/499 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 5364,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій в частині нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Національної гвардії України (адреса: 03151, Київ, вул.Народного Ополчення, 9-А) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов