Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 р. № 520/9730/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - Малахової Ю.А.,

представника відповідача - Ковальової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-В" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-В" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області від 31.10.2018 №00002471411, №00002461411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «АСТЕР-В» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» за грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016 року, з ПФ «ОРІЯ» за серпень 2016 року, лютий, березень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016 року, лютий, березень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016 року, лютий, березень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, за наслідками якої складений акт від 23.10.2018 №4436/20-40-14- 11-11/32952208.

Перевіркою ТОВ «АСТЕР-В» були встановлені порушення: ст. 187, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань всього у сумі 262 407 грн., в тому числі за серпень 2016 року в сумі 58 078 грн., за грудень 2016 року в сумі 50 998 грн., за лютий 2017 року в сумі 100 520 гри., за березень 2017 року в сумі 52 811 грн.; п. 198.1 п.198.2, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 262 407 грн., в тому числі за серпень 2016 року в сумі 58 078 грн., за грудень 2016 року в сумі 50 998 грн., за лютий 2017 року в сумі 100 520 грн., за березень 2017 року в сумі 52 81 1 гри., що призвело до заниження ПДВ за лютий 2017 року в сумі 78 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення №00002471411 від 31.10.2018, яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 267365,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ у сумі 262329,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №00002461411 від 31.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 97,50 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням - 78,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 19,50 грн.

Суд зазначає, що у періоді, що перевірявся TOB «АСТЕР-В» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» та ПФ «ОРІЯ».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ», суд зазначає наступне.

01.12.2016 між ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» (Продавець) та ТОВ «АСТЕР-В» (Покупець) укладений договір поставки №01/12, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця металопрокат, в строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» на адресу ТОВ «АСТЕР-В» на виконання п. 3.1, 3.2 вищевказаного договору виписано рахунок на оплату №30 від 08.12.2016 на суму 305989,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 998,20 грн.). На виконання умов договору, ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» в адресу ТОВ «АСТЕР-В» виписано податкову накладну №7 від 08.12.2016 на загальну суму 305989,20 грн. у т.ч. ПДВ - 50998,20 грн.

В підтвердження факту отримання товару, між ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» та ТОВ «АСТЕР-В» було складено видаткову накладну №08/12-01 від 08.12.2016.

Слід зазначити, що транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «АСТЕР-В», що підтверджується товарно-транспортною накладною №08/12-01 від 08.12.2016.

Зазначаємо, що TOB «АСТЕР -В» було сплачено грошові кошти за отриманий товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №413 від 12.12.2016, №430 від 26.12.2016 та №434 від 28.12.2016.

Щодо взаємовідносин з ПФ «ОРІЯ», суд зазначає наступне.

04.04.2016 між ПФ «ОРІЯ» (Постачальник) та ТОВ «АСТЕР-В» (Покупець) укладений договір поставки №18, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити цей товар.

ПФ «ОРІЯ» на адресу ТОВ «АСТЕР-В» на виконання умов вищевказаного договору виписано наступні рахунки фактури: №СФ-0001007 від 10.08.2016 на загальну суму 303937,44 грн. у т.ч. ПДВ - 50656,24 грн.; №СФ-0001030 від 16.08.2016 на загальну суму 44529,12 грн. у т.ч. ПДВ - 7421,52 грн.; №СФ-0000202 від 17.02.2017 на загальну суму 417715,20 грн. у т.ч. ПДВ - 69619,20 грн.; №СФ-0000176 від 13.02.2017 на загальну суму 107580,00 грн. у т.ч. ПДВ - 17930,00 грн.; №СФ-0000146 від 06.02.2017 на загальну суму 40522,20 грн. у т.ч. ПДВ - 6753,70 грн.; №СФ-0000134 від 02.02.2017 на загальну суму 37304,04 грн. у т.ч. ПДВ - 6217,34 грн.; №СФ-0000314 від 20.03.2017 на загальну суму 148514,40 грн. у т.ч. ПДВ - 24752,40 грн.; №СФ-0000380 від 29.03.2017 на загальну суму 168352,80 грн. у т.ч. ПДВ - 28058,80 грн.

На виконання умов договору, ПФ «ОРІЯ» в адресу ТОВ «АСТЕР-В» виписані наступні податкові накладні: №41 від 10.08.2016 на загальну суму 303937,44 грн. у т.ч. ПДВ - 50656,24 грн.; №59 від 16.08.2016 на загальну суму 44529,12 грн. у т.ч. ПДВ - 7421,52 грн.; №13 від 02.02.2017 на загальну суму 37304,04 грн. у т.ч. ПДВ - 6217,34 грн.; №20 від 06.02.2017 на загальну суму 40522,20 грн. у т.ч. ПДВ - 6753,70 грн.; №42 від 13.02.2017 на загальну суму 107580,00 грн. у т.ч. ПДВ - 17930,00 грн.; №60 від 17.02.2017 на загальну суму 417715,20 грн. у т.ч. ПДВ - 69619,20 грн.; №53 від 20.03.2017 на загальну суму 148514,40 грн. у т.ч. ПДВ - 24752,40 грн.; №100 від 29.03.2017 на загальну суму 168352,80 грн. у т.ч. ПДВ - 28058,80 грн.

В підтвердження факту отримання товару, між ПФ «ОРІЯ» та TOB «АСТЕР-В» підписані наступні видаткові накладні: №РН0000691 від 10.08.2016, №РН0000702 від 16.08.2016, №РН0000125 від 17.02.2017, №РН0000114 від 13.02.2017, №РН0000094 від 06.02.2017, №РН0000089 від 02.02.2017, №РН0000211 від 20.03.2017, №РН0000252 від 29.03.2017.

Суд зазначає, що транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «АСТЕР-В», вказаний факт підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №691 від 10.08.2016; №702 від 16.08.2016; №702-1 від 16.08.2016; №702-2 від 16.08.2016; №125 від 17.02.2017; №114 від 13.02.2017; №94 від 06.02.2017; №89/1 від 02.02.2017; №89/2 від 02.02.2017; №211 від 20.03.2017; №252 від 29.03.2017.

ТOB «АСТЕР-В» було сплачено грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями №270 від 17.08.2016, №284 від 02.09.2016, №286 від 05.09.2016, №295 від 08.09.2016, №50 від 21.02.2017, №55 від 28.02.2017, №71 від 16.03.2017, №79 від 20.03.2017, №82 від 21.03.2017 №87 від 23.03.2017, №91 від 28.03.2017, №105 від 07.04.2017, №434 від 28.12.2016.

В акті перевірки від 23.10.2018 вказано, що неможливо ідентифікувати факт переміщення придбаних позивачем товарів, оскільки у наданих ТТН у реквізитах пункт навантаження та розвантаження містить лише назву міста - «Харків».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. п. 11.1, 11.5 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Слід зауважити, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару, факт відсутності або неналежним чином оформленої товарно-транспортної накладної не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене, недоліки товарно-транспортних накладних, не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, оскільки в товарно-транспортних накладних є прізвище, ініціали, підпис одержувача вантажу, при цьому жодних зауважень до інших первинних бухгалтерських документів, що досліджувалися під час проведення перевірки (договорів, видаткових накладних, податкових накладних, розрахункових документів тощо) пред'явлено не було, що доводить факт реальності вчинення господарських операцій щодо придбання та поставки товару.

Також суд звертає увагу, що отримані позивачем товари від ТОВ «ЛЕОН-СТРОЙ» та ПФ «ОРІЯ», були в подальшому використані у власній господарській діяльності, що не заперечується, а навпаки підтверджується контролюючим органом в акті перевірки.

Так, в подальшому, товар який було придбано TOB «АСТЕР-В» у ТОВ «ЛЕОН СТРОЙ» на підставі Договору поставки №01/12 та у ПФ «ОРІЯ» на підставі Договору поставки №18 було реалізовано наступним контрагентам: ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№100), що підтверджується видатковою накладною №18 від 02.02.2017; ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (Договір №238/16-9-ВК від 25.04.2016), що підтверджується видатковою накладною №26 від 15.02.2017; ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА» (Договір №01/01 від 05.01.2016), що підтверджується видатковими накладними №27 від 15.02.2017, №19 від 06.02.2017, №50 від 21.03.2017, №57 від 29.03.2017, №256 від 08.12.2016, №166 від 10.08.2016, №168 від 11.08.2016, №172 від 17.08.2016; ФОП ОСОБА_1., що підтверджується видатковою накладною №30 від 21.02.2017; ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» (Договір №01/15 від 22.12.2014), що підтверджується видатковими накладними №20 від 06.02.2017, №257 від 08.12.2016, №170 від 12.08.2016, №171 від 16.08.2016, №174 від 19.08.2016; ПАТ «Харківський метизний завод», що підтверджується видатковою накладною №25 від 14.02.2017; ТОВ «МІКРОМЕТАЛ» (Договір №01/02 від 16.02.2017), що підтверджується видатковою накладною №29 від 17.02.2017; ПАТ «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (Договір №46сн/6 від 13.01.2016), що підтверджується видатковими накладними №59 від 29.03.2017, №169 від 11.08.2016; ПП «СТАЛЬ ПЛЮС», що підтверджується видатковою накладною №6 від 27.03.2017; ПрАТ «ХЗТУ», що підтверджується видатковою накладною №167 від 11.08.2016; ДП «Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державною пенітенціарної служби України в Харківській області (№100), що підтверджується видатковою накладною №173 від 17.08.2016.

Слід зазначити, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що в ході проведення перевірки використана податкова інформація щодо ПФ «Орія» та ТОВ «Леон-Строй», з аналізу якої контролюючий орган зробив висновок, що контрагенти позивача реалізовували на адресу останнього товар, який ймовірно відсутній у ТОВ «Леон-Строй» та ПФ «Орія», при цьому вказаний висновок базується не на підставі даних, встановлених за результатами проведення документальних перевірок контрагентів, а виключно на підставі даних, зазначених в ЄРПН.

З цього приводу суд зазначає, що, відносно жодного контрагента позивача згідно даних контролюючого органу, які зазначені в актах, не було проведено документальної позапланової (виїзної, невиїзної) або планової перевірки, а контролюючий орган посилається виключно на зібрану податкову інформацію, в якій викладені фактичні данні, без дослідження та аналізу первинних бухгалтерських документів платників-податків - контрагентів, а тому висновок про нереальність та неможливість здійснення ними фінансово-господарської діяльності, жодним належним та допустимим доказом не підтверджений.

Так, статтею 83 Податкового Кодексу України визначені матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, а саме - для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто, фактично, контролюючий орган під час проведення перевірки повинен робити висновки не виключно на підставі зібраної узагальненої податкової інформації, а й з врахуванням первинних бухгалтерських документів платника податків, що досліджувалися під час її проведення, чого в даному випадку зроблено не було.

Також, про фактичне виконання фінансово-господарських операцій TOB «АСТЕР-В» з контрагентами свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, складені відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" та п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Більше того, фінансово-господарські відносини ТОВ «АСТЕР-В» з контрагентами у періоді, що перевірявся, були безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності і даний факт підтверджується контролюючим органом самостійно, зазначаючи в акті перевірки види діяльності, які мав право здійснювати позивач.

Таким чином, податкова інформація щодо контрагентів ТОВ «АСТЕР-В», отримана від контролюючих органів не може бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки доказами порушення правил формування податкового кредиту та зобов'язань є матеріали перевірок платників податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а ні узагальнена податкова інформація без вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів.

Отже, відповідачем не була надана належна оцінка всім наданим під час перевірки первинним бухгалтерським документам ТОВ «АСТЕР-В», а висновки акту перевірки базуються виключно на даних, зазначених у податковій інформації, що отримана від інших контролюючих органів.

Також суд зазначає, що згідно до вимог діючого законодавства, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Разом з цим, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також слід зауважити, що на час вчинення правочинів TOB «АСТЕР-В» з контрагентами, всі суб'єкти правочинів були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальний податковий номер, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, мали право видавати належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 164.1.3. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, розділом ІІІ пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Тобто чинній після 01.01.2015 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-В" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-В" (вул. Благовіщенська, буд. 26, кв. 1-А, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 32952208) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області від 31.10.2018 №00002471411, №00002461411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-В" (ЄДРПОУ 32952208) сплачену суму судового збору в розмірі 4011 (чотири тисячі одинадцять) грн. 95 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2019 року.

Суддя М.М.Панов