АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/212/19

Головуючий по 1 інстанції - Кондрацька Н.М.

Категорія: 310020000

Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря Винник І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2018 року (ухвалене під головуванням судді Кондрацької Н.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси 11 грудня 2018 року, повний текст якого виготовлено 18 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суд Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

14 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 27 жовтня 2011 року між сторонами у справі був укладений шлюб. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що дитина постійно хворіє. Згідно законодавства, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідач участі у матеріальному забезпеченні сина не приймає, хоча є дієздатним та працює й отримує дохід.

Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини. Також, просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 550 грн.

До початку розгляду справи, позивач ОСОБА_3 подала до суду заяву про зміну предмету позовних вимог та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 6 000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 у розмірі 1 500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову 14 вересня 2018 року до досягнення повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 550 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Допущено до негайного виконання судове рішення в межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.. В апеляційній скарзі просила змінити рішення районного суду в частині визначення розміру аліментів, збільшивши визначений розмір з 1 500 грн. до 3 000 грн. щомісячно з обов'язковою індексацією, починаючи з дня пред'явлення позову 14 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. В решті рішення суду залишити без змін.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні справи, судом не було взято до уваги, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність та має постійний регулярний дохід, тому взмозі сплачувати аліменти в значно більшому розмірі, ніж визначено судом. Тому, беручи до уваги рівний обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей та можливість відповідача сплачувати щомісяця по 3 000 грн. аліментів, ОСОБА_3 просила змінити рішення суду в частині суми стягнення.

У відзиві, що надійшов на апеляційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_4, останній просить залишити рішення районного суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного. Зазначив, що він працює приватним підприємцем та отримує щорічний дохід у розмірі 55 953,25 грн., тобто щомісяця отримує дохід в розмірі 4 662 грн. 77 коп. і сплачувати аліменти в розмірі 3 000 грн. він фізично не взмозі, оскільки проживає разом зі своєю матір'ю, яка є пенсіонеркою та потребує догляду. В підтвердження вказаних тверджень до відзиву додано податкову декларацію про майновий стан ОСОБА_6 а також копію пенсійного посвідчення матері відповідача у справі та паспортні дані відповідача та його матері. Також ОСОБА_4 додано квитанції про оплату підготовчих курсів сина до школи та квитанції оплати за навчання сина в дитячій секції «Футбольний клуб СК м. Черкаси».

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року вказує на те, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов'язок є особистим, індивідуальним обов'язком як матері так і батька.

Положеннями ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька і (або) у твердій сумі грошовій сумі.

За вимогами статті 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 5).

Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 6).

На даний час сторони разом не проживають. Відповідач мешкає окремо зі своєю матір'ю.

Дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи.

Відповідач ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю і його дохід за 2018 рік склав 55 953,25 грн., що підтверджується наданою відповідачем податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 78). На утриманні ОСОБА_4 перебуває його мати ОСОБА_6, яка зареєстрована за однією з ним адресою та являється пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 39).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття(а.с. 3). В подальшому, змінивши позовні вимоги, просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. щомісячно. В апеляційній скарзі, привівши свої доводи необгрунтованості рішення районного суду, ОСОБА_3 просила змінити рішення суду в частині розміру стягнення та стягнути на її користь аліменти в розмірі 3 000 грн. щомісячно.

Заперечуючи відносно доводів позовних вимог та апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_4 надав суду копії чеків про переводи грошових сум на картку позивача (а.с. 66), копії чеків про оплату комунальних послуг місця проживання позивачки (а.с. 64-65), копії чеків з дитячих магазинів (а.с. 67-70), що свідчить про факт не ухилення батька від свого обов'язку щодо допомоги своїй сім'ї.

Заперечуючи проти цих доказів, ОСОБА_3 у запереченні на відзив апеляційної скарги зазначила, що відповідач являється власником високорентабельного бізнесу, його дохід значно перевищує той, що вказаний у податковій декларації. Крім того, із ОСОБА_4 позивач фактично не проживає з 24 грудня 2018 року, тому твердження його відзиву про те, що на утриманні знаходиться мати відповідача є неправдивим. Також, вказала, що на утриманні у позивачки знаходяться двоє непрацездатних батьків та старша дочка ОСОБА_7, яка є студенткою вищого начального закладу з платною формою навчання. Тому, з урахуванням вищевикладеного, просила збільшити суму стягнутих аліментів до 4 500 грн.

Такі доводи ОСОБА_3 були предметом вивчення апеляційного суду і не можуть бути визнані такими, що дають підстави для зміни чи скасування рішення суду. Вказаний позивачкою значно вищий розмір отриманого доходу відповідачем, не спростовує встановленого районним судом розміру доходу, який підтверджується наданою та приєднаною до матеріалів справи декларацією про майновий стан та доходи ОСОБА_4 Доказів того, що податкова декларація, яка надана як доказ, містить неправдиві дані, суду не надано, а тому приєднані до заперечення на відзив апеляційної скарги відомості таблиці доходів ОСОБА_4 про його дохід у 2 428 940 грн. не можуть бути визнані обґрунтованими, так як вони належним чином та у встановленому порядку не завірені відповідними особами та печатками, а місять лише напис позивачки з оригіналом згідно. Посилання ОСОБА_3 про те, що на її утриманні знаходяться непрацездатні батьки та повнолітня дочка, яка навчається на платній основі у вищому навчальному закладі не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки такі обставини не відносяться до предмету спору про стягнення аліментів з відповідача на неповнолітню дитину. Крім того, вказуючи, що сторони не проживають разом з 24 грудня 2018 року, ОСОБА_3 суперечить доводам позовної заяви, яка була зареєстрована районним судом 14 вересня 2018 року (а.с.1), в якій зазначено, що дитина проживає з позивачем, відповідач не бере участі у вихованні дитини, що свідчить про факт проживання сторін у справі окремо.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Посилання особи, що подає апеляційну скаргу на ту обставину, що при визначенні суми стягнення аліментів районним судом не враховано всі обставини справи є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Тому, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, надані сторонами докази в обгрунтування вимог апеляційної скарги так і в заперечення вимог такої скарги, колегія суддів, враховуючи, що право позивача в подальшому може бути захищене шляхом подачі до суду окремого позову про зміну розміру аліментів, вважає, що рішення суду першої інстанції є правомірним і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 05 лютого 2019 року.