П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1115/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір В.О.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

15 січня 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2018 року, оформленого протоколом №5, в частині покладення обов'язків голови колегії на члена колегії - завідувача юридичного сектору ОСОБА_3

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що оскільки рішення про покладення обов'язків голови колегії на члена колегії - завідувача юридичного сектору ОСОБА_3 безпосередньо пов'язане з рішенням від 16.05.2018 року №02-27/15 про припинення порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, то оскарження такого рішення повинно здійснюватися в порядку, визначеному ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням спірних правовідносин заявлений ОСОБА_2 позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що оскаржуване рішення Адміністративної колегії не відноситься до переліку рішень, що оскаржуються в господарських судах відповідно до ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-XII (далі - Закон №3659-XII) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Ст.23 Закону №3659-XII визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Згідно з п.2 ч.5 ст.14 Закону №3659-XII адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважена, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-III (далі - Закон №2210) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуваним рішенням адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2018р., оформленим протоколом №5, покладено обов'язки голови колегії на члена колегії - завідувача юридичного сектору ОСОБА_3; вирішено припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, передбаченого ч.1 ст.4 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Тобто, оскаржуване рішення за своїм змістом є рішенням про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке підлягає оскарженню відповідно до положень Закону №2210.

Крім того, в обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає про те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності відповідних повноважень адміністративної колегії, що призвело до неправомірного розгляду справи про притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги безпосередньо пов'язані з порушенням норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону №2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, Закон №2210 передбачає оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, в тому числі й з підстав неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону №2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

З урахуванням положень ст. 20 ГПК та ст.60 Закону №2210 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 18 січня 2019 року.

Головуючий

Сапальова Т.В.

Судді

Курко О. П. Совгира Д. І.