ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2019 р. Cправа № 902/566/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці Гайсинського району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО", с.Торчин Коростишівського району Житомирської області

про звернення стягнення на предмет застави та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, діє за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_2, діє за довіреністю;

третьої особи - не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 10.09.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" про звернення стягнення на предмет застави та стягнення штрафних санкцій згідно аграрної розписки від 20.06.2018.

За вказаним позовом, ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження у справі №902/566/18 для її розгляд за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 08.01.2019 по вказаній справі відкладено розгляд справи до 16.01.2019.

На визначену судом дату (16.01.2019) представники сторін в судове засідання не з'явились. Враховуючи викладене, ухвалою суду від 16.01.2019 розгляд справи відкладено на 23.01.2019.

В судове засідання на вказану дату прибули представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового слухання.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 11.10.2018, вказував на те, що 20.06.2018 ТОВ "Кузьминецьке" дійсно видало фінансову аграрну розписку ТОВ "Украrроком" на забезпечення виконання боргових зобов'язань ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" в розмірі 2329079,06 грн, які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №Вн301116/01 від 30.11.2016, укладеного між ТОВ "Украгроком" та ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО".

Відповідач вказує, що ТОВ "Кузьминецьке" не є основним боржником за договором поставки №Вн301116/01 від 30.11.2016, таким боржником є ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО".

Відповідач також вказує на те, що рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 в справі №906/1019/17 вже стягнуто з ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" на користь ТОВ "Украгроком" заборгованість за договором поставки №Вн301116/01 від 30.11.2016 в сумі 2329079 грн. Наказ виданий на підставі вказаного рішення суду перебуває на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 В межах відкритого виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 902/1019/17 держаним виконавцем накладено арешт на розрахункові рахунки, та все рухоме та нерухоме майно ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО", зокрема проведено опис майнового комплексу загальною площею 9688,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 205715518256, який виставляється на продаж.

На думку відповідача, майна, описаного в межах виконавчого провадження, цілком достатньо для задоволення вимог позивача, а тому звернення останнього з даним позовом відповідач вважає передчасним.

Крім того, відповідач посилався на те, що позивачем - ТОВ "Украгроком", відповідачем - ТОВ "Кузьминецьке" та третьою особою - ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" 12.07.2018 підписано договір доручення №120718\01, відповідно до умов якого ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" зобов`язалося надати ТОВ "Кузьминецьке" кошти для перерахування позивачу, однак таких коштів не надало.

Окрім того, відповідач зазначив, що в позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем п. 10.6. аграрної розписки, а саме неповідомлення про початок збору врожаю. За твердженнями відповідача, це не відповідає дійсності, так як в самій аграрній розписці зазначено період збору врожаю з 25.06.2018 по 30.06.2018 (п. 5.1.), про що сам позивач зазначає в своїй позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідач визнав, що факти порушення зобов'язань за аграрною розпискою, за які позивач нарахував штрафні санкції, мали місце.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузминецьке" (надалі - відповідач, ТОВ "Кузьминецьке") було надано фінансову аграрну розписку Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (надалі - позивач, ТОВ "Украгроком") на забезпечення виконання зобов'язань третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" в розмірі 2329079,06 грн, які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №Вн301116/01 від 30.11.2016, укладеного між ТОВ "Украгроком" та ТОВ "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" та підтвердженого рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.01.2018, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 906/1019/17.

Ліміт зобов'язань за аграрною розпискою становить 2329079,06 грн. (п. 2.2.); дата платежу - 30 липня 2018 року (п. 2.3. аграрної розписки).

Згідно п. 2.5. аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов'язання боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" сплатити позивачу як кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроком" за аграрною розпискою грошові кошти в розмірі ліміту зобов'язання за аграрною розпискою, визначеного в п.2.2. аграрної розписки.

Відповідно до п. 3.1. аграрної розписки, її ціна (сума) дорівнює розміру грошових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО", визначених у п. 2.1. аграрної розписки, що є еквівалентом в товарному розрахунку за формулою, визначеною у п. 3.2. аграрної розписки та підлягає сплаті боржником кредитору.

Пунктом 4.1. аграрної розписки передбачено, що боржник зобов'язується сплатити кредитору грошові кошти на рахунок кредитора, що зазначений у п. 16 аграрної розписки або на будь-який інший рахунок кредитора, попередньо узгоджений сторонами, до дати платежу, визначений в п. 2.3. аграрної розписки в розмірі ліміту зобов'язань за аграрною розпискою. Боржник має право здійснити часткове та дострокове виконання зобов'язань за аграрною розпискою.

Предметом застави за аграрною розпискою є майбутній урожай сільськогосподарської продукції з земельних ділянок (предмет застави, заставлене майно).

Відповідно до п. 5.1. аграрної розписки в заставу передано майбутній врожай сільськогосподарської продукції, а саме ріпак вищого сорту, період посіву урожаю - 01.08.2017 - 02.08.2017, період збору урожаю 25.06.2018 - 30.06.2018, заставна вартість 2329079,06 грн.

Розділом 7 аграрної розписки передбачені умови зберігання предмету застави, відповідно до якого, боржник зобов'язаний укласти договір складського зберігання та залишити предмет застави на зберігання до повного виконання зобов'язання на визначеному п. 7.1. аграрної розписки елеваторі.

Відповідно до п. 7.2. аграрної розписки боржник гарантує, що визначений склад і умови зберігання відповідають вимогам чинного законодавства.

Пунктом 7.1. аграрної розписки передбачено, що предмет застави залишається на зберіганні до повного виконання зобов'язання перед кредитором та повинен заходитись у товариства з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" за адресою місцезнаходження зерна: 23700, Вінницька область, Гайсинський район, вул. Станційна, 2.

14.08.2018 позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" (елеватор) з листом за вих. № 14-08/18-01 про надання інформації стосовно укладення між боржником та елеватором договору зберігання та передачі на зберігання ріпаку урожаю 2018 року (а.с. 37, т.1).

17.08.2018 ТОВ "Українська елеваторна компанія" надано позивачу відповідь за вих. № 51 від 17.08.2018, в якій повідомлено, що:

1). ТОВ "Кузьминецьке" укладено з елеватором договір відповідального зберігання ріпаку № 8 від 06.07.2018;

2). В період з 06.07.2018 по 19.07.2018 від ТОВ "Кузьминецьке" поступило на зберігання 136,3 т ріпаку урожаю 2018;

3). 27.07.2018 ТОВ "Кузьминецьке" переоформило ріпак урожаю 2018 на товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Компані" та "Ситковецьке";

4). Різниця між надходженням та переоформленням ріпаку у кількості 1610 кг виникла за рахунок покращення якості по вологості;

5). Станом на 17.08.2018 на жодному зерноскладі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" за товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" ріпак урожаю 2018 не рахується (а.с. 38, т.1).

14.08.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 08-08/18-01 від 08.08.2018 про виконання грошових зобов'язань, яка залишена відповідачем без відповіді.

У вказаній вимозі позивач вимагав від відповідача виконати в строк до 17.08.2018 виконати боргові (грошові) зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" в розмірі 2329079,06 грн шляхом перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком".

Також позивач зазначив, що в іншому випадку товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" буде змушено звернути стягнення на предмет застави або на інше майно товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" відповідно до умов фінансової розписки (а.с. 39, т.1).

Відповідно до п. 9.1. аграрної розписки доказом її виконання є повернута кредитором боржнику аграрна розписка із написом "Виконано", скріплена підписом та печаткою кредитора.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено аграрну розписку, правовідносини по якій врегульовано в Законом України "Про аграрні розписки" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону, аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону аграрні розписки діють до повного їх виконання.

Як вказувалось вище, умовами аграрної розписки встановлено остаточну дату повернення заборгованості - 30 липня 2018 року, а з урахуванням письмової вимоги позивача від 08.08.2018 - до 17 серпня 2018 року.

Сторонами у справі не надано суду доказів на підтвердження того, що ТОВ "Кузьминецьке" зазначеним чином виконало свої грошові зобов'язання у визначений аграрною розпискою строк - до 30 липня 2018 року у розмірі 2329079,06 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують безумовного обов'язку останнього виконати взяте зобов'язання. Суд наголошує, що доказів фактичного виконання зобов'язання перед кредитором ані відповідачем по аграрній розписці, ані третьою особою по договору поставки та судовому рішенню не надано.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 546, 572 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги те, що відповідач належним чином та у строк, передбачений аграрною розпискою, не виконав взяті на себе грошові зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку з позивачем, останній набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно аграрної розписки, укладеної між сторонами у справі.

Відповідно до положень ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

При цьому слід зазначити, що спеціальним законом, яким визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

За таких обставин, вимога позивача про звернення стягнення на предмет застави, а саме врожай ріпаку вищого сорту 2018 року у кількості 259,4607 тон за аграрною розпискою від 20.06.2018, є обґрунтованою, правомірність її заявлення підтверджено наданими документами, а тому підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 1397447,44 грн. штрафу, суд відзначає наступне.

Як вже встановлено судом, у визначений аграрною розпискою строк відповідач не виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем зі сплати грошових коштів у розмірі 2329079,06 грн. у строк до 30.07.2018, чим порушив умови п. 2.5. аграрної розписки.

Також відповідно до п. 7.5. аграрної розписки предмет застави, що передається на зберігання, його кількість і оцінка мають бути визначені в складських документах, що видаються зберігачем предмету застави боржнику за аграрною розпискою безпосередньо після передання предмету застави на зберігання (підтверджується подвійним складським свідоцтвом). Боржник за аграрною розпискою невідкладно після здачі предмету застави на зберігання (в день передачі) зобов'язується передати за передавальним підписом заставне свідоцтво (Частину Б) подвійного складського свідоцтва, отриманого від зберігача, кредитору за аграрною розпискою.

Боржник не передав кредитору заставне свідоцтво, чим порушив п. 7.5. аграрної розписки. У разі оформлення подвійного складського свідоцтва та передання Кредитору заставного свідоцтва боржник не мав би можливості переоформити ріпак на користь третьої особи без згоди кредитора.

Окрім того, боржником не надано доказів виконання зобов'язання повідомити кредитора про початок збору врожаю.

Відповідно до п. 10.6. аграрної розписки боржник зобов'язується в обов'язковому порядку в письмовому вигляді повідомити кредитора про початок збору урожаю сільськогосподарської продукції; що є предметом застави за цією аграрною розпискою, не пізніше як за п'ять робочих днів до початку запланованих сільськогосподарських робіт.

Відповідно ж до інформації, наданої товариством з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" (лист вих. № 51 від 17.08.2018) відповідач передав товариству з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" ріпак урожаю 2018 року в кількості 136,3 тони в період з 06.07.2018 по 19.07.2018.

Доказів повідомлення боржником кредитора про початок збору урожаю, відповідно до умов п. 10.6. аграрної розписки, відповідачем не надано.

Також відповідно до п. 5.1. аграрної розписки на день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 7.1. аграрної розписки предмет застави залишається на зберіганні до повного виконання зобов'язання перед кредитором та повинен заходитись за адресою: зберігання зерна ТОВ "Українська елеваторна компанія": 23700, Вінницька область, Гайсинський район, вул. Станційна, 2.

Відповідно до п. 5.1. аграрної розписки предметом застави є майбутній врожай ріпаку вищого сорту у запланованій кількості не менше 259,4607 тон.

Як уже було зазначено судом вище, згідна листа за вих. № 51 від 17.08.2018, боржник передав товариству з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" ріпак урожаю 2018 року в кількості 136,3 тони в період з 06.07.2018 по 19.07.2018.

27.07.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" переоформило ріпак урожаю 2018 на товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Компані" та на товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке". Станом на 17.08.2018 на зерноскладі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська елеваторна компанія" за товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" ріпак урожаю 2018 року не рахується.

Отже, ріпак передано на зберігання не в обумовленій аграрною розпискою кількості 259,4607 тон, а в кількості 136,3 тони, а також відповідачем не забезпечено залишення на зберіганні предмету застави до повного виконання зобов'язань.

Крім того, відповідно до п. 11.1. аграрної розписки, боржник має право розпоряджатися (відчужувати, передавати у володіння чи використання у будь-який спосіб будь-якій/им) третій(м) особі(ам)) предметом застави виключно (лише) за умови (обставини) отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) кредитора на це.

Всупереч цим умовам, ТОВ "Кузьминецьке" переоформило ріпак урожаю 2018 року третім особам за відсутності згоди кредитора на переоформлення предмету застави.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт порушення відповідачем обов'язку забезпечити зберігання ріпаку вищого сорту за адресою ТОВ "Українська елеваторна компанія" (місцезнаходження зерна): 23700, Вінницька область, Гайсинський район, вул. Станційна, 2) у кількості не менше 259,4607 тон до повного виконання боржником зобов'язання за аграрною розпискою

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача, що переоформлення боржником предмету застави на користь третіх осіб без письмової згоди позивача, є порушенням відповідачем умов п. 11.1. аграрної розписки.

За таких обставин позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 % від загального розміру ліміту зобов'язань за аграрною розпискою за кожен з чотирьох випадків порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 13.1. аграрної розписки.

Відповідно розмір штрафу складає 1397447,44 грн (15% * 2 329 079,06 грн * 4 випадки порушення умов аграрної розписки).

Відповідач вказаних порушень не спростував, з урахуванням чого суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При перевірці правильності обрахунку штрафу судом не виявлено помилок.

Разом з тим, розглянувши вимоги про стягнення штрафу, дійшов висновку про необхідність його зменшення їх розміру на 10% враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Тобто нормам моралі надається значення одного з головних елементів визначеності суті права.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України). Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення загального розміру штрафу на 10%, суд взяв до уваги ту обставину, що розмір заявленого штрафу складає 40 % від суми боргу і те, що штраф є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та зменшує загальний розмір заявленого до стягнення штрафу - 1397447 грн. 44 коп. на 10% - до 1257702 грн. 70 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача в повному розмірі. Витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов задовільнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, ідентифікаційний код 30530159) за договором поставки на умовах товарного кредиту № Вн301116/01 від 30.11.2016 року в розмірі 2329079 (два мільйони триста двадцять дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) гривень 06 коп. звернути стягнення на предмет застави, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (23712, Вінницька область, Гайсинський район, с.Кузьминці, вул. Слободи, будинок 11, ідентифікаційний код 33837304) - врожай ріпаку вищого сорту 2018 року у кількості 259,4607 тони, шляхом продажу предмету застави в процедурі виконавчого провадження за ціною, що буде визначена в рамках виконавчого провадження, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, ідентифікаційний код 30530159).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (23712, Вінницька обл., Гайсинський район, с. Кузьминці, вул. Слободи, будинок 11, ідентифікаційний код 33837304) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, ідентифікаційний код 30530159) 1257702 грн. 70 коп. штрафу та 55897 грн. 90 коп. на відшкодування судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук . прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Украгроком" (вул.Голосіївська, 7, корп.2, оф.5/1, м.Київ, 03039);

3 - ТОВ "Кузьминецьке" (вул.Слободи, буд.11, с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712);

4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" (вул.Якубовського, 12, с.Торчин, Коростишівський район, Житомирська обл.)