ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2019 року
Київ
справа №809/780/15
адміністративне провадження №К/9901/6184/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року (суддя Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року (судді Нос С.П., Кухтей Р.В., Яворський І.О.) в справі № 809/780/15 за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області (далі - управління МВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ), про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність управління МВС щодо не зарахування до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі за період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року, виходячи з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби та провести перерахунок пенсії з врахуванням перерахунку вислуги років; зобов'язати управління МВС зарахувати до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі за період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року та провести перерахунок вислуги років, а також вихідної допомоги; зобов'язати управління МВС провести перерахунок пенсії з урахуванням перерахунку вислуги років; зобов'язати ГУ ПФУ провести нарахування та виплату пенсії з урахуванням перерахунку вислуги років з часу звільнення у запас, починаючи з 17 квітня 2014 року.
Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 25 травня 1993 року, а наказом т.в.о. начальника управління МВС від 16 квітня 2014 року № 210 о/с був звільнений з посади заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області за п. «б» статті 64 у запас (через хворобу).
Вислуга на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 22 роки 09 місяців 02 дня, у пільговому обчисленні - 29 років 01 місяць 04 дня.
29 грудня 2014 року та 26 січня 2015 року позивач звертався із заявами до управління МВС про зарахування йому до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі з 01 вересня 1986 року по 26 червня 1990 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та надання відповідних документів до ГУ ПФУ для перерахунку пенсії.
Управління ПФУ листом від 18 лютого 2015 року № 909 відмовило позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням того, що особам середнього, старшого і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до статті 17 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) до вислуги років для призначення пенсії додатково зараховується в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, час навчання у таких цивільних вищих закладах, як коледж, технікум, училище тільки після набуття чинності від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ Закону України «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VІІ) та за умови отримання особою за час цього навчання вищої освіти (вимоги статей 1, 7 цього Закону та статті 15 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» [далі - Закон № 1060-ХІІ]), що має бути засвідчено документом (документами), які передбачені статті 9 Закону № 1556-VІІ.
ОСОБА_1, вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови в задоволенні його вимог, звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди виходили із того, що до вислуги років додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців. Оскільки позивач в період з 01 вересня 1986 року по 26 червня 1990 року навчався у Калуському хіміко-технологічному технікумі і після завершення навчання здобув середньо-спеціальну освіту, то цей навчальний заклад не відносився до категорії навчальних закладів, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років.
ОСОБА_1 не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову. На обґрунтування послався на те, що відповідно до статі 34 Закону № 1060-ХІІ до вищих навчальних закладів відносяться, зокрема, технікуми. Відтак позивач має право на зарахування періоду навчання у Калуському хіміко-технологічному технікумі до вислуги років для призначення пенсії із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, так як, відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах.
На касаційну скаргу управління ПФУ надіслало відзив, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 10 вересня 2015 року (справа № 21-411а14) виснував, що додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 Закону № 1060-ХІІ, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Оскільки після закінчення цивільного вищого навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, то таке навчання не може бути зараховано до вислуги років для призначення пенсії йому як військовослужбовцю.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 489/4575/16-а).
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлені у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахуванні до вислуги років при призначенні пенсії йому як військовослужбовцю часу навчання у цивільному навчальному закладі - Калуському хіміко-технологічному технікумі, який не мав статусу вищого навчального закладу, після закінчення якого присвоюється військове звання, то висновок судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для зарахування до вислуги років для перерахунку пенсії йому як військовослужбовцю, є правильним.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
