ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2019 року

Київ

справа №804/4226/14

адміністративне провадження №К/9901/5760/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року (суддя Горбалінський В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року (судді Панченко О.М., Чередниченко В.Є., Коршун А.О.) у справі № 804/4226/14 за позовом Нацкомфінпослуг до непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Нове Відродження» (далі - Товариство) про ліквідацію пенсійного фонду, -

встановив:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив ліквідувати Товариство (вул. Кірова, буд. 253 а, с-ще Солоне, Дніпропетровська область, 52400, код за ЄДРПОУ 33315920) з Державного реєстру фінансових установ.

Суди у цій справі встановили, що відповідач зареєстрований як юридична особа 29 січня 2005 року. Основним видом діяльності відповідача є недержавне пенсійне забезпечення. Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 13 липня 2005 року серія ПФ № 45.

07 листопада 2013 року позивач прийняв розпорядження № 4025, яким:

- виключив інформацію про Товариство з Державного реєстру фінансових установ;

- анулював свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 13 липня 2005 року серії ПФ № 45.

Це розпорядження мотивовано невиконанням вимог частини другої статті 12 Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1057-IV), а саме: не укладання радою фонду договорів про надання фінансових послуг недержавному пенсійному фонду та ненадходження пенсійних внесків до недержавного пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що позивач вчинив необхідні дії та прийняв рішення для виключення відповідача з Державного реєстру фінансових установ, таке виключення на підставі судового рішення законодавством не передбачено, тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки розпорядженням відповідача від 07 листопада 2013 року № 4025 виключено інформацію про відповідача з Державного реєстру фінансових установ.

Крім того, цей суд указав, що він не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, а саме про ліквідацію відповідача як юридичної особи, тоді як позивач в адміністративному позові просив ліквідувати відповідача з Державного реєстру фінансових установ.

Нацкомфінпослуг не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог щодо ліквідації Товариства.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

За частиною п'ятою статті 12 Закону № 1057-IV у разі невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

Тобто, за положеннями наведеної норми, про що наголошували і суди попередніх інстанцій, до компетенції суду належить прийняття рішення про ліквідацію пенсійного фонду.

Ліквідацією, за загальним правилом, є регламентована законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, яка припиняється з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, правовідносини щодо чого врегульовані, зокрема, Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», положеннями Цивільного кодексу України (статті 110, 111).

У той же час, в цьому випадку позивач просив суд ліквідувати Товариство «з Державного реєстру фінансових установ», що не належить до компетенції суду.

З огляду на встановлені обставини справи, Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що, оскільки позивач у прохальній частині позову не ставить перед судом питання щодо ліквідації Товариства у загальному розумінні цього процесу, тобто щодо ліквідації Товариства як юридичної особи, позовні вимоги про ліквідацію Товариства «з Державного реєстру фінансових установ» задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко