ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/3065/14

адміністративне провадження №К/9901/3786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 (судді - Саприкіна І.В., Епель О.В., Федотова І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (далі - ТОВ "АББ ЛТД") до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "АББ ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0001344230, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 977`389,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що керуючись положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснив сплату авансових внесків у першому кварталі (січень-березень 2013 року), а отримавши збиток за підсумками першого кварталу 2013 року, товариство припинило сплату авансових внесків (з квітня 2013 року) і на суму сплачених щомісячних авансових внесків у січні - березні 2013 року зменшило нараховану суму податку у декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2013 року. Проте контролюючий орган безпідставно не врахував сплачену 27.03.2013 товариством суму авансового внеску у розмірі 814`148,00 грн у рахунок погашення податкових зобов'язань за перше півріччя 2013 року та неправомірно зробив висновок про заниження товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток за цей період на суму 781`911,00 грн та застосував штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 127.1 статті 127 ПК України.

Суди встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 781`911,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 127.1 статті 127 ПК України, у сумі 195`477,75 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АББ ЛТД" з питання правомірності зменшення нарахованої суми сплаченого авансового внеску з податку на прибуток за І квартал 2013 року та правомірності нарахування цього податку за перше півріччя 2013 року від 26.11.2013 №1427/42-30/21664678. У ході вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що задекларовані у першому півріччі 2013 року податкові зобов'язання у сумі 3`266`739,00 грн товариство мало право зменшити на суму нарахованих та сплачених авансових внесків у січні - березні 2013 року, а саме на 2`484`828,00 грн. Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що за підсумками І кварталу 2013 року товариство задекларувало збитки, у зв'язку з чим сплата авансових внесків у другому - четвертому кварталах не здійснюється, а сплачені авансові внески з цього періоду є неузгодженими.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014, у позові відмовив з тих підстав, що платники податку, які за підсумками І кварталу звітного (податкового) року отримали збиток, після подання відповідної звітності припиняють сплату авансових внесків, а податкові зобов'язання визначають на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів і за рік, яка подається до контролюючого органу у порядку, передбаченому ПК України. Оскільки товариство з квітня 2013 року втратило статус платника щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, кошти, що були ним сплачені в кінці березня 2013 року у сумі 814`148,00 грн як авансовий внесок за квітень 2013 року є помилково сплаченими і не можуть бути зараховані у зменшення податкових зобов'язань першого півріччя 2013 року.

ТОВ "АББ ЛТД" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема положень пункту 57.1 статті 57, пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач також зазначає, що сплата авансових внесків здійснювалася товариством лише у першому кварталі 2013 року, з другого кварталу 2013 року такі платежі товариство не здійснювало, тобто, авансовий внесок у сумі 814`148,00 грн від 29.03.2013 був здійснений відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 ПК України. Крім того, позивач зазначив про відсутність складу правопорушення, оскільки належні до сплати податкові платежі були фактично сплачені до бюджету, що виключає у товариства повторно сплачувати податок та безпідставно нараховані фінансові санкції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.09.2014 № К/800/35420/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні скарги через її необґрунтованість.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 касаційну скаргу відповідача прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Внесеними Законом України № 5083 до пункту 57.1 статті 57 ПК України, для платників податку, які відповідають критеріям, установленим зазначеною нормою, запроваджено авансові внески з податку на прибуток.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

В абзаці другому пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" та пункту 57.1 статті 57 ПК встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац сьомий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Тобто, право на припинення сплати щомісячних авансових внесків платник податку має лише у разі отримання збитку за правилами ведення податкового обліку. У такому разі сплата авансових внесків припиняється з квітня поточного року, сума нарахованого податку зменшується у деклараціях з податку на прибуток за квартал, перше півріччя, три квартали та рік на суму сплачених щомісячних авансових внесків за січень - березень цього року.

Як встановили суди, у період з січня по березень 2013 року позивач сплатив авансові внески за січень - квітень 2013 року у сумі 3`266`739,00 грн, а саме: 16.01.2013 - 702`018,00 грн з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток за січень 2013 року"; 15.02.2013 - 835`340,00 грн з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток за лютий 2013 року"; від 15.02.2013 - 133`322,00 грн з призначенням платежу "авансовий внесок з податку на прибуток доплата за січень 2013 року"; від 27.03.2013 - 814`148,00 грн з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток за березень 2013 року"; від 29.03.2013 - 814`148,00 грн з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток за квітень 2013 року". Тобто, товариство у першому кварталі 2013 року фактично сплатило 3`266`739,00 грн.

Вказані обставини сторони не заперечують.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, податковим законодавством передбачена можливість погашення платником податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів в автоматичному режимі.

Крім того, зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі статтею 9 ПК України відноситься, зокрема, податок на прибуток підприємств, до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пунктом 2 частини 2 статті 29 якого визначено, що податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз наведених норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, використання суми фактично сплачених авансових внесків з податку на прибуток як складової з цього податку у січні - березні 2013 року у рахунок зменшення нарахованого податку на прибуток за перше півріччя 2013 року не може утворювати склад податкового правопорушення та слугувати підставою для донарахування грошового зобов'язання та фінансових санкцій, які застосуються за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний період до бюджету.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у позові у цій справі, дійшли помилкового висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0001344230.

Відповідно до частин 1, 3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0001344230.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду