ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 2140/1749/1815 год. 45 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника ГУ НП та УМВС у Херсонській області - Шаповала С.А.,

представника ГУ ПФУ у Херсонській області - Кравченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач -2), в якому просить:

- зобов'язати відповідача-1 провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та пунктів 1.1, 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2004 року № 265 та зарахувати час служби позивача на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського районного відділу при виконанні обов'язків чергового ізолятора тимчасового тримання за суміщення посад до вислуги років для визначення пенсії з розрахунку один місяць за сорок днів;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача грошове забезпечення за виконання обов'язків за суміщення посади чергового ізолятора тимчасового тримання, виконання роботи у вечірні години та вихідну допомогу;

- зобов'язати відповідача-2 перерахувати та виплатити позивачу заборгованість, що виникне за результатами перерахунку.

Ухвалою від 27.08.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.09.2018 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам надано строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 19.10.2018 року о 11:10 год.

Ухвалою від 19.10.2018 року відмовлено у задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 19.10.2018 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі-відповідач-3) залучено до участі у справі в якості співвідповідача, розгляд справи призначений на 16.11.2018 року о 11:00 год.

Ухвалою від 16.11.2018 року задоволено клопотання відповідача-1 про витребування додаткових доказів у справі. Провадження у справі зупинене до 12.12.2018 року о 11:00 год.

Ухвалою від 12.12.2018 року провадження у справі поновлене.

Ухвалою від 12.12.2018 року задоволено клопотання відповідача-1 про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання замінене підготовчим, яке призначене на 15.01.2019 року.

Ухвалою від 15.01.2019 року підготовче провадження закрите, призначений розгляд справи по суті на 15.01.2019 року о 11:00 год.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю. Суду пояснив, що з 25.08.1999 року позивач проходив службу в ОВС на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського РВ УМВС України у Херсонській області. Наказом УМВС України у Херсонській області № 513 о/с від 09.09.2009 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України на підставі підпункту "а" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком). Позивач відмітив, що, перебуваючи на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини з 25.08.1999 року по день звільнення - 09.09.2009 року він виконував обов'язки чергового ізолятора тимчасового тримання (чергового ІТТ). Втім, у порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та пунктів 1.1, 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2004 року № 265 при обчисленні вислуги років для призначення пенсії відповідач-3 не врахував виконання обов'язків чергового ІТТ, що давало позивачу право на розрахунок вислуги років один місяць за сорок днів. Крім того, позивач зазначає, що в період проходження служби в ОВС у порушення норм Генеральної Угоди, укладеної між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки позивачу не нараховувалась доплата у розмірі 20% від посадового окладу за кожну годину за роботу в вечірні години з 18.00 до 22.00 год. та за роботу за суміщення посад. 29.05.2018 року позивач звернувся до начальника ГУНП України у Херсонській області із заявою щодо проведення оплати за виконання роботи за суміщенням з відповідними відрахуваннями до пенсійного фонду та обчислення стажу служби з розрахунку один місяць за сорок днів, однак 27.06.2018 року відповідач-1 надав відповідь про відсутність правових підстав для перерахунку стажу та виплати за виконання роботи за суміщенням. Позивач відмітив, що матеріали особової справи не можуть містити наказів про покладення на нього обов'язків чергового ІТТ чи інших доказів виконання ОСОБА_1 обов'язків чергового ІТТ, оскільки такі обов'язки були покладені на оперативного чергового окремим наказом МВС України від 30.01.2005 року № 60-ДСК як додаткові обов'язки і виконувались паралельно з основними обов'язками. Щодо доводів відповідача - 2 позивач зазначив, що відповідач - 2, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії безпідставно посилається на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки зазначений нормативний акт регулює відносини по перерахунку вже призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, а в даному випадку треба перерахувати пенсійне забезпечення у зв'язку із його невірним нарахуванням. Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.

09.10.2018 року відповідач-2- ГУ ПФУ в Херсонській області надав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплатити позивачу заборгованості по пенсії, яка виникне за результатами перерахунку вислуги років, зазначивши, що відповідно до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII, що визначає порядок призначення пенсії за вислугою років для окремих категорій, перерахунок здійснюється на підставі подання уповноваженого органу Міністерства внутрішніх справ України, оскільки вказане подання до ГУ ПФУ в Херсонській області не надходило підстави для здійснення перерахунку позивачу пенсійного забезпечення відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача-2 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

16.10.2018 року відповідач-1 надав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років, незалежно від віку, призначається за умови, якщо особа звільнена по 30 вересня 2011 року і на день звільнення має вислугу 20 років і більше, а оскільки позивач на день звільнення мав 16 років 8 місяців та 18 днів він не має права на перерахунок пенсії у зв'язку із вислугою років. Вимога позивача щодо зарахування до вислуги років на пільгових умовах за один місяць служби сорок днів безпідставна, оскільки відповідно до п.п. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів, зокрема, в ізоляторах тимчасового тримання, а відомостей про несення ОСОБА_1 служби в ізоляторах тимчасового тримання в матеріалах особової справи позивача відсутні. Щодо вимоги про доплату в вечірні години відповідач-1 відмітив, що умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ". До початку дії Наказу № 499, дані правовідносини були врегульовані Указом Президента України від 04.10.1996 року №926. Даними нормативними актами такий вид грошового забезпечення, як доплата за роботу в вечірні години не передбачена.

09.01.2019 року відповідач-3 надав заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого слідує, що у період з 1999 року по 2009 рік у штаті Іванівського РВ УМВС посада інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту передбачена не була. Будь-які накази чи журнали прийому-здачі чергувань, журнали інструктажів, постові відомості, чи інші документи, які б містили інформацію про виконання позивачем обов'язків чергового ІТТ у період з 1999 року по 2009 рік відсутні, оскільки такі документи первинного обліку знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання. Також відповідач-3 відмічає, що у період з 20.07.2006 року по 23.11.2006 року функціонування ІТТ Іванівського РВ УМВС було тимчасово зупинене у зв'язку із проведення капітального ремонту.

У судовому засіданні представник відповідачів-1 та 3 просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 25.08.1999 року № 114 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського РВ УМВС України в Херсонській області.

Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 09.09.2009 року № 513 о/с, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (за віком) згідно п. "а" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом внутрішніх справ .

Загальний трудовий стаж ОСОБА_1 на день звільнення складав 27 років 10 місяців 20 днів, з яких: 11 років 2 місяці 2 дні - трудовий стаж; 16 років 08 місяців 18 днів - служба в ОВС у календарному обчисленні, що підтверджується долученим до матеріалів справи копією розрахунку вислуги років від 14.09.2009 року.

Із матеріалів справи встановлено, що починаючи з 09.09.2009 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. "б" ст. 12, п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме досягнення 45-річного віку та наявності страхового стажу більше 25 років, з яких служба в ОВС склала більше ніж 12 календарних років і 6 місяців.

29.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління України в Херсонській області, в якій просив перерахувати раніше визначену вислугу років з врахуванням п.п. "г" п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" та пунктів 1.1, 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2004 року № 265, а саме: обчислити вислугу років із розрахунку один місяць служби за сорок днів.

УМВС України в Херсонській області листом від 27.06.2018 року за № 2/ш-113 відмовило позивачу в проведенні перерахунку вислуги років.

Не погоджуючись із правильністю розрахунку вислуги років та виплатою грошового забезпечення й пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача про наявність у нього права на перерахунок вислуги років за виконання обов'язків чергового ІТТ, перебуваючи при цьому на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини, а також, у зв'язку з цим, перерахунок грошового забезпечення за виконання обов'язків за суміщенням та песійного забезпечення, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувають на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій поліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Пенсія за вислугу років призначається: зокрема особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним упунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого, по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних роки і більше (п. "а" ч.1 ст.12 Закону № 2262-XII).

Отже, необхідною умовою для призначення пенсії відповідно до "а" ч. 1 ст. 12 Закону є наявність вислуги років (в календарному та пільговому обчисленні) не менше 20 років.

Судом встановлено, що на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні складала 16 років 08 місяців 18 днів, що підтверджено копією розрахунку вислуги років № Т-355132.

Позивач вважає, що обчислення йому вислуги років проведено з порушенням вимог пункту 3 Постанови № 393, а саме: до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за сорок днів) не зараховано період, коли він перебував на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового частини Іванівського РВ УМВС та одночасно, у зв'язку із відсутністю у штаті посади чергового ІТТ, виконував обов'язки чергового ІТТ за період з 25.08.1999 року по 09.09.2009 року.

За змістом ст. 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року № 393 (далі-Постанови № 393), в редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію, до вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів.

З метою належної компенсації трудових, психологічних та інших навантажень працівників, задіяних до роботи в спеціальних установах, відповідно до внесених змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2004 року № 265 затверджено перелік посад начальницького складу, які несуть службу в спеціальних установах.

Так, за змістом п. 1.1 Наказу № 265 перелік посад начальницького складу, які проходять службу в ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, та конвойних підрозділах міліції органів внутрішніх справ, час служби в яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії один місяць за сорок днів.

Перелік посад начальницького складу з підбирання та транспортування трупів у морг, час проходження служби в яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії з розрахунку один місяць за півтора місяця (п. 1.2 Наказу № 265).

Установити, що на пільгових умовах вислуга років обчислюється від дня призначення працівника на вказані в пунктах 1.1 та 1.2 посади (п. 2 Наказу № 265).

Аналіз наведених вище положень Постанови № 393 та Наказу № 265 дає підстави для висновку, що право на пільгове обчислення пенсії - один місяць за сорок днів, мають особи, які безпосередньо несуть службу в спеціальних установах, в тому числі в ізоляторах тимчасового тримання. Перелік посад ізоляторів тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб, наведено у Додатку до Наказу № 265, серед яких значиться посада інспектор-черговий.

Отже, зазначеним Наказом затверджені переліки посад, які були або мали бути передбачені в штаті спеціальних установ, відтак, посилання позивача на порушення відповідачем-3 вимог пунктів 1.1 та 1.2 Наказу № 265 при обчисленні вислуги років для призначення пенсії, суд вважає безпідставним.

Разом з тим, як зазначено вище, у період з 25.08.1999 року по 09.09.2009 року ОСОБА_1 проходив службу в ОВС на посаді - помічник начальника відділу - оперативний черговий частини Іванівського РВ УМВС.

Згідно довідки УМВС України в Херсонській області від 14.12.2018 року штатним розписом Іванівського районного відділу УМВС України в Херсонський області у період з 01.01.1999 року по 01.01.2009 рік посада інспектора-чергового ІТТ затриманих і взятих під варту осіб не передбачалась.

Дана обставина не заперечувалась представником відповідачів-1, 3 у судовому засіданні.

Позивач стверджує, що покладення обов'язків чергового ІТТ на помічників начальника відділу - оперативного чергового не потребувало додаткових розпорядчих актів керівника, оскільки такі обов'язки покладались на помічників начальника відділу - оперативного чергового в силу пункту 2.1. наказу МВС України від 20.01.2005 року № 60 -ДСК.

Так, відповідно до п. 2.1 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внітрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 року № 60-ДСК (далі-Інструкція), для охорони затриманих і взятих під варту осіб призначається черговий по ІТТ, а в разі відсутності штатних чергових у вказаних установах їх обов'язки виконують помічники начальника - оперативні чергові по органах внутрішніх справ, його помічник, міліціонери, які виконують обов'язки охорони на постах або під час виведення утриманих осіб з камер. Склад наряду визначається начальником органу МВС, про що робляться відповідні записи в Постовій відомості.

Таким чином, із аналізу пункту 2.1 Інструкції слідує, що у разі відсутності штатних чергових ІТТ, його обов'язки можуть виконувати як помічники начальника - оперативні чергові, так і їх помічники чи міліціонери, які виконують обов'язки охорони на постах, чи виведення утриманих осіб з камер. Тобто, п. 2. 1 Інструкції не покладає обов'язки чергового ІТТ виключно на помічників начальника - оперативних чергових.

Зважаючи на викладене вище, суд не погоджується із доводами позивача про те, що перебуваючи на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового частини Іванівського РВ УМВС він автоматично, в силу пункту 2.1 Інструкції, виконував обов'язки чергового ІТТ.

У свою чергу, як зазначено у п. 2.1 Інструкції підтвердженням виконання обов'язків чергового ІТТ є Постові відомості, в яких мають робитись відповідні записи.

Ухвалою від 15.12.2018 року суд зобов'язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області надати належним чином завірені копії документів (журналів, графіків та інших), ведення яких здійснювалося Іванівським РВ УМВС чи УМВС в Херсонській області у період з 1999 року по 2009 рік для забезпечення виконання обов'язків чергових по ІТТ на виконання вимог підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання отрганів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 року № 60-ДСК; та інші наявні у відповідачів документи, у підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_1 про виконання ним обов'язків чергового по ІТТ у період з 1999 року по 2009 рік.

На виконання ухвали від 15.12.2018 року відповідачі-1, 3 надали пояснення з посиланням на нормативні документи, що регулюють порядок зберігання документів, переданих до архівної установи.

У судовому засіданні представник відповідачів-1, 3 пояснив, що до архіву установи передаються справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань. На підставі діючих у період з 1999 по 2009 роки переліків документів, що утворилися в процесі діяльності ОВС, із зазначенням строків зберігання встановлений максимальний строк зберігання п'ять років. Відповідні журнали ІТТ Іванівського РВ УМВС України в Херсонській області: постова відомість, журнал реєстрації виведення затриманих і взятих під варту, журнал прийому-здачі чергувань, журнал інструктажів належать до документів тимчасового строку зберігання - не більше п'яти років та були знищені у встановленому порядку. Постові відомості за період з 1999 по 2009 роки знищені, оскільки відповідно до наказу МВС України від 10.03.2009 року № 104-ДСК строк зберігання вказаних документів становить 3 роки, тому надати витребувані ухвалою суду документи не вбачається за можливе.

Наведені доводи представника відповідачів-1, 3 підтверджуються також довідкою начальника СОД ІТТ ГУНП в Херсонській області та листом заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області Алмашової Н.В., які приєднано до матеріалів справи.

У свою чергу, виконання обов'язків чергового ІТТ позивач підтверджує документами, які містяться на компакт-дискові, зокрема, це скановані сторінки Книг нарядів, Постових відомостей, карток обліку результатів роботи чергових змін, табелів обліку роботи в нічний час.

Суд дослідив компакт-диск, який містить фотознімки табелів розстановки та кількості постів ІТТ Іванівського РВ УМВС, вибірково постові відомості.

У судовому засіданні позивач пояснив, що дані документи сканував та фотографував особисто перед виходом на пенсію у 2009 році.

Оригіналів документів, які зображені на фото та зафіксовані на компакт-дискові, або належним чином завірених копій на паперових носіях позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто належні докази повинні містити об'єктивну інформацію щодо предмета доказування та легітимно підтверджувати конкретну обставину в адміністративній справі.

У свою чергу, згідно із ч. 6 ст. 94 КАС України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представник відповідачів-1, 3 у судовому засіданні ставив під сумнів відповідність фотокопій документів, що містилися на копакт-дискові, оригіналам.

Відтак, суд не бере до уваги докази у вигляді фотокопій документів, що містяться на компакт-дискові, оскільки дані докази не містять об'єктивну інформацію щодо предмета доказування та отримані позивачем з порушенням законної процедури, а тому, у розумінні статей 73 та 74 КАС України є неналежними та недопустимими.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, позивачем на надано суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання ним обов'язків чергового ІТТ у період з 25.08.1999 року по 09.09.2009 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для обчислення вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць за сорок днів за виконання ОСОБА_1 обов'язків чергового ІТТ, відтак відмовляє позивачу у задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошове забезпечення за виконання обов'язків за суміщенням посади чергового ІТТ та вихідної допомоги, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні позивач пояснив, що оскільки він виконував обов'язки чергового ІТТ, то відповідач-1 зобов'язаний провести перерахунок суми грошового забезпечення за період з 25.08.1999 року по 09.09.2009 року у зв'язку із суміщенням посад, як це передбачено трудовим законодавством та Генеральною Угодою, а також перерахувати розмір вихідної допомоги у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення, який виникне унаслідок перерахунку.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для пільгового обчислення вислуги років один місяць за сорок днів за виконання позивачем обов'язків чергового ІТТ, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення та вихідної допомоги за виконання цих обов'язків належить відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення доплати за роботу в вечірні години, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

На час виникнення спірних правовідносин структура та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ було врегульовано Указом Президента України, "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996, № 926/96 (далі - Указ № 926/96) та наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умог грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31.12.2007 року № 499 (далі - Наказ №499).

Перелік доплат, надбавок та премій (з 1996 по 2007 роки) визначено п. 2 Указу №26/96 , а саме передбачено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надбавку за вислугу років; доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу; міліціонерам-водіям, водіям воєнізованої пожежної охорони, а також інспекторам дорожньо-патрульної служби надбавку; матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 Наказу № 499 (з 2007 по день звільнення позивача) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).

Розміри та види додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначені додатками 25 - 28 до наказу, в якому, серед інших, передбачено доплату за службу в нічний час, відсотків посадового окладу.

Таким чином, положеннями наведених вище нормативних актів не передбачено такий вид грошового забезпечення як "доплата за роботу у вечірній час (з 18.00 по 22.00)".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення доплати за роботу в вечірні години.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що доплата за роботу у вечірні години передбачена Генеральною Угодою, укладеною між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і проф'єднаннями на 2004-2005 роки, оскільки відповідно ст. 1 Закону України "Про міліцію", чинного на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про міліцію", чинного на час виникнення спірних правовідносин, правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міліцію", чинного на час виникнення спірних правовідносин, форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Отже, із наведенного слідує, що органи внутрішніх справ України - це правоохоронні органи, які забезпечують дотримання законності та правопорядку, захист від протиправних посягань на життя, здоров'я громадян, діяльність, яких регулюється спеціальним законодавством, зокрема, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Крім того, відповідно абз. 1 "Загальних положень" Генеральної Угоди, дану угоду укладено між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців, з однієї сторони, та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями , з другої.

У судовому засіданні позивач підтвердив той факт, що він не був членом профспілки.

Відтак, оскільки позивач не був членом профспілки УМВС, він не є стороною Генеральної Угоди, а тому умови даної угоди на нього не розповсюджуються.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонський області перерахувати раніше призначену пенсію, суд зазначає наступне.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок).

Зокрема, п. 1 Порядку встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

Згідно даного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

У свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, суд вважає, що пенсійні органи здійснюють перерахунок та признаннячення пенсії на підставі подання уповноваженого органу, в межах даної справи - Головного управління національної поліції України в Херсонській області.

Оскільки вимога про перерахунок пенсії позивача є похідною від вимоги про перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, відтак повністю відмовляє в задоволенні позову.

За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322, 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 січня 2019 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 106020000