УХВАЛА

01 лютого 2019 року

Київ

справа № 817/1418/16

провадження № К/9901/3017/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, а також на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з урахуванням заяв про уточнення та зменшення позовних вимог, про:

зобов'язання сплатити йому 10% від страхової суми (десять річних грошових утримань) "За ушкодження здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових (службових) обов'язків" згідно з Законом України "Про міліцію";

стягнення коштів у сумі 687,51 гривень;

перерахування та виплату з 01.02.2001 грошового забезпечення з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, відповідно до ст.30 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 та ст.2 п.2 Постанови КМУ №414 від 15.06.1994 "Про види та розміри і порядок компенсації громадянам у зв'язку з роботою яка передбачає доступ до державно таємниці";

перерахування та виплату з 04.09.2003 грошового забезпечення з врахуванням 30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, передбаченою на підставі ст.2 абз.1 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04.10.1996;

перерахування та виплату з 01.01.2004 грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, на підставі ст.12 п.2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 №2135-ХІІ, п.29.1 Указу Президента України від 12.01.2004 №26 "Про розширення дії Указу Президента України від 26.12.2003 №1514 (1514/2003) "Про посилення соціального захисту осіб офіцерського складу оперативних та інформаційно-аналітичних підрозділів Служби безпеки України та працівників МВС";

перерахування та виплату з 01.04.2004 грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення на підставі ст.3 абз.2 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/ 96 від 04.10.1996;

перерахування та виплату з 04.09.2003 грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення на підставі п.3 ст.1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" від 24.04.2003 №370;

перерахування та виплату з 01.06.2004 грошового забезпечення з врахуванням 100% щомісячної надбавки "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення на підставі абз. б ст.3 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04.10.1996;

виплату щорічної "Матеріальної допомоги" за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки в розмірі середньомісячного грошового забезпечення відповідно до підпункту 4 статті 2 Указу Президента України 926/96 від 04.10.1996 "Про умови грошового утримання осіб рядового і начальницького складу ОВС і оплати праці працівників ОВС";

перерахування та виплату "вихідної допомоги» з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" 30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячної надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, згідно з абз.1 п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей";

стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно з ст.117 КЗпП України.

внесення в атестат № 5 від 03.02.2005 виданий Рівненськім MB УМВС відомості - 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячною надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, та новий розмір "вихідної допомоги".

Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2018 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про сплату 10% від страхової суми (десять річних грошових утримань) «За ушкодження здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових (службових) обов'язків» згідно з Законом України «Про міліцію».

Рішенням від 24 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, Рівненський окружний адміністративний суд позов ОСОБА_2 задовольнив частково:

зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01.02.2001 по 31.01.2005;

зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04.09.2003 по 26.01.2005;

зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу з врахуванням 15% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За роботу в умовах режимних обмежень" та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років";

зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області внести в грошовий атестат ОСОБА_2 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01.02.2001 та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04.09.2003;

у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Щодо оскарження ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року про залишення без розгляду частини позовних вимог та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року слід зазначити таке.

Як вже зазначено, цими рішеннями залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про сплату 10% від страхової суми (десять річних грошових утримань) «За ушкодження здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових (службових) обов'язків» згідно з Законом України «Про міліцію».

Суди встановили, що 26 січня 2005 року наказом начальника УМВС України в Рівненській області № 16 о/с звільнено зі служби з органів МВС в запас Збройних сил за пунктом 64 "В" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я) майора міліції ОСОБА_2 оперуповноваженого групи розшуку злочинців та осіб, що пропали безвісти відділу карного розшуку Рівненського МВ 31 січня 2005 року. Підстава звільнення: рапорт ОСОБА_2

Відповідно до свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21 січня 2004 року ОСОБА_2 застрахований у встановленому порядку. Відповідно до Згідно свідоцтва про хворобу від 10 січня 2005 року про діагноз та причинний зв'язок захворювання військово-лікарська комісія постановила, що захворювання ОСОБА_2 пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Довідкою про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 16 квітня 2008 року встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 становить 10%, захворювання пов'язані з проходженням служби в/с. Згідно з довідкою Рівненської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" від 7 травня 2008 року ОСОБА_2, колишньому працівнику МВС України, страхова сума по державному обов'язковому особистому страхуванню не виплачувалась. У 2009 та 2012 роках позивач звертався до Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Рівненській області із відповідними заявами про виплату страхових сум. Однак, листами від 15 грудня 2009 року та від 12 листопада 2012 року позивачу відмовлено у виплаті таких коштів.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в зазначеній частині, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із виходив із того, що позивачу протягом періоду з 7 травня 2008 року по час звернення з адміністративним позовом - 15 вересня 2016 року було відомо про наявність спірних правовідносин, водночас, доказів про вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав та законних інтересів, ним не надано.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи.

За змістом частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Відповідно до частини третьої статті 123 чинної редакції КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині оскарження ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року про залишення без розгляду частини позовних вимог та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та, відповідно, про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження у цій частині.

В частині оскарження ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Доводи касаційної скарги не містять підстав і відповідних обґрунтувань щодо наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 817/1418/16 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич