ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2019 року
Київ
справа №808/1271/18
адміністративне провадження №К/9901/65154/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
секретар - Шевчук К.В.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача та третьої особи - Діанова О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (суддя - Конишева О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Уханенко С.А., Чабаненко С.В.) у справі
за позовом ОСОБА_4
до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України
третя особа: Державна фіскальна служба України
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України (далі - Запорізька митниця ДФС) про стягнення 107 770,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 808/3576/16 позов ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2016 року №3497-о «Про припинення державної служби», поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС, стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17260,18 грн. Однак, фактично рішення суду про поновлення позивача на роботі виконано лише 04.01.2018р.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 107 770,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року.
4. Задовольняючи адміністративний позов повністю, суд першої інстанції зазначив, що затримка виконання власником рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки. Період з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року є періодом вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням Державною фіскальною службою України судового рішення про поновлення позивача на посаді начальника Запорізької митниці ДФС. У вказаний період позивач не працював та заробітної плати не отримував. Після поновлення позивача на посаді начальника Запорізької митниці ДФС відповідачем не було виплачено позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання Державною фіскальною службою України судового рішення про поновлення на посаді. Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді становить 107770,88 грн. Також зазначив, що за наявності судового рішення про поновлення особи на посаді обов'язок вчиняти дії на виконання судового рішення виникає саме у роботодавця, який зобов'язаний видати наказ про поновлення особи на посаді та довести його до відома працівнику. Чинним законодавством України не передбачено виникнення у особи, поновленої на посаді, обов'язку вчинення якихось додаткових дій, щоб змусити роботодавця виконати судове рішення про поновлення на посаді.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Запорізька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
6. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України задоволено частково. Скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 808/1271/18. Позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року в розмірі 107770,88 грн.
7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, зазначив, що в цій справі в ухвалі про відкриття провадження суд першої інстанції не визначив справу як незначну, а тому не мав права на її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Також зазначив, що рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання. Враховуючи те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді фактично виконана 04 січня 2018 року шляхом видання відповідного наказу апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно необхідності виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання судового рішення на підставі статті 236 КЗпП України. При цьому зазначив, що безпідставними є доводи апелянта стосовно необхідності множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, оскільки зазначене правило за приписами абзацу другого пункту 8 Порядку підлягає застосуванню у випадку, коли розрахунковою величиною для нарахування виплат законодавством визначена середньомісячна заробітна плата. У цьому випадку розрахунковою величиною є саме середньоденна заробітна плата, а не середньомісячна. Крім того, відповідно до приписів ч.2 статті 233 КЗпП України особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
8. Запорізька митниця ДФС (далі - скаржник) у жовтні 2018 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року.
9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що позивачем не обґрунтовано розрахунку суми 107770,88 грн. середнього заробітку, крім того в позовній заяві зазначено, що цей розрахунок здійснено із урахуванням загальної кількості робочих днів. Позивач не надав пояснення щодо не вжиття заходів для того, щоб приступити до виконання своїх посадових обов'язків, а також звернення рішення до примусового виконання. Позивач не надав підтвердження щодо не отримання доходів. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
11. Касаційна скарга містить клопотання скаржника про розгляд справи за участі його представника.
12. ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, яким просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року. Зазначив, що час з 23.12.2016р. по 03.01.2018р. є періодом вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням Державною фіскальною службою України судового рішення про поновлення позивача на посаді начальника Запорізької митниці ДФС, а затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.
13. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання ОСОБА_4 про розгляд справи за його участі.
14. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
15. Сторони в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Наказом Державної фіскальної служби України від 04.11.2014р. № 1214-0 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Запорізької митниці ДФС.
17. 26 жовтня 2016 року наказом Державної фіскальної служби України № 3497-0 «Про припинення державної служби» позивача звільнено з посади начальника Запорізької митниці ДФС у зв'язку з відсутністю на службі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу».
18. Зазначений наказ позивачем оскаржено в судовому порядку.
19. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 808/3576/16, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, задоволений позов ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України та Запорізької митниці ДФС, визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2016 року № 3497-о «Про припинення державної служби», поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС, стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17260,18 грн. В частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 9261 грн. 56 коп. суд звернув постанову до негайного виконання.
20. 15 листопада 2017 року позивачем направлено лист до в.о. голови Державної фіскальної служби України Продану М.В., в якому він просив повідомити, які дії вчинено та які дії вчиняються Державною фіскальною службою України для виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №808/3576/16.
21. Листом від 12.12.2017р. №16649/М/99-99-04-03-02-14 позивача повідомлено, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. у справі № 808/3576/16, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017р., Державною фіскальною службою України буде видано наказ про його поновлення на посаді начальника Запорізької митниці ДФС.
22. 04 січня 2018 року в.о. голови Державної фіскальної служби України видано наказ №17-0 «Про виконання рішення суду», яким на виконання зазначених вище судових рішень скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2016р. №3497-0 «Про припинення державної служби» і поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС. При цьому, питання щодо нарахування позивачу заробітної плати за період з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року включно в наказі не вирішено.
23. Після ознайомлення з вищевказаним наказом позивач приступив до виконання обов'язків начальника Запорізької митниці ДФС з 23 січня 2018 року шляхом видання наказу від 23.01.2018р. № 1-0 «По особовому складу».
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24. Частина 1 статті 129-1 Конституції України: суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
25. Пункт 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України: негайно виконуються постанови суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
26. Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
27. Стаття 236 Кодексу законів про працю України: у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
28. Стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»: виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
29. Підпункт «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100): цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.
30. Абзац перший пункту 8 Порядку №100: нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).
34. Стаття 236 Кодексу законі про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
35. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
36. При цьому, у пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
37. Враховуючи те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 808/3576/16 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді добровільно виконана Державною фіскальною службою України шляхом прийняття наказу лише від 04 січня 2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
38. Суд зазначає, що скаржником не наведено жодних аргументів щодо неналежного розрахунку судом суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. При цьому, здійснення такого розрахунку виходячи з кількості робочих днів відповідає приписам абзацу першого пункту 8 Порядку №100.
39. Крім того, з огляду на приписи ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про стягнення належного йому середнього заробітку за час при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника не обмежується будь-яким строком.
40. При цьому, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки в ухвалі про відкриття провадження суд першої інстанції не визначив справу як незначну, тому він не мав права на її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Так, частиною 9 статті 171 КАС України встановлені вимоги до ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, які не передбачають визначення судом категорії складності справи. При цьому, суд має зазначити за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа (п.4 ч.9 ст.171 КАС України). Отже, зазначення судом в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про розгляд справи в порядку спрощеного провадження свідчить про те, що суд дійшов висновку про незначну складність такої справи.
41. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
42. Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковими лише в мотивувальній частині щодо висновків про неможливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, то, відповідно до ч.4 ст.351 КАС України, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, але змінити його в мотивувальній частині.
43. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
44. Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
45. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року змінити в мотивувальній частині, а в решті залишити без змін.
46. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа
