ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа №822/971/17

адміністративне провадження №К/9901/290/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Салюк П.І., судді: Блонський В.К., Майстер П.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Граб Л.С.) у справі №822/971/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - відповідач, ДСНС України), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розрахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи у розмірі 54 місячного грошового забезпечення виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що відповідач протиправно при нарахуванні та виплаті належної позивачу грошової допомоги виходив лише з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років. Разом з тим, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Вважає, що усі зазначені складові грошового забезпечення мають бути враховані при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що Порядком виплати одноразової грошової допомоги № 908 передбачено вичерпний перелік складових грошового забезпечення позивача, із яких підлягала обчисленню його грошова допомога. Зауважено, що приписи пункту 1 постанови КМУ № 1294 щодо складових грошового забезпечення стосується тих осіб, які в установленому порядку проходять службу. Вважає безпідставними посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 походив не військову службу, а службу цивільного захисту. Звертають увагу на те, що до повноважень ДСНС України не відноситься безпосереднє здійснення виплат одноразової грошової допомоги, а відтак позовні вимоги щодо зобов'язання саме відповідача здійснити виплати є необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді начальника Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області.

29 квітня 2016 року наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 219 позивач звільнений зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я), з правом носіння форменого одягу з 04 травня 2016 року.

Відповідно до довідки Хмельницької обласної МСЕК серії АВ 0722101 від 18 травня 2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби) довічно.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908, відповідач у вересні 2016 року виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 144396,00 грн., у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності.

Не погоджуючись із розміром вказаної допомоги, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, а також питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані Кодексом цивільного захисту України та Порядком № 908, якими визначено складові грошового забезпечення, з яких обчислюється розмір одноразової грошової допомоги. Посилання позивача на застосування до даних правовідносин положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованими, оскільки спірні відносини виникли щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановою від 11 липня 2007 року № 908 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок № 908).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 908 передбачено, що особам рядового і начальницького складу та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання службових обов'язків у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 908 розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Отже, Порядок №908, затверджений на виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України, є спеціальним нормативно-правовим актом, який передбачає порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при настанні наслідків інвалідності уже звільненим особам

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому Закон № 2011-XII встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей. Дія цього Закону відповідно до статті 3 поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Отже, підстави для висновку про поширення положень Закону № 2011-XII на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої частиною другою статті 118 Кодексу цивільного захисту України, відсутні.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі №21-2497а16, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 822/551/16, від 27 лютого 2018 року у справі № 822/4530/15.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 Кодексу цивільного захисту України, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу.

При цьому колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2014 року № 21-169а14, оскільки у зазначеній справі висновки суду стосувались регулювання виплати одноразової грошової допомоги особі, статус якої визначено саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому підстави для врахування вказаного висновку Верховного Суду України при розгляді даної справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду