ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2019 року

м. Ужгород

№ 260/1434/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Станевської А.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Цвітна, буд. 51) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) про зобов’язання перерахувати пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 23 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 01 лютого 2019 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

21 грудня 2018 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними і незаконними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відсутність підстав для перерахунку пенсії; 2) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та відповідного розрахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018 року; 3) стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судовий збір у розмірі 1762 грн.; 4) справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; 5) встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати до суду в 10-ти денний строк, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення. Однак, здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, починаючи з 01.03.2018 року відповідач розмір пенсії зменшив з 90% до 70% грошового забезпечення.

Разом із тим, позивач не погоджується з такими діями управління та вважає, що наявні всі підстави для здійснення йому перерахунку та виплати пенсії, виходячи з 90% від розміру грошового забезпечення, що і зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

2. Позиція відповідача.

03 січня 2019 року у встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.а.с 49-51), у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що законодавцем визначено єдиний підхід не тільки щодо визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при призначенні та при перерахунку раніше призначених пенсій, але й для визначення максимального розміру пенсії встановленого Законом на час призначення/перерахунку. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок раніше призначених пенсій здійснено з 01.01.2018 року за нормами законодавства, чинного на момент перерахунку. Додатково відповідач вказує, що безпідставним є посилання позивача на неправомірність дій головного управління щодо зниження розміру його пенсії, так як з 01.01.2018 року підсумок перерахованої пенсії позивача, відповідно до постанови КМУ №103, збільшився та складає 6724,83 грн. з урахуванням попередньої суми пенсії 5438,16 грн. та підвищення 1286,67 грн. (50% від 2573,34 грн.). Згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 2573,34 грн., з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50 % від підвищення:1286,67 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 1930,01 грн.; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 2573,34 грн.. Таким чином, пенсія позивачу виплачується в новому збільшеному розмірі.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року було закрито пiдготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року було залишено без розгляду клопотання відповідача щодо зупинення провадження в даній адміністративній справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Щодо вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 528/м-99-01 від 26 листопада 2018 року протиправним, судом встановлено наступне.

З 15 вересня 1997 року, Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу була призначена пенсія за вислугу років (а.с. 27).

Станом на 02.12.2015 року основний розмір пенсії становив 90% грошового забезпечення, при календарній вислузі 33 років, що стверджується розрахунком по пенсійній справі N/A3044, (а.с.27).

В подальшому, на підставі постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року (далі по тексту – постанова № 103) позивачу перераховано пенсію з 01.01.2018 року та, відповідно, основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення, тобто менший ніж при призначенні пенсії (а.с.55).

19 листопада 2019 року, позивач звернувся із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неправомірного заниження розміру пенсії, ( а.с. 20-24).

26 листопада 2019 року, на звернення позивача ОСОБА_3, відповідач листом від №528/М-99-01 повідомив про те, що перерахунок пенсії здійснено з 01 січня 2018 року за чинною на цю дату редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", де за приписами статті 13 Закону України максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, проведено перерахунок його пенсії з 01.01.2018 зі складових грошового забезпечення за відповідною посадою, визначеного у довідці від 30.04.2018 №3044, наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Закарпатській області для перерахунку пенсії. Розмір перерахованої пенсії з 1 січня 2018 року складає 6724,83 грн. (а.с.а.с.25-26, 28).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 19 частини 2 та статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні від 06 липня 1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Отже, судом встановлено, що на підставі вищевказаних Постанов з 01 січня 2018 року відповідач ГУ ПФУ в Закарпатській області ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії, яка передбачає поетапне її збільшення із застосуванням максимального розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 13 Закону № 2262, на рівні 70 % відповідних сум грошового забезпечення

Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Згідно з статтею 13 Закону № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії) позивачу була нарахована пенсія за вислугу років з основним розміром грошового забезпечення у розмірі 90 %, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А 3044 (а.с.27) та листом Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 06 вересня 2016 року № 268/М-99-01 (а.с. 62).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" № 51-IV від 04.07.2002 частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII викладено в наступній редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591-IV від 04.04.2006 р. частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII викладено в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. №3668-VI внесено зміни частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 р. №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 року, було внесено зміни до частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII, де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Тобто відсотковий розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням вислуги років, при цьому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до даних спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру хоча б одного чи кількох видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону №2262-XII, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру (позивачу) грошового забезпечення у розмірі 90 %, які встановлені йому на момент виходу на пенсію.

Оскільки позивачу пенсія була призначена з 15 вересня 1997 року у розмірі 90% його грошового забезпечення (а.с.27), то і перерахунок пенсії повинен відбуватись, виходячи з вищевказаного розміру.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи зміст вищевказаної норми, положення Закону України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким були внесені зміни до Закону № 2262-XII в частині визначення максимального розміру пенсії не більше 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, не розповсюджуються на порядок перерахунку пенсії позивачу, оскільки призведуть до зворотної дії у часі (дія нового нормативно-правового акта на відносини і факти, що мали місце до набуття ним чинності) та обмеження змісту і обсягу існуючих прав і свобод позивача.

Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У свою чергу, як встановлено судом, позивач мав обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.

При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи з 90% грошового забезпечення, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про порушення Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, дії відповідача, при перерахунку пенсії позивача, у частині зміни відсоткової складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку, з 90% на 70% є неправомірними. Призначена пенсія позивачу зі складових грошового забезпечення, за відповідною посадою, визначеного у довідці від 30.04.2018 року № 3044, наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Закарпатській області для перерахунку пенсії за 33 роки вислуги - 70 процентів грошового забезпечення прямо суперечить частині 4 статті 63 Закону України № 2262-ХІІ, а відповідно відмова відповідача від 26 листопада 2018 року № 528/М-99-01 є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція була викладена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа № 523/4930/15-а К/9901/1120/18) та від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17 К/9901/849/17).

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Цим Законом, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Як вже вище зазначалося судом, що відповідач, під час проведення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років, протиправно змінив розмір його пенсії, обмеживши максимальний розмір пенсії 70 відсотками відповідних сум грошового забезпечення, а тому вказані дії відповідача, і саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26 листопада 2018 року № 528/М-99-01 є протиправними, та відповідно належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення пункту 4 частини 1 статті 245 КАС України, за змістом якого у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Суд, вважає належним спосіб відновлення порушених прав позивача у вигляді зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Щодо вимоги позивача, яка зазначена у прохальній частині позовної заяви, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати до суду в 10-ти денний строк, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Однак, з аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - головним управлінням ПФУ в Закарпатській області, є правом, а не обов'язком суду.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Крім того, судом в повній мірі відновлені порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин та додаткових підстав для встановлення судового контролю під час розгляду справи не встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджено квитанцією від 21.12.18 №1/КЗ (а.с. 4).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов’язання перерахувати пенсію – задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 528/м-99-01 від 26 листопада 2018 року.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) провести з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Цвітна, буд. 51, ІПН НОМЕР_1) в розмірі 90 відсотків суми грошового забезпечення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Цвітна, буд. 51, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя

ОСОБА_4