ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2019 року

м. Тернопіль

Справа № 921/311/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ярославська З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Агропромислове підприємство"Агро-Дружба" (юридична адреса: ОСОБА_1, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48152) (фактична адреса: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Л. Українки, 13/1).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" с. Темногайці, Шумський район, Тернопільська область, 47154

про: визнання недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в п.8.2 Договору купівлі-продажу від 09.07.2014р.

За участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: ОСОБА_2, ордер серія РН-167 №39 на надання правової допомоги від 16.04.2018.

Суть справи.

16 травня 2017 року Приватне підприємство «Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна кукурудзи загальною кількістю 4344,251 тон від 09 липня 2014 року.

14 липня 2017 року від Приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» поступила Заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в п.8.2 договору купівлі-продажу від 19.07.2014 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року позовні вимоги ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» (з врахуванням Заяви №без номера від без дати (вх. №14093 від 14.07.2017) про зміну предмету позову)) задоволено та визнано недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в п. 8.2 Договору купівлі-продажу, укладеного 09.07.2014 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" та Приватним підприємством "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба".

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 липня 2014 року між ТОВ "Агро-Лан" та ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець зобов’язувався передати у власність Покупця зерно кукурудзи загальною вагою 4344,251 тонна, за що Покупець відповідно до умов договору зобов’язувався оплатити Продавцеві 10426202,40 грн. Зі сторони позивача договір був підписаний директором ОСОБА_3, який відповідно до п.6.4 Статуту ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» був обмежений в укладанні угод на суму більше 100000 гривень без попередньої згоди засновника. Протоколом № 04.01.2014 загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 04.01.2014р. вирішено обмежити права директора товариства на укладення договорів з третейським застереженням та сума яких перевищує 100 тис. грн.; - зазначена обставина була відома відповідачу, так як копії документів, зокрема і протокол, направлялися на його адресу, на підтвердження чого надано копію опису вкладення до цінного листа. Усі виплати за договором купівлі-продажу зерна кукурудзи проводилися за рішенням директора ОСОБА_3, при цьому в період з 23.02.2015 по 25.05.2015 платежі по договору купівлі-продажу від 09.07.2014 року проводилися без відома директора ОСОБА_4, який про існування вказаного договору нічого не знав.

Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 06 листопада 2017 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року залишено без змін, при цьому зазначено, зокрема, що 01.07.2014 позивач надіслав відповідачу копії своїх установчих документів, у тому числі протокол загальних зборів учасників ПП АП Агро-Дружба №04/01/2014 від 04.01.2014р., підтвердженням чого є опис вкладення до цінного листа з відтиском поштового штемпеля за 01.07.2014 р. та поштова квитанція № 31 від 01.07.2014 року (а.с.185, т.1; а.с.54, т.2).

Постановою від 17 липня 2018 року Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому у п.41 постанови Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи судам слід належним чином встановити факт обізнаності відповідача про обмеження повноважень представника позивача на укладення оспорюваної третейської угоди; наявність або відсутність наступного схвалення такої угоди; чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення.

За результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи для її розгляду визначено суддю Хома С.О.

Ухвалою від 17.09.2018 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.10.2018 року.

08.10.2018 підготовче засідання у зв'язку з неявкою позивача та його представника відкладене на 29.10.2018.

У зв’язку із повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання 29.10.2018, підготовче засідання відкладене на 12.11.2018.

12.11.2018 суд повторно відклав підготовче засідання на 16.11.2018.

16.11.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження до 17.12.2018 року включно та відкласти підготовче судове засідання на 03.12.2018.

03.12.2018 підготовче судове засідання у зв'язку з неявкою позивача та його представника відкладене на 11.12.2018.

Ухвалою від 11.12.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

Протокольною ухвалою від 17.12.2018 повідомлено сторони у справі № 921/311/17-г/7, що відкладене судове засідання відбудеться 09.01.2019 року о 11 год. 00 хв.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, не забезпечив участі свого представника в судове засідання, а також не повідомив про причини неявки такого представника. Враховуючи думку представника відповідача, який не заперечив проти розгляду справи за відсутності представника позивача та щодо можливості розгляду справи по наявних матеріалах справи, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності представника ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба».

ОСОБА_5 ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 202 ГГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, судом вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, направлено ухвали суду за адресою: 48152, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Нова Могильниця, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ОСОБА_5 з Єдиного реєстру ЮОФОП та ГФ сформований на запит Господарського суду Тернопільської області за №1004508227 станом на 08.10.2018 знаходиться в матеріалах справи), проте позивач у судове засідання свого представника не направив, жодних клопотань не надав та не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача по суті позовних вимог заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву по справі №921/311/17-г/1 за №1/09.11.2018 від 09.11.2018.

12.11.2018 через канцелярію суду від відповідача поступив Відзив №1/09.11.2018 від 09.11.2018 на позовну заяву по справі №921/311/17-г/7, в якому з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними. Вказує, що позивач, подавши до суду заяву про зміну предмету спору, фактично змінив не лише предмет позову, а й підставу, що відповідно до вимог ч.4 ст.22 Господарського кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) не допускається.

Щодо обставин справи відповідач зазначає, що відповідно до Статуту ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба», обмежень директора ОСОБА_3 на укладення угод із третейським застереженням немає.

Окрім цього, звертає увагу суду на те, що загальні збори учасників, як орган управління, статутом ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» не передбачено, чим ставить під сумнів наданий позивачем суду протокол №04/01/2014 від 04.01.2014, який не є установчим документом та не може, без додаткової вказівки про це в установчих документах, обмежувати повноваження директора.

Відповідач зауважив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, директор ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» ОСОБА_3 не обмежений жодним чином у праві вчиняти дії від імені юридичної особи.

Також, відповідач заперечив з приводу отримання ним поштового відправлення в якому містився протокол №04/01/2014 від 04.01.2014 та звертає увагу суду, що вказану обставину позивач не довів належними та допустимими доказами. За таких обставин, враховуючи те, що відповідачу не було та не могло бути відомо про будь-які обмеження на вчинення правочинів від імені ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» у директора ОСОБА_3, договір купівлі-продажу зерна кукурудзи від 09 липня 2014 року не може бути визнаний недійсним.

Відповідач вказує на те, що позивач, звернувшись до суду, не повідомив яке саме його право порушене, за захистом якого він звернувся до суду та в чому полягає таке порушення. А єдиним мотивом позивача при зверненні з позовом до суду є намір уникнути виконання своїх фінансових зобов’язань за договором купівлі-продажу від 09 липня 2015 року. Існування третейського застереження у спірному договорі жодним чином не порушує прав позивача, так як по своїй суті надає лише можливості для захисту своїх прав сторонам угоди в Третейському суді. Усі положення третейського застереження у договорі купівлі-продажу відповідають ЗУ «Про третейські суди».

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого на запит судді Господарського суду Тернопільської області Хома С.О. від 08.10.2018 за №1004508227 станом на 08.10.2018 відповідно до наступних критеріїв пошуку код ЄДРПОУ 37625037 (ідентифікаційний код позивача у справі), повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: Приватне підприємство "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", ПП "Агро-Дружба"; організаційно-правова форма: Приватне підприємство.

Відповідно до ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого на запит судді Господарського суду Тернопільської області Хома С.О. від 08.10.2018 за №1004508251 станом на 08.10.2018 відповідно до наступних критеріїв пошуку код ЄДРПОУ 32807970 (ідентифікаційний код відповідача), повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", СТОВ "Агро-Лан" організаційно-правова форма: Товариство з обмеженою відповідальністю.

09 липня 2014 року в смт. Дружба Теребовлянського району, Тернопільської області між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (далі - Продавець) в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту та Приватним підприємством "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба"(далі - Покупець) в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, укладено договір купівлі-продажу (далі - договір) зерна кукурудзи врожаю 2013 року загальною вагою 4344,251 тонна (далі - товар).

Відповідно до умов п.п. 4.1, 4.2 договору передача товару Покупцю мала бути здійснена Продавцем до 30 липня 2014 року на складі Покупця, котрий знаходиться за адресою: cмт. Дружба, вул. Л. Українки, 13/1, Теребовлянського району Тернопільської області, де товар знаходиться на зберіганні у Покупця згідно договору складського зберігання №07/25-02 від 25 липня 2013 року.

Сторони договору встановили ціну товару, що становила 2400 (дві тисячі чотириста) гривень з урахуванням ПДВ за 1 тонну зерна кукурудзи, при чому визначили загальну вартість товару за цим договором в розмірі 10426202,40 (десять мільйонів чотириста двадцять шість тисяч двісті дві) грн 40 коп. з урахуванням ПДВ (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Оплата товару, відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, здійснюється Покупцем у безготівковій формі у національній валюті на банківський рахунок Продавця у наступні строки: - 536035,56 (п’ятсот тридцять шість тисяч тридцять п’ять) грн 56 коп. до 11 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 14 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 15 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 16 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 17 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 18 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 21 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 22 липня 2014 року; 1000000 (один мільйон) грн до 23 липня 2014 року; 221949,25 (двісті двадцять одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн 25 коп. до 24 липня 2014 року; 1668217,59 (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч двісті сімнадцять) грн 59 коп. до 30 липня 2014 року.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, однак припиняє свою дію не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.9.1 договору).

Відповідно до пункту 8.2 Договору усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (поштова адреса: індекс 40000, м. Суми, а/с 36; місцезнаходження: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 109, кімната 48) (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. Склад Третейського суду - 1 суддя. На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту Договору, але є наслідком визнання цього Договору недійсним, або таким що не був укладений. Про місце проведення третейського розгляду сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська. Сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засідання Третейського суду суддя може розглянути спір без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін. Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Ця угода укладена Сторонами на підставі й у відповідності зі статтями 1, 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 №1701-ІV, статей 212, 626-628 Цивільного кодексу Україи (а.с. 27 том І).

Вивчивши усі зібрані у справі докази, з врахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити при цьому посилаючись на наступне.

Як зазначалось вище, предметом судового розгляду у справі №921/311/17-г/7 є вимога позивача про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п. 8.2 Договору купівлі - продажу від 09.07.2014. В обґрунтування підстав для звернення до суду із даною вимогою позивач посилається на перевищення директором ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" ОСОБА_3 наданих йому повноважень в частині одноосібного прийняття рішення на укладення та підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" договору, який містить оспорюваний пункт, не зважаючи на обмеження, визначені Протоколом №04/01/2014 загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 04.01.2014 та Статутом товариства.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору чи його окремих положень, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими цивільним кодексом України (надалі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України відповідно, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

ОСОБА_5 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст. 237 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_5 ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу від 09.07.2014, який містить оспорюваний позивачем пункт, від імені ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" (позивача у справі) підписано директором ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту.

Статутом ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" (розділ 6), затвердженим рішенням засновника від 22.11.2011 та зареєстрованим державним реєстратором Теребовлянської районної державної адміністрації 24.11.2011, номер запису 16371020000000843, в чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу від 09.07.2014 редакції, органами управління підприємства є: засновник (ОСОБА_4А.) і директор (п. 6.1. Статуту).

Засновник має право (п.6.2 Статуту):

-затверджувати Статут, а також доповнення та зміни до нього, призначати в т.ч. і на контрактній основі і звільняти директора; призначати і відзивати ревізора;

-визначати основні напрямки діяльності підприємства, затверджувати результати роботи за рік, приймати рішення про припинення діяльності підприємства, призначати ліквідаційну комісію;

-затверджувати звіти та заключення ревізора, аудитора, приймати рішення, які відносяться до основних питань зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

-розподіляти прибутки, затверджувати нормативи, фінансові звіти, фонди підприємства.

У відповідності до п. 6.3 Статуту керівництво підприємством здійснює директор. Він самостійно вирішує питання соціального розвитку, виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Директор організовує роботу підприємства і несе за це повну відповідальність. Представляє підприємство без доручення у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, заключає господарські, фінансові угоди, договори, контракти. Видає доручення, відкриває в банках рахунки, затверджує штати, видає накази та вказівки обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства. Звільняє та приймає працівників.

У відповідності до п. 6.4 Статуту у випадках відсутності (відпустка, хвороба, відрядження) директор вправі приймати рішення про делегування своїх окремих повноважень іншим особам, оформляючи це відповідним письмовим розпорядженням. Має всі права, передбачені Статутом за винятком права: призначення та звільнення головних спеціалістів та керівників виробничих підрозділів, затвердження та внесення змін до Правил внутрішнього трудового розпорядку, визначення та змін основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів про їх виконання. Укладення угод на суму більше 100 тис. грн. тільки за письмовою згодою засновника.

Таким чином, згідно положень Статуту керівник (директор) підприємства ОСОБА_3 мав право укладати угоди (договора) на суму більше 100 тис. грн. тільки за письмовою згодою засновника.

Разом з тим, як вбачається із змісту положень Статуту ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" такого органу управління як "загальні збори учасників" від імені яких складено Протокол №04/01/2014 від 04.01.2014 про обмеження права директора підприємства позивача на укладення угод з третейськими застереженнями таким Статутом не передбачено, як і не зазначено обмежень повноважень директора на укладення угод з третейським застереженням.

Крім того, згідно ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на запит Господарського суду Тернопільської області (суддя Хома С.О.) від 16.11.2018 року за №1004660108 (станом на 09.07.2014 – день укладення оспорюваної позивачем третейської угоди, викладеної у п. 8.2 Договору купівлі-продажу від 09.07.2014 у вигляді третейського застереження) в ЄДР значиться як юридична особа Приватне підприємство "Агропромислове підприємством "Агро-Дружба", місцезнаходження: 48152, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Нова Могильниця.

В переліку засновників (учасників) юридичної особи значиться: ОСОБА_7, індекс 48153, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Ласківці, розмір внеску до статутного фонду – 20 000 грн.

Також в переліку осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та даних про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи значиться ОСОБА_3, 27.03.2013 – керівник, ОСОБА_3, 27.03.2013 – підписант.

З огляду на зазначені вище обставини, які встановлено судом, положення діючого на час укладення оспорюваного позивачем третейського застереження, яке міститься в п. 8.2 Договору купівлі-продажу від 09.07.2014, Статуту ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" жодних обмежень повноважень директора на укладення третейських угод не містили.

Відсутність обмежень у директора Позивача повноважень на укладення третейських угод вбачається в тому числі і з публічної інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, де внесено лише інформацію про керівника підприємства, підписанта - ОСОБА_3 та жодних обмежень щодо права останнього на укладення третейських угод або правочинів, які містять третейське застереження не вказано.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи;

ОСОБА_5 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Разом з тим, зі змісту долученого позивачем до матеріалів справи Протоколу №04/01/2014 загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 04.01.2014 вбачається, що за наслідками проведених зборів було прийнято рішення про обмеження директора у праві на укладення договорів з третейським застереженням та доручено останньому у даній частині провести державну реєстрацію змін до установчих документів.

Проте слід зазначити, що наявні в матеріалах справи документи (Статут ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваної позивачем третейської угоди, Статут ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" в редакції з 27.05.2015, витяги з ЄДРЮОФОП та ГФ, як станом на день укладення оспорюваного позивачем третейського застереження, так і станом на день звернення позивача з даним позовом до суду) не містять інформації про наявність у директора ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" обмежень на укладення третейських угод (в т.ч. третейських застережень).

Щодо наявності або відсутності факту обізнаності відповідача із Протоколом №04/01/2014 загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 04.01.2014 та, відповідно - із наявністю обмежень директора на укладення договорів із третейським застереженням, суд відзначає наступне.

В абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що:

припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

В матеріалах справи знаходиться опис вкладення до цінного листа від 01.07.2014 про направлення на адресу ТОВ "Агро-Лан" документів, серед яких, зокрема, копія Статуту ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" і протокол від №04/01/2014 від 04.01.2014. А також, в матеріалах справи міститься копія поштової Квитанції №31 від 01.07.2014.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2018, у пунктах 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32 якої зазначено, що:

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що представник (директор) позивача укладаючи третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в пункті 8.2 договору купівлі-продажу від 09.07.2014, діяв з перевищенням наданих йому повноважень і про обмеження повноважень директора позивача відповідач був обізнаний.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

В якості належних та допустимих доказів обізнаності відповідача про обмеження повноважень представника (директора) позивача на укладення оспорюваної третейської угоди суд першої інстанції послався на наданий позивачем опис вкладення у цінний лист від 01.07.2014, а суд апеляційної інстанції - додатково на поштову квитанцію № 31 від 01.07.2014.

Суд зазначає, що приймаючи опис вкладення у цінний лист від 01.07.2014 як належний доказ відправлення позивачем відповідачу установчих документів, у тому числі протокол загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" №04/01/2014 від 04.01.2014, суд першої інстанції не звернув уваги, що, враховуючи приписи частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Суд також зазначає, що приймаючи додаткові докази у справі, а саме, поштову квитанцію № 31 від 01.07.2014, суд апеляційної інстанції не врахував положення частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Так, враховуючи положення зазначеної норми, додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановлював таких причин, оскільки відповідні висновки в оскаржуваній постанові відсутні.

Крім того, Суд зазначає, що саме лише відправлення позивачем певних документів відповідачу (за наявності встановлення таких обставин) не може достеменно свідчити про їх отримання відповідачем та про обізнаність відповідача з ними, з їх змістом.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та врегулювання відносин між ними визначаються Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою КМ України №270 від 05.03.2009, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила).

Пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

ОСОБА_5 п. 2 Правил, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).

Поряд із цим, Інструкцією про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв’язку, затвердженою Наказом міністерства інфраструктури України №6 від 13.01.2014 та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 27.01.2014 за №165/24942, надалі – Інструкція, визначено, що для забезпечення обліку розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формах (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) операторами поштового зв’язку відповідно до Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 за №417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1618/24150, в органах доходів і зборів реєструються книги обліку розрахункових операцій на реєстратори розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій на господарські одиниці та розрахункові книжки.

Для оформлення розрахунків за надані послуги поштового зв’язку без застосування реєстраторів розрахункових операцій використовуються квитанції форм № 1, № 5, № 47, № П-2. Дані у квитанціях ф. 1, ф. 5, ф. 47, ф. П-2 записуються під копіювальний папір з метою одержання копій. Квитанція видається користувачу послуг, а копія залишається у розрахунковій книжці (п. п. 2.1, 2.6 р. 2 Інструкції).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що підтвердженням факту надання послуг поштового зв'язку можуть бути лише відповідні розрахункові документи, які оформляються працівником поштового відділення, не залежно від наявності реєстраторів розрахункових операцій.

Так, наявний в матеріалах справи опис вкладення до цінного листа від 01.07.2014 не містить номеру поштового відділення.

ОСОБА_5 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.

Також, копія поштової квитанції №31 від 01.07.2014 не може бути належним доказом направлення поштової кореспонденції відповідачу, оскільки не містить запису найменування відділення поштового зв’язку, яким видано документ, номеру поштового відправлення (та інших обов’язкових реквізитів), а бланк квитанції не відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв’язку, відповідно до п.2.2 якої для запису прийнятих реєстрованих поштових відправлень (листів, поштових карток, бандеролей, посилок, дрібних пакетів, мішків М) застосовується розрахункова книжка ф.1, форма якої наведена в додатку 1 до цієї інструкції). Проте, представником позивача надано квитанцію форми №47, яка затверджена не для поштових відправлень, а для запису прийнятих платежів та плати за послуги.

Таким чином, зазначені вище поштові документи не можуть бути прийняті судом як належні докази в підтвердження факту отримання відповідачем поштової кореспонденції, зі змісту якої останній мав можливість довідатись про обмеження прав директора підприємства позивача на підписання третейського застереження. Тобто, в даному випадку, позивачу слід довести саме факт обізнаності відповідача із змістом Протоколу №04/01/2014 загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 04.01.2014 (із наявністю обмежень директора на укладення договорів із третейським застереженням). А враховуючи, що відповідач заперечив щодо отримання вищевказаного поштового відправлення, а інших доказів на підтвердження отримання відповідачем поштового відправлення згідно опису вкладення до цінного листа від 01.07.2014 матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що аргументи позивача про обізнаність відповідача із обмеженнями ОСОБА_3 на укладення господарських договорів з третейським застереженням не підтверджені доказами, а тому є недоведеними.

Саме лише відправлення позивачем певних документів відповідачу (за наявності встановлення таких обставин) не може достеменно свідчити про їх отримання відповідачем та про обізнаність відповідача з ними та їх змістом. Доказом такого повідомлення може бути витяг з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про дату, час та місце виконання операцій (вручення, отримання чи відмови адресатом від відповідного поштового відправлення та його повернення у разі не отримання), або поштове повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою адресата про отримання (яких матеріали справи не містять).

З огляду на наведене, доводи позивача про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" на час укладення Договору купівлі-продажу від 09.07.2014, який містить оспорюване третейське застереження, із встановленими згідно Протоколу №04/01/2014 від 04.01.2014 для директора обмеженнями, зокрема, щодо підписання договорів із третейським застереженням, але незважаючи на це, вчинив із позивачем оспорюваний правочин, на думку суду, є безпідставними.

Щодо наявності або відсутності наступного схвалення угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п.8.2 договору купівлі-продажу від 19.07.2014 року, суд зазначає наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 ГК України.

Відповідно до накладної №100 від 09 червня 2014 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" передано Приватному підприємству "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" за договором від 09 липня 2014 року зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 4344 тони 251 кг, загальною вартістю 10426202 грн 40 коп. з урахуванням ПДВ. Товар отримав за довіреністю №111 від 09 липня 2014 року ОСОБА_3 (а.с. 37, 38 том І).

ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" на виконання договору купівлі-продажу зерна кукурудзи, вагою 4344 тони 251 кг частково оплатило СТзОВ "Агро-Лан" грошові кошти:

- в розмірі 300000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 14 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 14 липня 2014 року (а.с.39 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16 від 18 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 18 липня 2014 року (а.с.40 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26 від 21 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 21 липня 2014 року (а.с.41 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №39 від 25 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 25 липня 2014 року (а.с.42 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №74 від 30 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 30 липня 2014 року (а.с.43 том І);

- в розмірі 50000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №81 від 31 липня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 31 липня 2014 року (а.с.44 том І);

- в розмірі 500000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 23 вересня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 23 вересня 2014 року (а.с.45 том І);

- в розмірі 300000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 25 вересня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 25 вересня 2014 року (а.с.46 том І);

- в розмірі 500000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 30 вересня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 30 вересня 2014 року (а.с.47 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №13 від 30 липня 2014 року (а.с.48 том І);

- в розмірі 500000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32 від 06 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 06 жовтня 2014 року (а.с.49 том І);

- в розмірі 500000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №49 від 14 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 14 жовтня 2014 року (а.с.50 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №75 від 17 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 17 жовтня 2014 року (а.с.51 том І);

- в розмірі 200000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №105 від 23 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 23 жовтня 2014 року (а.с.52 том І);

- в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, що підтверджується платіжним дорученням №112 від 24 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 24 жовтня 2014 року (а.с.53 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №128 від 29 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 29 жовтня 2014 року (а.с.54 том І);

- в розмірі 300000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №139 від 31 жовтня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 31 жовтня 2014 року (а.с.55 том І);

- в розмірі 200000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №211 від 21 листопада 2014 року та випискою по особовим рахункам за 21 листопада 2014 року (а.с.56 том І);

- в розмірі 200000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №220 від 21 листопада 2014 року (а.с.57 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №249 від 02 грудня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 02 грудня 2014 року (а.с.58 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №262 від 05 грудня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 05 грудня 2014 року (а.с.59 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 09 грудня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 09 грудня 2014 року (а.с.60 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №274 від 10 грудня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 10 грудня 2014 року (а.с.61 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №278 від 11 грудня 2014 року та випискою по особовим рахункам за 11 грудня 2014 року (а.с.62 том І);

- в розмірі 50000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 12 лютого 2015 року (а.с.63 том І);

- в розмірі 410000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 04 березня 2015 року (а.с.64 том І);

- в розмірі 200000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 20 березня 2015 року (а.с.65 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 24 березня 2015 року (а.с.66 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 25 березня 2015 року (а.с.67 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 27 березня 2015 року (а.с.68 том І);

- в розмірі 200000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 30 березня 2015 року (а.с.69 том І);

- в розмірі 300000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 31 березня 2015 року (а.с.70 том І);

- в розмірі 100000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 10 квітня 2015 року (а.с.71 том І);

- в розмірі 460000 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 14 квітня 2015 року (а.с.72 том І);

- в розмірі 855206 грн 82 коп., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 15 квітня 2015 року (а.с.73 том І);

Отже, вказаний вище Договір схвалено наступним виконанням сторони СТзОВ "Агро-Лан" в повному обсязі поставкою продукції позивачу, а ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" в свою чергу - виконанням зобов’язання (частковою оплатою) на загальну суму 8195206 грн 82 коп.

За статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов’язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено.

Такими діями у спірних правовідносинах є здійснення часткової оплати зі сторони ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" за придбаний товар в сумі 8195206 (вісім мільйонів сто дев’яносто п’ять тисяч двісті шість) грн 82 коп. платежами, проведеними в період часу з 14 липня 2014 року по 15 квітня 2015 року, а відтак (як зазначає відповідач у Відзиві на позовну заяву), з підстав невиконання ПП "Агро Дружба" своїх фінансових зобов'язань за вказаним договором, СТОВ "Агро-Лан" у 2015 році змушене було звернутися за захистом своїх прав на отримання оплати за переданий товар до суду, вказаного в оспорюваному третейському застереженні.

Так, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 16.04.2015 у справі №1/17-15, яким частково задоволено позовні вимоги СТОВ "Агро-Лан" до ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", а саме: вирішено стягнути на користь СТОВ "Агро-Лан" по договору купівлі-продажу від 09.07.2014 року 2230995,58 грн. боргу за отриманий товар (зерно кукурудзи врожаю 2013 року), 898202,21 грн. пені, 104625,13 грн. відсотків річних, 707582,25 грн. інфляційних нарахувань, 260655,06 грн. штрафу, а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 23379,20 грн. Дане рішення суду набрало законної сили, не оскаржено Позивачем у цій справі (копія рішення міститься в матеріалах даної справи). У зв'язку з невиконанням ПП “Агропромислове підприємство “Агро-Дружба” вказаного рішення третейського суду добровільно та в повному обсязі, СТОВ "Агро-Лан" звернулося до Господарського суду Сумської області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.06.2017 у справі №920/334/17 заяву СТОВ "Агро-Лан" задоволено та видано виконавчий документ на примусове виконання рішення третейського суду.

При цьому, суд критично ставиться до аргументів позивача стосовно того, що засновнику ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" не було відомо про укладення спірного правочину зі сторони ОСОБА_3 та вчинення дій на його виконання, а саме часткову оплату придбаного товару, оскільки такі платежі проводилися від імені ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", при чому частина із них в період часу, коли на посаді керівника перебувала інша особа, а саме - ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами твердження, про те що засновнику ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" ОСОБА_7 не було відомо про укладення та вчинення дій на виконання спірного правочину. Одних лише письмових показань директора та бухгалтера, які продовжують працювати у позивача та у зв’язку із цим зацікавлені у результатах розгляду справи по суті, є недостатньо для встановлення таких обставин.

Щодо того, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, як вбачається із доказів, наявних у матеріалах справи, у зв’язку із невиконанням ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" умов Договору купівлі-продажу від 09.07.2014, порушені були права СТОВ "Агро-Лан", яке мало право обирати спосіб захисту своїх прав та інтересів – шляхом звернення до третейського суду в порядку, передбаченому третейським застереженням у Договорі купівлі-продажу та ЗУ "Про третейські суди", або до господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України.

Із змісту третейської угоди, викладеної у п. 8.2 Договорі купівлі-продажу від 09.07.2014 у формі третейського застереження, слідує, що ця угода укладена сторонами на підставі та у відповідності зі статтями 1, 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди", статей 212, 626-628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній станом на 01.01.2013) третейська угода – угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

ОСОБА_5 із ч.1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частинами 1, 4 статті 12 Закону "Про третейські суди" визначено відповідно, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається в письмові формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У спірній третейській угоді викладеній у вигляді третейського застереження обумовлено, що сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засідання Третейського суду суддя може розглянути спір без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив.

ОСОБА_5 ч. 1 ст.39 ЗУ "Про третейські суди" третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовились про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Крім того, ч. 5 ст. 39 ЗУ "Про третейські суди" визначено, зокрема, саме право сторін брати участь у засіданнях третейського суду.

Таким чином, умови третейської угоди не порушують норм законодавства України, оскільки домовленість сторін про необов’язкову участь сторін у засіданні Третейського суду, не позбавляє Третейський суд, у випадку необхідності, визнати явку сторін у засідання обов’язковою.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №902/841/14).

В ході розгляду справи судом не встановлено порушення жодного права позивача укладенням третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п. 8.2 Договору купівлі-продажу від 09.07.2014 року, а позивач не довів суду яким чином таке перевищення наданих ОСОБА_3 повноважень порушило права та законні інтереси ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба".

Відповідно до ч.1 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК України).

ОСОБА_5 ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 ГПК України).

ОСОБА_5 ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що протокол загальних зборів учасників ПП "Агро-Дружба" № 04/01/2014 не є установчим документом і не може без додаткової вказівки про це в Установчих документах обмежувати повноваження керівника (директора) підприємства, передбачені Статутом, та про те, що долучені до матеріалів справи докази не можуть свідчити про отримання відповідачем вказаної в описі вкладення у цінний лист кореспонденції. А також судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів укладенням третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п. 8.2 Договору купівлі-продажу від 09.07.2014 року.

З огляду на зазначені обставини справи, суд вважає за необхідне в позові відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача, згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_5 ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В зв’язку із перебуванням судді у відпустці та у відрядженні повне рішення складено: 01 лютого 2019 року.

Суддя С.О. Хома