ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2403/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідачів: ТОВ “Дівітіс”: не з’явився;

ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування”: ОСОБА_2 директор, ОСОБА_3 адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” до відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Житомирський бронетанковий завод” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство “Житомирський бронетанковий завод” посилається на те, що вказаний договір був укладений без надання письмової згоди ДП “Житомирський бронетанковий завод”, що є порушенням п.10.10. договору №165 від 01.10.2014р., укладеного між ДП “Житомирський бронетанковий завод” та ТОВ “Дівітіс”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.11.2018р. о 11:00.

21.11.2018р. за вх.суду№24097/18 відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову.

В підготовчому засіданні від 22.11.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2018р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2018р. викликано сторін у підготовче засідання на 11.12.2018р. о 10:40.

26.11.2018р. за вх.суду№24367/18 відповідач ТОВ “Дівітіс” надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову.

10.12.2018р. за вх.суду№25439/18 відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” звернувся до суду з заявою про проведення підготовчого засідання без участі представника ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування”.

10.12.2018р. за вх.суду№25532/18 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача ТОВ «Дівітіс».

У підготовчому засіданні від 11.12.2018р. позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні від 11.12.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 10.01.2019р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018р. викликано сторін у підготовче засідання на 10.01.2019р. о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018р. задоволено клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні від 10.01.2019р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2019р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 30.01.2019р. о 10:00.

В судовому засіданні від 30.01.2019р. оголошено про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 30.01.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2403/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.10.2014р. між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (позивач, Покупець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Дівітіс» (відповідач 1, Постачальник) було укладено договір №165 (далі договір №165), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у видаткових накладних, на умовах передбачених договором (п.1.1. договору).

Позивач зазначає, що під час виконання умов договору сторони набули відповідних прав та обов’язків, здійснено поставку продукції та проведено часткову оплату. На час написання даної позовної заяви, у ДП «Житомирський бронетанковий завод» існує заборгованість з часткової оплати поставленої продукції. 03.10.2018р. ДП «Житомирський бронетанковий завод» від ТОВ «Завод Спеціалізованого машинобудування» отримано позовну заяву про стягнення боргових зобов’язань по договору. Разом із позовною заявою отримано додатки, як докази на які посилається ТОВ «Завод Спеціалізованого машинобудування», на обґрунтування своїх позовних вимог, в яких окрім іншого додано договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. (далі договір №3), укладений між ТОВ «Дівітіс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (Новий кредитор), отримання договору саме разом із позовом підтверджується описом. Відповідно до положень п.1.1 договору №3, Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №165 від 01.10.2014р., укладеним між Первісним кредитором та Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод». Пунктом 1.2 договору визначено, що за договором №3, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов’язань за основним договором та відповідає за зобов’язання перед Постачальниками Первісного кредитора.

Як вказує позивач, п.10.10. договору №165 сторони встановили, що жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов’язки за договором без попередньої письмової згоди іншої сторони. Враховуючи погоджену умову, щодо порядку передачі прав та обов’язків по договору №165 (п.10.10), а також той факт, що ДП «Житомирський бронетанковий завод» не надавав попередньої письмової згоди на передачу повністю або частково прав та обов’язків по договору №165 ТОВ «Завод Спеціалізованого машинобудування», укладений між Відповідачами договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., є недійсним.

Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 216, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., укладений між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування”.

Відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 15.09.2016р., ТОВ «Дівітіс» відступило права вимоги за договором №165 від 01.10.2014р. на користь ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування». Заміна кредитора у вказаному зобов’язанні відбулася на підставі договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., про що ТОВ «Дівітіс» повідомило ДП «Житомирський БТЗ» листом №16-09/16/1 від 16.09.2016р. Листом №01-11/4944 від 27.12.2017р. та доданим до нього актом звіряння розрахунків, ДП «Житомирський БТЗ» підтвердило наявність заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування». Отже, у розумінні ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України, ДП «Житомирський БТЗ» надало письмову згоду на заміну кредитора у зобов’язанні. Виходячи з викладеного, слід констатувати, що заміна кредитора у зобов’язанні відбулася у порядку, передбаченому ст.ст. 512-513, 516 Цивільного кодексу України, та не суперечить договору №165 від 01.10.2014р.

Відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” стверджує, що обставин, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним, договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. не містить. Крім того, умовами договору №165 від 01.10.2014р., зокрема п. 7.5, перебачено інші наслідки передачі прав і обов’язків третім особам без письмової згоди сторони, а саме штрафні санкції. Відсутність письмової згоди не тягне за собою недійсність правочину щодо передачі таких прав ані в розумінні Цивільного кодексу України, ані виходячи з умов договору.

Відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” зазначає, що Господарським судом Житомирської області розглядається справа за позовом ТОВ «Завод спеціалізованого машинобудування» до ДП «Житомирський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості за договором поставки №165 від 01.10.2014р. (справа №906/860/18 ), обґрунтування позовних вимог у даному спорі, в тому числі щодо відступлення права вимоги, аналогічні викладеним у даному відзиві.

Враховуючи викладене, відповідач ТОВ “Завод Спеціалізованого машинобудування” просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Дівітіс» проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 01.10.2014р. між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Дівітіс» було укладено договір №165. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Дівітіс» зобов’язувалося поставити ДП «ЖБТЗ» продукцію, кількість, номенклатуру та ціну якої буде зазначено у видаткових накладних, то є невід’ємною частиною договору. Умовами договору передбачено, що поставки здійснюються силами Постачальника на склад в місці знаходження Покупця. Пунктом 6.5 договору встановлено, що Постачальник при переданні продукції Покупцю зобов'язаний надати, зокрема, видаткову та товарно-транспортну накладні. Відповідно до п. 5.2 договору, оплата за поставлену продукцію має бути здійснена не пізніше 14-ти банківських днів з моменту поставки. На виконання умов договору ТОВ «Дівітіс» було поставлено, в тому числі, але не виключно, продукцію у кількості та за ціною, зазначеною у таких видаткових накладних: №61 від 16.06.2016р. на суму 483120,00грн., №62 від 16.06.2016р. на суму 724776,01грн., №63 від 16.06.2016р. на суму 16640,00грн., №68 від 20.06.216р. на суму 58560,00грн., №69 від 04.07.2016р. на суму 949220,40грн. Отримання продукції Покупцем підтверджується підписами відповідальних осіб ДП «ЖБТЗ» на вказаних видаткових та товарно-транспортних накладних, виданих Постачальником у відповідності до умов Договору поставки (копії додаються). ТОВ «Дівітіс» виставило Покупцю відповідні рахунки на оплату поставленої продукції. Претензій щодо якості та кількості поставленої продукції від Покупця не надходило, проте, всупереч умовам договору поставки №165 від 01.10.2014р., ДП «ЖБТЗ» у передбачений 14-ти денний строк не здійснило оплату, отриманої, згідно вищевказаних видаткових накладних, від ТОВ «Дівітіс» продукції на загальну суму 2230316,41грн. Наявність заборгованості ДП «ЖБТЗ» перед ТОВ «Дівітіс» підтверджується, зокрема, актом звіряння розрахунків, надісланих з супровідним листом від ДП «ЖБТЗ» №3945 від 21.10.2016р.

Як вказує відповідач ТОВ «Дівітіс» 15.09.2016р., ТОВ «Дівітіс» відступило права вимоги за договором №165 від 01.10.2014р. на користь ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування». Заміна кредитора у вказаному зобов’язанні відбулася на підставі договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., про що ТОВ «Дівітіс» повідомило ДП «Житомирський БТЗ» листом №16-09/16/1 від 16.09.2016р. Листом №01-1 1/4944 від 27.12.2017р. та доданим до нього актом звіряння розрахунків, ДП «Житомирський БТЗ» підтвердило наявність заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування», а отже, у розумінні ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України, ДП «Житомирський БТЗ» надало письмову згоду на заміну кредитора у зобов’язанні. Виходячи з викладеного заміна кредитора у зобов’язанні відбулася у порядку, передбаченому ст.ст. 512-513, 516 Цивільного кодексу України, та не суперечить договору №165 від 01.10.2014р. Обставин, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним, договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. не містить. Крім того, умовами договору №165 від 01.10.2014р., зокрема п. 7.5, перебачено інші наслідки передачі прав і обов’язків третім особам без письмової згоди сторони, а саме штрафні санкції. Відсутність письмової згоди не тягне за собою недійсність правочину щодо передачі таких прав ані в розумінні Цивільного кодексу України, ані виходячи з умов договору.

Враховуючи викладене, відповідач ТОВ «Дівітіс» просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив відповідача ТОВ «Дівітіс», позивач зазначає, що відповідач ТОВ «Дівітіс» у відзиві зазначає, що заміна Кредитора у зобов’язанні відбулась на підставі договору відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., про що ТОВ «Дівітіс» повідомило ДП «Житомирський бронетанковий завод» листом №16-09-/16/1 від 16.09.2016р. Листом №01-11/4944 від 27.11.2017р. та доданими до нього Актом звірки рахунків, ДП «Житомирський бронетанковий завод» підтвердило наявність заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування», а отже в розумінні ст. 205 та ст. 207 Цивільного кодексу України, ДП «Житомирський бронетанковий завод» надало письмову згоду на заміну кредитора у зобов’язанні. Однак п. 10.10 договору №165 від 01.10.2014р. сторони визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов’язки за даним договором без попередньої письмової згоди іншої сторони. Як зазначалось в позові попередньої письмової згоди ДП «Житомирський бронетанковий завод» на передачу прав та обов’язків від ТОВ «Дівітіс» до ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» не надавало, враховуючи зазначені положення договору та Цивільного кодексу України, ТОВ «Дівітіс» не мало права здійснювати передачу права та обов’язків за договором №165 від 01.10.2014р. Наданий відповідачем ТОВ «Дівітіс» акт звірки рахунків, не є належним доказом у справі, в розумінні положень ОСОБА_2 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є первинним документом та не підтверджує факт вчинення правочину. Як зазначено в Постанові Вищого Господарського суду України від 06.12.2005р. у справі №41/79 акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючий загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та існування господарських зобов’язань у сторін. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань. Також відомостей та будь якої інформації, щодо договору про відступлення права вимоги №3 не містить і Лист №01-11/4944 від 27.12.2017р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ст.202 Цивільного кодексу України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Як на підставу для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від №3 від 15.09.2016р. щодо заміни кредитора за договором №165 від 01.10.2014р., укладеним між ТОВ «Дівітіс» та ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування», позивач вказує на те, що відповідний договір було укладено без отримання його згоди, як то передбачено умовами договору, а саме пунктом 10.10 згідно якого жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов’язки за договором без попередньої письмової згоди іншої сторони. Тобто договір №165 від 01.10.2014р. передбачав обов'язкову умову відступлення прав вимоги та (або) переведення боргу за ним якою є письмова згода іншої сторони договору.

Однак, як встановлено судом 15.09.2016р. укладаючи договір про відступлення права вимоги №3, ТОВ «Дівітіс» відповідної письмової згоди від ДП «Житомирський бронетанковий завод», як сторони договору №165 від 01.10.2014р. на відступлення права вимоги боргу не отримав.

Таким чином, оскільки спірний договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. про заміну кредитора за договором №165 від 01.10.2014р., суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, зокрема, укладений без надання на те погодження позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. недійсними.

Посилання відповідачів ТОВ «Дівітіс» та ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» на те, що листом №01-11/4944 від 27.12.2017р. та доданим до нього актом звірки розрахунків, позивач ДП «Житомирський бронетанковий завод» підтвердив наявність заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» та таким чином надало письмову згоду на заміну кредитора у зобов’язанні, судом до уваги не приймається оскільки, як вірно встановлено позивачем акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, в розумінні положень ОСОБА_2 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є первинним документом та не підтверджує факт вчинення правочину. Акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючий загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та існування господарських зобов’язань у сторін. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону

України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань.

Крім того суд звертає увагу на те, що лист №01-11/4944 від 27.12.2017р. не містить відомостей та будь якої інформації, щодо договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р.

Суд зазначає, що підписаний акт звірки розрахунків свідчить лише про наявність у позивача заборгованості, а не про надання позивачем письмової згоди Постачальнику - ТОВ «Дівітіс» на відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором №165 від 01.10.2014р., що за змістом п.10.10. договору не є однією і тією дією.

Крім того вказаний акт звірки розрахунків не містить посилань на договір №165 від 01.10.2014р. у зв’язку з чим він не приймається судом до уваги як доказ наявності заборгованості та доказів надання позивачем письмової згоди на відступлення права вимоги.

Доводи відповідачів про те, що п. 7.5 договору №165 від 01.10.2014р., перебачено інші наслідки передачі прав і обов’язків третім особам без письмової згоди сторони, а саме штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 50% від загальної вартості продукції за цим договором, які Постачальник сплачує Покупцеві, судом до уваги не приймаються оскільки вказаний пункт договору не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” до відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідачів у рівних частинах згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” до відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р. – задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016р., укладений між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 16, код ЄДРПОУ 37933043) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 2, офіс 43, код ЄДРПОУ 39784248).

3. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Дівітіс” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 16, код ЄДРПОУ 37933043) на користь Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” (12441, Житормирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) 881,00грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Завод Спеціалізованого машинобудування” (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 2, офіс 43, код ЄДРПОУ 39784248) на користь Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” (12441, Житормирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) 881,00грн. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 01 лютого 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова