ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.02.2019 р. Справа№ 914/121/19

Господарський суд Львівської області у складі

Судді Фартушка Т.Б., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс», Донецька область, м.Маріуполь, від 29.01.2019р. б/н (вх. №261/19 від 31.01.2019р.)

про: забезпечення позову

у справі №914/121/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс», Донецька область, м.Маріуполь,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Львівська область, м.Львів,

про: оспорювання заборгованості

ціна позову: 103034,50грн.

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про скасування донарахованої за актом-розрахунком від 26.11.2018р. заборгованості за необлікований (донарахований) об’єм природного газу в розмірі 103034,50грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає порушення Відповідачем порядку складання акту про порушення від 20.09.2018р. №32, в наслідок чого Позивачу безпідставно донараховано 103034,50грн. вартості спожитого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 21.01.2019р. (суддя Березяк Н.Є.) суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 1921грн.

31.01.2019р. від Позивача на адресу суду надійшла Заява від 29.01.2019 б/н (вх. №261/19) про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання Позивача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2019р. дану заяву передано для розгляду судді Березяк Н.Є.

З підстав тимчасової непрацездатності судді Березяк Н.Є. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2019р. заяву Позивача від 29.01.2019 б/н (вх. №261/19 від 31.01.2019р.) про забезпечення позову передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Подану заяву Заявник обґрунтовує тим, що нарахування Відповідачем заборгованості Позивачу є підставою для припинення газопостачання Позивачу, а з метою забезпечення права Позивача на газопостачання в період оспорювання нарахованої заборгованості, просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання Позивача.

В обґрунтування заявлених доводів Заявник зазначає, що Повідомленням про припинення газопостачання Відповідач повідомив Позивача про припинення газопостачання у зв'язку із нарахуванням заборгованості.

Щодо зустрічного забезпечення Позивач зазначає, що у його вжитті немає потреби, оскільки Позивач вчасно та в повному обсязі оплачує виставлені Відповідачем за спожитий Позивачем природний газ рахунки, які не оспорюються ним. Проте, у разі думки суду про необхідність застосування зустрічного забезпечення Позивач готовий його виконати.

До вказаної заяви Заявником (Позивачем) долучено Квитанцію від 28.01.2019р. №0.0.1252952540.1 про сплату 960,50. судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приписами пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 N 5 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про оспорювання стягнення 103034,50грн. заборгованості за спожитий природний газ суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в Заяві Позивачем не наведено достатнього обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання Позивача і предметом позовної вимоги, - оспорювання Позивачем стягнення 103034,50грн. донарахованої вартості спожитого природного газу, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявником, з врахуванням предмету позову – оспорювання Позивачем стягнення 103034,50грн. донарахованої вартості спожитого природного газу, не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, а саме – заборони Відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання Позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Заявником не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення 103034,50грн. донарахованої вартості спожитого природного газу, у випадку задоволення позову, заборона чи не заборона Відповідачеві вчинення дій по припиненню газопостачання Позивача.

Окрім того, Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Так, Позивач зазначає про надсилання Відповідачем Позивачу повідомлення про припинення газопостачання, проте Позивачем не долучено до заяви жодних належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження вчинення Відповідачем реальних дій, спрямованих на таке припинення.

Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» від 29.01.2019р. б/н (вх. №261/19 від 31.01.2019р.) про забезпечення позову, а відтак в вказаній заяві слід відмовити.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агросервіс» від 29.01.2019р. б/н (вх. №261/19 від 31.01.2019р.) про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т. Б.