ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2019

Справа № 910/13404/18

За позовом

Національного банку України

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні:

позивача

1. Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

відповідачів:

2. ОСОБА_2

про

визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

від позивача:

Порало Т.І., Звада Р.В.

від відповідача 1:

Сич О.Ю., Дяченко Е.В.

від відповідача 2:

ОСОБА_7

від третьої особи 1:

не з'явився

від третьої особи 2:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (надалі - "НБУ") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (надалі - "ТОВ "Дельта М") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (надалі - "ТОВ "Гарант"), в якій (з урахуванням нової редакції позовної заяви, наданої Національним банком України з метою усунення недоліків, встановлених ухвалою від 11.10.2018) просив:

1) визнати недійсним договір №034 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант";

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно акту приймання-передачі по договору №034 від 30.09.2015, а саме:

- оригінал кредитного договору №119/Т від 19.12.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями;

- договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів;

- усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника;

- документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Дельта М", якому було передано в управління згідно Договору управління від 20.11.2013 майнові права за кредитними договорами, було реалізовано право вимоги за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 за ціною нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, та ніж погоджена Національним банком України; в супереч положенням законодавства оскаржуваним договором передбачалось відстрочення відповідачу 2 оплати за набуті права, в той час як право вимоги до останнього перейшло з дати підписання цього договору; сторонами оскаржуваного договору не дотримано вимог законодавства щодо його нотаріального посвідчення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13404/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 20.11.2018.

08.11.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував, вказував на те, що ним при укладенні оскаржуваного договору не було порушено порядку визначення ціни реалізації активів, встановленого Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, рішенням НБУ №255 від 25.05.2015 та рішенням НБУ №414 від 05.08.2015. Крім того, зазначив, що позивачем не наведено у позовній заяві, чим саме порушуються його права та інтереси, за захистом яких він звертається до суду.

12.11.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 2 було подано відзив на позовну заяву, який за своїм змістом аналогічний відзиву, поданому відповідачем 1.

14.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив ТОВ "Дельта М", відповідно до якого вказував, зокрема, на: безпідставність посилань відповідача 1 щодо здійснення уцінки вартості продажу спірного майна на підставі приписів Глави 10 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, та рішень НБУ №255 від 25.05.2015 та №414 від 05.08.2015, оскільки зазначені приписи Положення не регулюють повноважень управителя спірного майна, а вказаними рішеннями таких повноважень не надавалося. Також, 20.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив ТОВ "Гарант", яка за своїм змістом є аналогічною попередній відповіді; існування у НБУ права на оскарження дій відповідача 1 щодо неналежного виконання взятих на себе за договором управління від 20.11.2013 обов'язків із ефективного управління активами як особи, в інтересах якої діє відповідач 1.

20.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у відповідачів оригінал оскаржуваного договору та кредитного договору №119/Т від 19.12.2007 із всіма додатками та додатковими угодами, а представником відповідача 2 було подано клопотання про залучення до участі у справі вигодонабувачів за договором про передавання в управління непроданих активів від 20.11.21013 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі третіх осіб, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні: позивача - Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"; відповідачів - ОСОБА_2, відкладено підготовче засідання на 11.12.2018.

27.11.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 було подано заперечення, відповідно до яких вказував на те, що: посилання в рішеннях НБУ №255 від 25.05.2015 та №414 від 05.08.2015 на листи ТОВ "Дельта М" від 28.04.2015 та 12.06.2018 свідчить про те, що погоджуючи продаж активів НБУ було схвалено наведений ТОВ "Дельта М" порядок та умови їх продажу в зазначених листах, а саме: шляхом проведення перших торгів за ринковою вартістю, а у випадку не продажу - проведення повторних торгів з уцінкою майна на 30%, і у випадку якщо повторні торги не відбудуться - шляхом здійснення без попереднього погодження продажу таких активів через відступлення прав окремо по кожному з кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам за ціною активу, визначеного на останніх публічних торгах; ні приписи Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, ні договору управління не наділяють НБУ правом на звернення до суду з позовними вимогами про визнання укладених правочинів недійсними, а тому НБУ обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

29.11.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 2 було подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказував на те, що обраний відповідачем 1 спосіб продажу активів не заборонено договором управління чи Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою НБУ №369 від 28.08.2001, а те, що ТОВ "Дельта М" було обрано саме такий спосіб відчуження спірних активів не зобов'язує його керуватися нормами, які стосуються повноважень ліквідатора.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 закінчено підготовче провадження у справі №910/13404/18 та призначено її до розгляду по суті на 17.01.2019.

17.01.2019 через відділ діловодства суду представниками відповідачів були подані заяви про стягнення з позивача витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, відповідно до яких просили стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 17.01.2019 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідачі проти позовних вимог заперечують, в їх задоволенні просять відмовити.

Треті особи, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, своїх повноважних представників до суду не направили.

В судовому засіданні 17.01.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2009 постановою правління Національного банку України №713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (управитель) та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960 (надалі - "Договір управління").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору управління визначено, що установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.

У відповідності до п.п. б п. 2.2 Договору управління управитель зобов'язується здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.

Згідно із п. 2.4 Договору управління управитель має право: володіти, користуватися і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є установник управління; на отримання винагороди та відшкодування витрат, які виникли в процесі управління активами, за рахунок одержаних від управління цими активами коштів у порядку та розмірах, визначених цим договором.

Пунктом 2.5 Договору управління визначено, що Національний банк України зобов'язується: відкрити управителеві накопичувальний рахунок для зарахування коштів, що надходять у результаті управління активами, проведення розрахунків з вигодо набувачами, а також перерахування на поточний рахунок управителя винагороди і відшкодування суми витрат відповідно до цього договору; приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до Національного банку України відповідного звернення управителя.

Відповідно до п. 2.6 Договору управління Національний банк України має право: вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодо набувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Положеннями п. 3.1 Договору управління встановлено, що передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначається назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

У відповідності до п. 4.1 Договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

За змістом п.п. 9.1, 9.5 Договору управління цей договір уважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 (трьох) років. У разі якщо на дату закінчення дії договору інший управитель Національним банком України не визначений, термін дії договору продовжується до моменту передачі активів новому управителю.

В додатку №1 до Договору управління сторонами було погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн. (в т.ч. за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_2).

Листом №06/06-2014 від 06.06.2014 ТОВ "Дельта М" до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодження щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого просило надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.

Листом від 01.07.2014 №55-013/34115 позивач повідомив відповідача 1 про те, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом від 06.06.2014 №06/06-2014.

18.07.2014 листом №18/07-2014 відповідач 1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодження щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого звертав увагу на те, що визначений приписами главою 10 розділу VI Положення №369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв'язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.

Листом №55-012/46775 від 22.08.2014 НБУ повідомило ТОВ "Дельта М" про те, що для погодження Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.

Листом №10/825-Д від 13.11.2014 ТОВ "Дельта М" було направлено на адресу начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України на погодження порядок продажу переданих в управління ТОВ "Дельта М" майнових прав, боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами (переданого в управління кредитного портфелю АБ "Банк регіонального розвитку") у кількості 88 одиниць, до якого було додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць.

27.01.2015 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, у відповідності до якої враховуючи погашення за час погодження заборгованості за кредитними договорами №11/02-08-КА від 25.01.2008 та №14/1-1-105 від 02.07.2008 на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:

- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483,30 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, було визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 86 одиниць, без урахування ПДВ, становить 1 961 476,00 грн.

28.04.2015 відповідач 1 звернувся до позивача із заявою щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку із проведенням нової оцінки, у відповідності до якої враховуючи спливом терміну дії попередньої оцінки та отриманням нового висновку на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:

- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033,20 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною актива визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).

Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (надалі - "Рішення НБУ №255") вирішено:

- погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону;

- відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_10 договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_11 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_12 договір від 01.11.2007 №27/10-912П та договір від 25.12.2007 №27/10-930А, ОСОБА_13 договір від 29.12.2006 №27/10-746А, ОСОБА_3 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_14 договір від 20.12.2005 №11/02-814-КІ, ОСОБА_15 договір від 22.06.2007 №11/03-28, ОСОБА_16 договір від 12.03.2007 №20/Б.в., ОСОБА_17 договір від 14.12.2006 №14/10-191.

10.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (замовник) та Українською універсальною товарною біржою (виконавець) було укладено договір-доручення №100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов'язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку", а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ).

В газеті "Голос України", випуск за 13.06.2015 №104 (6108), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 12.06.2015 №22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.

30.06.2015 Українською універсальною товарною біржою було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

В газеті "Голос України", випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

20.07.2015 Українською універсальною товарною біржою було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (новий кредитор) було укладено договір №034 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 (надалі - "Договір відступлення"), за змістом п. 1.1 якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, що був укладений між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (банк) та ОСОБА_2 (позичальник), згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 86 000,00 грн.

У відповідності до п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору відступлення одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору в тому числі, але не виключно: договір застави від 19.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., зареєстрований в реєстрі за №4210.

Положеннями п.п. 1.2.1 п. 1.2, п. 1.3 Договору відступлення встановлено, що на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором складає 146 174,02 грн. За цим договором новий кредитор одержує право замість банку (управителя_ вимагати від позичальника виконання всіх зобов'язань за кредитним договором,в тому числі, але не виключно: з повернення суми кредиту в повному обсязі; із сплати процентів в розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати комісії у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за кредитним договором.

Згідно із п. 1.6 Договору відступлення відступлення права вимоги за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 (отриманого управителем на підставі договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного 20.11.2013 між банком, управителем та НБУ) здійснюється на платній основі за ціною 4 300,00 грн. Після підписання цього договору новий кредитор на протязі одного місяця перераховує управителю грошові кошти в сумі 4 300,00 грн. на накопичувальний рахунок №32073417901 в Головному управління НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору. Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору.

На підставі Договору відступлення 30.09.2015 відповідачем 1 було передано, а відповідачем 2 прийнято документи по кредитному договору №119/Т від 19.12.2007, укладеному між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_2, а саме: оригінал кредитного договору №119/Т від 19.12.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору, про що було складено та підписано акт приймання-передачі до Договору відступлення від 30.09.2015.

Спір у справі стосується законності Договору відступлення та наявності правових підстав для застосування наслідків його недійсності.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу недійсності оскаржуваного правочину позивачем зазначається про те, що відчуження спірного активу згідно Договору відступлення було здійснено за нижчою вартістю ніж було погоджено НБУ; фактичне відступлення відчужених за Договором відступлення прав було здійснено до їх оплати; Договір відступлення стосується в тому числі відступлення прав за договором застави від 19.12.2007, який був нотаріально посвідчений, а тому і Договір відступлення підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу (одним із видів якого є відступлення права вимоги) особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

В даному випадку вчинення оскаржуваного договору здійснено відповідачем 1 в межах реалізації повноважень управителя непроданих активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" в межах процедури його ліквідації, а тому регулювання спірних правовідносин з огляду на положення ч. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюється в т.ч. приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, в редакціях, що діяли до 22.09.2012 (в подальшому посилання судом на зазначені Закони здійснюється з урахуванням визначеної редакції їх положень, за якою підлягають регулюванню спірні правовідносини), та умовами Договору управління.

У відповідності до ч. 11 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

За змістом п.п. 13.1, 13.9 Глави 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, (надалі - "Положення №369") ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки. За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання.

Згідно із ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

З огляду на викладені положення вбачається, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягне мети укладення відповідного правочину управління.

У відповідності до ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Приписами п. 13.11 Положення №369 визначено, що управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.

За умовами п. 4.1 Договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Тобто, в силу наведених приписів з укладенням Договору управління ТОВ "Дельта М" не було набуто безумовних прав власності щодо спірних активів АБ "Банк регіонального розвитку" і з метою досягнення цілей укладення такого правочину - задоволення вимог кредиторів за рахунок таких активів, відповідні права були обтяжені необхідністю погодження Національним банком України дій управителя щодо відчуження (в т.ч. шляхом відступлення прав вимоги) відповідних активів. Відтак, відчуження таких прав могло бути здійснено виключно на умовах, погоджених НБУ.

Так, із матеріалів справи вбачається, що реалізуючи набуті за Договором управління права та виконуючи взяті на себе обов'язки ТОВ "Дельта М" з метою продажу майнових прав АБ "Банк регіонального розвитку" за кредитним портфелем (кредитними договорами у кількості 86 одиниць) в порядку, визначеному п. 13.11 Положення №369, п. 4.1 Договору управління, звернулося до Національного банку України за отриманням відповідного погодження, формуючи яке вказувало на раціональність продажу такого портфелю з метою економії коштів одним лотом на аукціоні за стартовою ціною, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, у розмірі 1 961 476,00 грн. (без урахування ПДВ), а також, просило погодити можливість проведення повторних торгів (у випадку, якщо перші торги не відбудуться) із зниженням початкової вартості продажу на 30% та у випадку, якщо повторні торги не відбудуться, надати можливість без додаткового погодження здійснювати продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).

У відповідь на вказане звернення Національним банком України було надано відповідне погодження, оформлене рішенням НБУ №255, відповідно до якого зазначено про погодження відчуження активів АБ "Банк регіонального розвитку" за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону, а у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" на аукціоні - надано можливість управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління правомочності управителя (ТОВ "Дельта М") щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць (в т.ч. за спірним кредитним договором)) були обмежені погодженими рішенням НБУ №255 порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1 639 013,00 грн. та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, а НБУ не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.

При цьому, виходячи із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що визначена ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015, вартість майнових прав окремо за спірним кредитним договором (кредитним договором №119/Т від 19.12.2007) - предметом продажу за оскаржуваним Договором відступлення, становила 6 003,00 грн.

Тобто, у випадку погодження НБУ можливості продажу майнових права по кожному з кредитних договорів фізичній або юридичній особі окремо, то такий продаж в частині спірного кредитного договору міг бути здійснений за ціною не нижче 6 003,00 грн.

В той же час, жодного погодження запропонованої ТОВ "Дельта М" (заяви від 27.01.2015, 28.04.2015) як уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015, так і продажу окремо по кожному кредитному договору, зміст рішення НБУ №255 не містить, а в матеріалах справи відсутні докази надання НБУ відповідного погодження в подальшому чи в іншій формі.

Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та з урахуванням визначених рішенням НБУ №255 порядку, умов та ціни продажу спірних майнових прав управитель (ТОВ "Дельта М") був позбавлений будь-якої можливості вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною нижче визначеної оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 та шляхом продажу окремо по кожному кредитному договору.

Посилання відповідачів на те, що відповідні умови продажу майнових прав (уцінка, безпосередній продаж окремо по кожному кредитному договору) було визначено у численних зверненнях ТОВ "Дельта М" до НБУ про отримання спірного погодження і останнім не було надано чіткої відмови у можливості продажу саме в такому порядку, а приписи Глави 10 Положення №369 передбачають можливість прийняття рішення про повторний продаж активу на аукціоні, якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з НБУ, не спростовують наведених висновків суду щодо визначених у встановленому порядку правомочностей ТОВ "Дельта М" на продаж спірних активів, адже сама по собі відсутність відмови в погоджені тих чи інших умов їх відчуження не нівелює встановленого обмеження права ТОВ "Дельта М" на відчуження переданих в управління активів виключно в рамках наданого погодження, що в даному випадку реалізовано прийняттям рішення НБУ №255.

До того ж, приписи Глави 10 Положення №369 врегульовують виключно повноваження ліквідатора банку і які не передбачають їх делегування з вчиненням договору управління, а не управителя активами банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, повноваження якого унормовано в приписах Глави 13 Положення №369.

При цьому, суд звертає увагу, що визначений в положеннях Глави 10 Положення №369 порядок відчуження активів банку може визначати межі здійснення погодження НБУ відповідного відчуження управителем, однак, жодним чином не встановлювати певних прав щодо розпорядження управителем переданими йому активами в частині їх відчуження, адже в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління такі дії здійснюються виключно в межах наданого НБУ погодження.

Відтак, посилання відповідачів на те, що рішенням НБУ №255 ТОВ "Дельта М" було надано погодження на продаж 76 активів (в т.ч. майнових прав за спірним кредитним договором) в порядку, передбаченому Главою 10 Положення №369, у випадку не реалізації їх на першому аукціоні, шляхом проведення повторного аукціону із зменшення початкової ціни продажу до 30%, а у випадку не продажу на повторному аукціоні - шляхом безпосереднього продажу фізичним чи юридичним особам окремо за кожним кредитним договором за ціною останнього аукціону, тобто, зменшеною до 30%, не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин та ґрунтуються на невірному ототожнені врегульованих Положенням №369 повноважень ліквідатора банку та управителя нереалізованими активами банку.

З огляду на викладене вбачається, що продаж за оскаржуваним Договором відступлення майнових прав АБ "Банк регіонального розвитку" за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 на користь ТОВ "Гарант" за ціною у розмірі 4 300,00 грн. було здійснено всупереч здійсненому НБУ у відповідності до приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління погодженню (за іншою ціною та в іншому порядку), тобто, за відсутності необхідної правоздатності у управителя на вчинення таких дій.

До того ж, згідно матеріалів звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, визначення ринкової вартості майнових прав за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 для їх відчуження здійснювалося виходячи із того, що сума заборгованості за кредитом становила 56 061,16 грн. (46 131,96 грн. - тіло кредиту, 9 929,20 грн. - проценти), в той час, як в п. 1.2.1 Договору відступлення було визначено, що розмір заборгованості за таким кредитним договором не день укладення такого договору (тобто, 30.09.2015) становить 146 174,02 грн.

Тобто, погоджуючи відчуження майнових прав за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007 відповідачем 1 здійснювалося визначення вартості такого активу виходячи із того, що розмір вимоги за ним становить 56 061,16 грн., однак, в реальності за оскаржуваним договором було відчужено розмір вимоги майже втричі більший від оцінюваного (146 174,02 грн.), що дає підстави для висновку про невідповідність встановленої в Договорі відступлення ціни продажу реальній ринковій вартості проданого активу, адже доказів її визначення у встановленому порядку (шляхом отримання висновку оцінювача виходячи із дійсної суми заборгованості) матеріали справи не містять.

Суд враховує, що існування простроченої заборгованості за кредитним договором дає підстави для нарахування додаткових сум у вигляді штрафних санкцій та відшкодування знецінення коштів, однак, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління такі нарахування могли бути предметом їх відчуження виключно за наслідками попереднього погодження НБУ, доказів чого матеріали справи не містять.

Таким чином, предметом продажу за оскаржуваним Договором відступлення було визначено майнові права АБ "Банк регіонального розвитку" за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, які взагалі не були предметом погодження НБУ за зверненням ТОВ "Дельта М".

Отже, вчинення Договору відступлення було здійснено з порушенням вимог ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та за відсутності необхідного обсягу прамочностей у ТОВ "Дельта М" щодо розпорядження таким майном, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо інших, визначених позивачем підстав звернення з даним позовом до суду в частині недійсності Договору відступлення, суд відзначає про відсутність потреби у їх дослідженні на предмет обґрунтованості як підстави для визнання недійсним такого договору, адже з огляду на встановлення відсутності необхідного обсягу повноважень у ТОВ "Дельта М" на вчинення дій з продажу спірного майна (відсутності передбачених законодавством умов для цього - погодження НБУ) встановлення дотримання чи ні положень законодавства при встановленні моменту переходу прав на предмет продажу не впливає на висновок про недійсність Договору відступлення, а в силу приписів ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України вести мову про дотримання нотаріального посвідчення договору можливо лише щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу, чого в даному випадку судом не встановлено.

При цьому, суд враховує, що встановлені обставини незаконності продажу спірного активу (за відсутності фактичного погодження відповідного порядку, за безпідставно зменшеною ціною та збільшеним без погодження обсягом відступлених прав) в сукупності з: визначеним в оскаржуваному договорі порядком переходу прав та оплати їх придбання (з моменту підписання; відстрочкою оплати); відсутню проведення оплати протягом трьох років та вчинення дій, спрямованих на її отримання з боку управителя; підтвердженого матеріалами справи факту вчинення Договору відступлення від імені ТОВ "Дельта М" ОСОБА_7, який станом на сьогоднішній день в межах даного спору представляє інтереси ТОВ "Гарант", викликають сумніви в добросовісності та законності дій осіб, якими здійснювалося відчуження спірних активів АБ "Банк регіонального розвитку" в рамках Договору управління.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Встановлена судом недійсність Договору відступлення в силу приписів зазначеної норми чинного законодавства України свідчить про відсутність правових підстав володіння ТОВ "Гарант" переданими йому ТОВ "Дельта М" документами на підтвердження спірних майнових прав, а тому вимога НБУ щодо зобов'язання ТОВ "Гарант" повернути такі документи ТОВ "Дельта М" є обґрунтованою та правомірною.

До того ж, з огляду на закінчення строку дії Договору управління НБУ наразі здійснює процедуру підготовки до визначення нового управителя (лист НБУ від 17.08.2017 №20-0009/57326), що з метою забезпечення можливості реалізації передачі активів АБ "Банк регіонального розвитку" новому управителю в повному обсязі обумовлюється наявністю у ТОВ "Дельта М" всіх документів на підтвердження відповідних майнових прав, в т.ч. за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, які не були відчужені, що за встановлених судом в межах даної справи обставин (недійсності Договору відступлення) стосується і такого кредитного договору.

Досліджуючи заперечення відповідачів щодо наявності правових підстав у НБУ на звернення з даним позовом про визнання недійсним Договору відступлення з огляду на принцип здійснення судочинства, який презумує необхідність наявності порушених прав та інтересів суб'єкта звернення, суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Суд відзначає, що в даному випадку звернення з позовом до суду обумовлюється позивачем як порушенням його права вигодонабувача, метою задоволення вимог в т.ч. якого і було вчинення Договору управління, так і порушенням прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами Глави 14 Положення №369 та Розділу 7 Договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов'язків.

З огляду на викладене вбачається, що існування незаконного правочину відчуження спірного активу, що позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок, безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту в обраний згідно приписів чинного законодавства України спосіб - шляхом визнання Договору відступлення недійсним за зверненням зацікавленої особи.

Більш того, суд враховує, що в даному випадку позивач також виступає особою, наділеною правом контролю за належним виконанням відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за Договором управління, а відтак, і правом на застосування визначених законодавством способів відновлення законності у випадку порушення управителем відповідних обов'язків.

При цьому, посилання відповідачів на встановлення в положеннях Договору управління порядку застосування відповідальності до управителя за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень - шляхом пред'явлення НБУ вимоги до управителя про відшкодування завданих ним збитків, як на правову підставу відсутності у нього права на звернення з даним позовом до суду судом відхиляється з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 7.2 Договору управління управитель несе відповідальність за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі Національний банк України вимагає від управителя відшкодування завданих ним вигодонабувачам збитків.

В той же час, положеннями ст. 1043 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

Тобто, врегульовуючи в положеннях ст. 1043 Цивільного кодексу України порядок застосування відповідальності до управителя у вигляді стягнення збитків у разі вчинення ним правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень законодавцем вставним словом "може" були вказано на альтернативність відповідного способу захисту, що не може свідчити про обмеження права особи на захист своїх прав внаслідок наведених порушень у інший спосіб ніж стягнення збитків.

Отже, в силу принципу нікчемності угод про відмову від права на звернення до суду, складовою частиною якого є самостійний вибір способу захисту порушених прав, визначення сторонами в положеннях п. 7.2 Договору управління іншого ніж встановлено Законом порядку застосування до управителя відповідальності за вчинення відповідного порушення не може бути правовою підставою для обмеження НБУ у виборі інших способів захисту порушених прав, адже таке обмеження є нікчемним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Національного банку України в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на відповідачів, а в частині оплати судового збору за звернення з даним позовом до суду підлягають відшкодуванню позивачу в повній мірі відповідачем 1, оскільки спір виник саме за наслідками незаконності дій останнього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного банку України задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №034 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №119/Т від 19.12.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. Б; ідентифікаційний код 35199148) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3; ідентифікаційний код 39971452).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3; ідентифікаційний код 39971452) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. Б; ідентифікаційний код 35199148) документи, отримані згідно акту приймання-передачі по договору №034 від 30.09.2015, а саме:

- оригінал кредитного договору №119/Т від 19.12.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями;

- договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів;

- усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника;

- документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. Б; ідентифікаційний код 35199148) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код 00032106) судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 01.02.2019.

Суддя Р.В. Бойко