ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4386/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецов В.О., Вечірко І.О.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 05.11.2018 р., представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 року, ухвалене суддею Петренко І.В., повний текст якого складено та підписано 12.11.2018року у справі № 904/4386/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" (61057, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ЧЕРНИШЕВСЬКА, будинок 13, офіс 709; ідентифікаційний код 36458733)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" (50015, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КОНСТИТУЦІЙНА, будинок 23А, ОФІС; ідентифікаційний код 38032505)

про стягнення 129900,00грн. основної заборгованості; 51376,96грн. пені; 5508,66грн. трьох відсотків річних; 12248,57грн. інфляційних втрат (договір поставки №2017/32 від 12.06.2017)

ВСТАНОВИВ :

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" з позовною заявою про стягнення 129900,00грн. основної заборгованості; 51376,96грн. пені; 5508,66грн. трьох відсотків річних; 12248,57грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 року у справі № 904/4386/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" 129900,00грн. основної заборгованості; 51376,96грн. пені; 5474,34грн. трьох відсотків річних; 12248,57грн. інфляційних втрат інфляційних втрат; 2985,00грн. судового збору.

В решті позовних вимог, а саме: в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" 34,32грн. трьох відсотків річних відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт посилається на те, що судом не було взято до уваги ряд обставин, які мають значення для вирішення справи, що в свою чергу відповідало б завданням господарського судочинства, положенням статті 85 в частині обґрунтування позовних вимог наявними в матеріалах справи доказами, статті 198 та 236 ГПК України.

Так , апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у наданні часу для вирішення питання про укладення мирової угоди з позивачем, чим порушив його право, передбачені ст. 2 та 13 ГПК України.

Призначивши справу до розгляду на 6.11.2018 року і ухваливши рішення в цей же день, суд фактично не надав йому часу для здійснення контррозрахунку, та оголосив рішення, яке прийняв лише за одну хвилину, та яке вже було надруковано, що свідчить про упередженість суду.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про настання обов»язку з оплати поставленого товару, оскільки момент оплати не настав у зв»язку із відсутністю вимоги, і відсутністю доказів отримання товару в повному обсязі.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018року у справі № 904/4386/18 , розгляд справи призначено на 31.01.2019рік.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, своїх заперечень або заяв по суті апеляційної скарги не надав, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наданих доказів, без його участі.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Крім того, у відзиві позивач просив поновити строк на його подання, оскільки внаслідок направлення ухвали суду на інше поштове відділення, лише 16.01.2018 року ознайомився з текстом ухвали.

Також, позивач просив поновити строк на подання доказу по справі - товарно-транспортної накладної № 001 від 14.06.2017 року.

В обґрунтування неможливості подання зазначеного доказу до суду першої інстанції позивач послався на те, що перевізник затримав її передачу позивачу, що було зроблено лише після ухвалення судом рішення.

Колегія суддів вважає за можливе визначити поважними причини пропуску строку на подання відзиву та на подання доказу по справі, який не був поданий до суду першої інстанції.

Так, колегія суддів враховує, що товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень, який посвідчується водієм, вантажовідправником, вантажоодержувачем, після чого передається замовнику автотранспорту для оплати за виконання транспортних послуг.

Таким чином, дані обставини колегія суддів вважає поважними і приймає зазначений доказ по справі.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

31.01.2019 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" (позивач, постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №2017/32 від 12.06.2017 (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар, найменування, номенклатура, кількість і вартість якого зазначена в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Сума цього договору складає: 639900,00грн. (шістсот тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% 106650,00грн. (пункт 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору платежі за цим договором здійснюються покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Днем оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника, підтвердженням чого є виписка банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість, в порядку, розмірах і строки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 9.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Між сторонами підписано специфікацію до Договору №1 від 12.06.2017 (Специфікація), загальна сума товару за якою складає 639900,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 106650,00грн. Ціни зазначені на умовах "FCA- м. Харків" склад постачальника і включає вартість погрузки товару на транспортний засіб покупця (Інкотермс 2010).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" із позовом про стягнення 129900,00грн. основної заборгованості; 51376,96грн. пені; 5508,66грн. трьох відсотків річних; 12248,57грн. інфляційних втрат, позивач посилався на те, що відповідачем неналежним чином виконано умови укладеного між сторонами договору поставки №2017/32 від 12.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Задовольняючи позовні вимоги частково у сумі 129900,00грн. боргу за поставлений товар; 51376,96грн. пені; 5508,66грн. трьох відсотків річних; 12248,57грн. інфляційних втрат, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконані взяті на себе зобов’язання в частині оплати отриманого товару, що є підставою для стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, а також пені, передбаченої умовами договору. При цьому, суд здійснив перевірку означених сум, та виправив помилку у розрахунку 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так , судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 639900,00грн., що підтверджується: видатковою накладною №88 від 14.06.2017; товарно-транспортною накладною №002 від 14.06.2017; довіреністю позивача №1306/17 від 13.06.2017 на отримання товару, передбаченого Специфікацію.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 2.2., 2.3. Договору вартість товару визначається сторонами в специфікаціях (рахунках) до договору в гривні України з урахуванням ПДВ.

Оплата за цим договором здійснюється покупцем в строк до 30.06.2017, якщо інше не передбачено в Специфікації (рахунку на оплату товару).

В Специфікації сторонами не узгоджений інший, ніж передбачений пунктом 2.3 Договору, строк оплати за отриманий товар, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною №8 від 14.06.2017, настав 30.06.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте , відповідач у порушення умов договору, здійснив лише часткову оплату отриманого товару на загальну суму 510 000,00грн., що підтверджується банківськими виписками за рахунком 26007000035428.980 станом на 04.07.2017, 14.07.2017, 01.08.2017, а саме:

- 260000,00грн. – 04.07.2017;

- 50000,00грн. – 14.07.2017;

- 200000,00грн. – 01.08.2017.

Отже , заборгованість відповідача перед позивачем становить 129900,00грн. Доказів оплати товару в сумі 129900,00грн. відповідач не надав; доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення зазначеної суми на користь позивача.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, передбаченого умовами договору або специфікацією більше, ніж на 10 днів, Постачальник має право нарахувати та стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору сторони передбачили право нарахування пені за весь період прострочення за кожен прострочений день, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені у сумі 51 376,96 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув на користь позивача 12248,57 грн. інфляційних втрат, та 3 % річних у сумі 5474,34грн., а не

5508,66грн., як просив позивач, який зробив помилку при розрахунку 3% річних.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що строк оплати товару не настав, оскільки сторони визнали пріоритет умов поставки і оплати товару, визначених у специфікації до договору перед умовами поставки і оплати, встановленої в тексті договору, а тому з огляду на положення статті 530 ЦК України, за відсутністю вимоги позивача, і не зазначення строку оплати у специфікації, строк оплати не настав.

Так, дійсно, пунктом 9.4 Договору сторони визнають пріоритет умов поставки і оплати товару, визначених в специфікаціях до договору перед умовами поставки і оплати, встановленими сторонами в тексті договору.

Проте, відповідач не зазначив, що даний пункт договору містить другий абзац, згідно з яким, у випадку, якщо відвантаження товару здійснюється на підставі виставленого рахунку ( без підписання сторонами відповідної специфікації), сторони визнають пріоритет умов поставки і оплати товару, визначених у рахунку перед умовами поставки та оплати, визначеними сторонами в тексті Договору.

Тобто, в даному випадку, відвантаження товару відбулась на підставі специфікації, а тому оплата повинна бути здійснена у відповідності до пункту 2.3 Договору.

Доводи апелянта про відсутність доказів поставки усього товару за специфікацією також спростовуються належними доказами по справі: видатковою накладною № 88 від 14.06.2017 року, довіреністю уповноваженої особи на отримання товару згідно специфікації, рахунком на оплату № 87 від 14.06.2017 року, товарно-транспортною накладною № 002 від 14.06.2017 року, та товарно-транспортною накладною № 001 від 14.06.2017 року, яку суд апеляційної інстанції прийняв у якості доказу з огляду на належне обґрунтування позивачем причин її не подання до суду першої інстанції, виписками з рахунку позивача про часткову оплату поставленого товару .

Крім того, сам факт проведення покупцем платежів на суму, що перевищує вартість однієї одиниці товару, спростовує його ж твердження про відсутність поставки другої одиниці товару.

Колегія суддів також вважає неспроможними посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права з підстав нібито ненадання сторонам часу для укладення мирової угоди, не надання відповідачу часу для здійснення контррозрахунку та оголошення вже надрукованого рішення після нетривалого перебування у нарадчій кімнаті, з огляду на наступне.

Так, статтею 192 ГПК України передбачено право сторін на укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивач бажав урегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, про що також було ним зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, а тому, за відсутністю згоди або бажання другої сторони укласти мирову угоду, у суду не було підстав для відкладення розгляду справи.

Щодо не надання часу для здійснення контррозрахунку, колегія суддів також вважає доводи неспроможними, оскільки відповідно до статті 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі ( ухвала отримана 22.10.2017 року), а тому відповідач мав можливість підготувати свій відзив з контррозрахунком до судового засідання 6.11.2017 року.

Посилання апелянта на оголошення вже надрукованого рішення після нетривалого перебування у нарадчій кімнаті, не свідчать про упередженість судді з огляду на те, що до розгляду справи по суті суддя здійснює певні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, для чого вивчає справу, аналізує докази, позиції сторін, а в судовому засіданні безпосередньо досліджує докази і ухвалює рішення.

При цьому, законодавством не заборонено судді готувати проекти рішень по справам, які він розглядає, у тому числі, шляхом їх друкування.

Оскільки під час розгляду справи по суті сторонами не було надано додаткових доказів, які суд не мав можливості дослідити під час підготовки до розгляду справи, сама справа за визначенням ГПК є малозначною, то суд мав можливість ухвалити рішення в нарадчій кімнаті протягом часу, який зазначив відповідач.

Крім того, відповідно до положень ч.2 статті 277 ГПК України, порушення норм процесуального права не є підставою для скасування рішення, якщо це не привело до неправильного вирішення спору.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМПРОМТРАНС" – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018року у справі № 904/4386/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 01.02.2019року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко