ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 Справа № 912/1531/18

м .Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: Овчаренко О.Г., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Комсомольським МВ УМВС України у Полтавській області 03.12.2008, фізична особа-підприємець

від відповідача: Єременко В.І., довіреність №39/07 від 10.01.2019, посвідчення №113 від 05.01.2016, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2018 у справі №912/1531/18 (суддя Кабакова В.Г.; рішення ухвалене о 14:20 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 05.10.2018)

за позовом фізичної особи-підприємця Овчаренко Олександра Григоровича, м.Горішні Плавні, Полтавська область

до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м.Кропивницький, Кіровоградська область

про врегулювання розбіжностей по договору

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року фізична особа-підприємець Овчаренко Олександр Григорович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ПрАТ "Кіровоградобленерго" про врегулювання розбіжностей за п.п. 4.2.2. п.4.2. розділу 4 договору; Додатку №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, передостанній рядок; Додатку №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, останній рядок договору з доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики №823/01 від 25.05.2018 та викладення договору у редакції викладеній в прохальній частині позовної заяви з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2018 у справі №912/1531/18 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано укладеним договір №823/01 від 24.05.2018 між приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" та фізичною особою - підприємцем Овчаренко Олександром Григоровичем з урахуванням розбіжностей неврегульованих пунктів договору та Додатку №1 до договору №823/01 від 24.05.2018 у редакції, за якою Додаток №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, передостанній рядок; Додаток №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, останній рядок договору з доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики №823/01 від 25.05.2018 - викладені в редакції позивача.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь фізичної особи - підприємця Овчаренко Олександра Григоровича 881,00 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Означене рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що запропонована позивачем редакція Договору містить умови, які визначають, що "розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики складає 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору лінії електропередачі на місяць, що становить 11,17 грн. з ПДВ", а загальна вартість плати за 1356 штук опор доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики - опор ПЛ (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій: складає 15146,52 грн. з ПДВ" - відповідають приписам ч. 1 ст. 1 та ч. 7 ст. 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та не суперечать іншим законодавчим актам цивільного, податкового та законодавства про ціноутворення.

Разом із цим судом першої інстанції прийнята запропонована відповідачем редакція пункту 4.2.2. пункту 4.4.2. розділу 4 "Відповідальність сторін" Договору: У розміщенні технічних засобів телекомунікацій в порушення п.п. 2.2.1, 2.2. цього Договору, правил надання послуг до інфраструктури об'єкта електроенергетики, правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів - сплачує штраф у розмірі тримісячної орендної плати" - як така, що відповідає умовам ч. 6 ст. 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та статтям 216, 217, 231, 232 Господарського кодексу України, оскільки не стосується фактів аварійно-відновлювальних робіт та розміщення додаткового обладнання, передбаченого умовами договору, а лише стосуються випадків свідомого і безпідставного порушення умов договору в частині доступу до елементів інфраструктури об'єкта.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2018 у справі №912/1531/18, відповідач (ПрАТ "Кіровоградобленерго") подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що суд першої інстанції не обґрунтував мотивів прийняття ним такого рішення та не послався на жодні норми матеріального права, якими він керувався при прийнятті рішення в даній частині. Водночас, обмежившись лише викладенням позицій сторін, суд першої інстанції зробив висновок про пріоритетність правової позиції позивача, зазначивши про це лише в одному реченні. Відповідач вважає, що таким чином, судом першої інстанції грубо порушені норми процесуального права в частині складання судового рішення та його змісту. Разом із цим, за твердженням відповідача, очевидним є той факт, що порушення судом норм процесуального права сталося внаслідок помилкового застосування чи ігнорування норм матеріального права, які регулюють договірні відносини (в частині ціни договору) та додаткові відносини резидентів із бюджетом та державними органами України (в частині справляння податку на додану вартість). На думку відповідача, положення статей 1, 5, 6, 22, 23, 188 Податкового кодексу України не мають загального об'єкту законодавчого регулювання і не кореспондуються із нормами статей 11, 509, 510, 626, 632 Цивільного кодексу України, статей 189, 190 Господарського кодексу України та статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" і статтею 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва. Транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" в частині визначення граничного розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу з врахуванням у ній податку на додану вартість. А лише регулюють питання справляння суб'єктами господарювання обов'язкових платежів до державного бюджету України і не розповсюджуються на господарські відносини сторін щодо визначення ціни (розміру плати) договору. Відповідач стверджує, що виходячи із комплексного аналізу зазначених вище норм податкового, цивільного і господарського законодавства України, він вірно визначив розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики, з урахуванням підпункту 2 пункту 7 статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" без урахування у граничному розмірі плати податку на додану вартість. Таким чином, за розрахунком відповідача, у зв'язку з тим, що мінімальна заробітна плата у 2018 році згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" становить 3723 грн., то розмір плати за одну опору лінії електропередач на місяць складає 11,17 грн.: 3723 грн. х 0,3% = 11,17 грн. + ПДВ 20% =13,40 грн. Разом з цим, беручи до уваги, що суд першої інстанції не навів в своєму рішенні мотивів його прийняття, відповідач припускає, що на прийняття судового рішення вплинула інформація позивача щодо наявності рішення Державної регуляторної служби України від 12.06.2018 №254 "Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта", копія листа Комітету з питань інформатизації та зв'язку Верховної Ради України від 13 вересня 2017 року за №04-21/14-471 (206793) та довільне трактування позивачем, а в подальшому і судом, положень абзацу другого п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. Відтак відповідач вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково виходив із того, що оскільки розмір граничної плати за доступ до інфраструктури об'єкта доступу врегульовано законом, то згідно із абзацом другим п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України така ціна не включається до бази оподаткування податком на додану вартість. При цьому відповідач вважає, що наведена у вказаній нормі податкового законодавства конструкція не дає правових підстав вважати, що ціна товару (послуги), яка підлягає державному регулюванню повинна вже містити в собі таку складову, як податок на додану вартість, оскільки саме така ціна і є базою оподаткування цим податком. У той же час, якщо у ціну товару включити податок на додану вартість, то це буде суперечити положенням статті 188 Податкового кодексу України та потягне за собою подвійне оподаткування, оскільки базою оподаткування є ціна послуги, а в ній вже у такому разі закладений податок на додану вартість. Підсумовуючи відповідач вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права: не застосував до спірних правовідносин статті 11, 509, 510, 626, 632 Цивільного кодексу України, статті 189, 190 Господарського кодексу України, статті 1, 5, 6, 22, 23 Податкового кодексу України, а правові норми абзацу другого п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" і статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" неправильно тлумачив, внаслідок чого відповідач безпідставно був позбавлений законної можливості отримувати прибуток у вигляді плати за надану послуг у розмірі, що на 20 відсотків більша, аніж та, що затвердив суд першої інстанції.

Позивач (ФОП Овчаренко О.Г.) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує на її задоволенні, оскільки вважає її необґрунтованою. Вказує, що в оскарженому рішенні суду першої інстанції в достатньому обсязі були обґрунтовані мотиви прийняття такого рішення та зазначено, що податок на додану вартість повинен включатися у ціну договору, а не нараховуватися на неї, а граничний розмір плати за доступ до об'єкта інфраструктури, на думку суду повинен містити і таку його складову як податок на додану вартість. При цьому судом першої інстанції здійснено аналіз документів сторін та наданих ними доказів на підставі аналізу наявних норм матеріального права при повному дотриманні норм процесуального права. А саме надано глибокий правовий аналіз основним нормам законодавства, що регулюють господарську діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, якими є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а також правильно застосувавши норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", Податкового кодексу України тощо. Позивач вважає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню. Саме таким чином, на думку позивача, положення статей 1, 5, 6, 22, 23, 188 Податкового кодексу України мають загальний обсяг законодавчого регулювання і співвідносяться із нормами статей 11, 509, 510, 626, 632 Цивільного кодексу України, статей 189, 190 Господарського кодексу України та статтею 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" і статтею 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" в частині визначення граничного розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу з врахуванням у ній податку на додану вартість, регулюють питання справляння суб'єктами господарювання обов'язкових платежів до державного бюджету України і розповсюджуються на господарські відносини сторін щодо визначення ціни (розміру плати) договору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на скаргу.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 16.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

24.05.2018 фізична особа-підприємець Овчаренко Олександр Григорович (далі - ФОП Овчаренко О.Г.) надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (ПрАТ "Кіровоградобленерго") проект договору з доступу до об'єкта електроенергетики для підписання.

В пункті 1 "Предмет договору" означеного проекту договору сторони визначили, що:

1.1. За даним Договором Замовник замовляє та оплачує, а Власник, у відповідності до погодженої ним проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами на доступ №207/01 від 28.02.2012 року, надає Замовнику право доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики - опор ПЛ (ПЛІ)-0,4-10кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго" (далі - об'єкт електроенергетики/об'єкт доступу) для розміщення технічних засобів телекомунікацій.

1.2. Об'єкт доступу, кількість елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, а також тип, марка, обсяг технічних засобів телекомунікацій визначаються в Специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

1.3. Загальний обсяг технічних засобів телекомунікацій та кількість елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики не рідше одного разу на рік інвентаризуються спільною комісією Сторін на підставі проектно-технічної та балансової документації. Та уточнюватись в будь-який час на вимогу однієї із Сторін. За результатами роботи спільної комісії складається акт.

25.05.2018 ПрАТ "Кіровоградобленерго" повернуло один підписаний та скріплений печаткою примірник договору та 2 примірники протоколу розбіжностей до нього.

Розглянувши протокол розбіжностей, в порядку, передбаченому ч.ч. 5, 6 ст. 181 Господарського кодексу України, ФОП Овчаренко О.Г. вжив заходів до врегулювання розбіжностей з ПрАТ "Кіровоградобленерго" і в результаті досягнення згоди щодо окремих умов договору направив на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей від 12.06.2018, зазначивши, що п.п. 2.2.1., 2.2.4., 2.3.5. погоджено у редакції запропонованій відповідачем.

Решта пунктів, а саме п.п. 4.2.2. п.4.2. розділу 4; пропозиції Додатку №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиці, передостанній рядок; Додатку №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, останній рядок, залишились неврегульованими.

У порядку статті 181 Господарського кодексу України за погодженням сторін означені розбіжності до вказаного договору, як такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, були передані позивачем для врегулювання господарським судом.

Судом встановлено, що умови Договору в редакції позивача передостаннім рядком та останнім рядком Додатку №1 до договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго" сторінкою 12 таблиці, яким за змістом регулюється ціна у договорі та встановлюється розмір плати за доступ до одиниці елемента інфраструктури, встановлюють, що:

- "Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики складає 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору лінії електропередач на місяць, що становить 11,17 грн. з ПДВ.

Загальна вартість плати за 1356 штук опор доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики - опор ПЛ (ПЛІ0-0,4-10кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій: складає 15146,52 грн. з ПДВ".

Також за пропозицією позивача із умов Договору має бути виключений запропонований відповідачем п.п. 4.2.2. п. 4.2. розділу 4 Договору, який встановлює, що "У разі розміщення технічних засобів телекомунікацій в порушення п.п. 2.2.1., 2.2.2. цього Договору, Правил надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів - сплачує штраф в розмірі тримісячної орендної плати".

Як вважає позивач, податок на додану вартість включається до вартості товарів, робіт, послуг, а отже включається до граничного розміру плати за доступ до об'єктів інфраструктури.

Натомість відповідач зазначає, що розмір плати за доступ до об'єктів інфраструктури є водночас базою для нарахування податку на додану вартість, а отже цей податок не включається до граничного розміру плати за доступ до об'єктів інфраструктури.

Відтак причиною розбіжностей між сторонами під час укладення вказаного договору та відповідно причиною спору у цій справі є питання чи підлягає включенню до граничного розміру плати за доступ до об'єктів інфраструктури податок на додану вартість у розмірі 20% чи цей податок нараховується на цю плату окремо.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки законом визначені граничні розміри плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, позивачем правильно визначено вартість договору, тому Додаток №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, передостанній рядок; Додаток №1 до Договору "Специфікація на користування елементами об'єкта електроенергетики (ПЛ/ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", сторінка 12 таблиця, останній рядок договору з доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики №823/01 від 25.05.2018 мають бути викладені в редакції позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

За своєю правовою природою означений договір є відплатним.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так частиною першою статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Частина третя цієї ж статті визначає, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Закон України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" від 07.02.2017 № 1834-XIII визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об'єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об'єкта доступу.

Стаття 4 Закону встановлює такі принципи державної політики щодо забезпечення доступу до інфраструктури об'єкта доступу:

1) державне регулювання доступу до інфраструктури об'єкта доступу;

2) доступ до інфраструктури об'єкта доступу виключно на договірній основі;

3) забезпечення недискримінаційного доступу замовника до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування ним;

4) доступність та відкритість інформації щодо можливості доступу до інфраструктури об'єкта доступу;

5) забезпечення надання доступу до інфраструктури об'єкта доступу на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам;

6) ефективне користування інфраструктурою об'єкта доступу, доступ до якого є обмеженим.

Частина перша статті 9 Закону визначає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах, здійснює такі повноваження з питань доступу до інфраструктури об'єкта доступу:

1) розробляє Правила надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики;

2) розробляє та затверджує методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики.

Стаття 17 Закону встановлює такі особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу:

1. Плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати.

2. До одноразової плати за доступ належить виключно плата за розроблення та видачу технічних умов з доступу.

3. Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з наданим доступом.

4. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону.

5. Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу має, зокрема, встановлювати:

1) перелік робіт, що мають бути враховані для визначення одноразової плати за доступ;

2) перелік робіт, що мають бути враховані для визначення періодичної плати за доступ;

3) перелік прямих витрат власника інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з утриманням елементів інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник;

4) механізм визначення розміру плати за доступ у вигляді формули із пропорційним розподілом витрат власника інфраструктури об'єкта доступу між замовниками, якщо вони використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об'єкта доступу;

5) коефіцієнт зниження розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу у разі:

а) надання телекомунікаційних послуг у селищах і селах або на депресивних територіях;

б) надання виключно загальнодоступних телекомунікаційних послуг;

6) підстави для перегляду розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу;

7) механізм визначення плати за транзит кабельних ліній у вигляді формули;

8) строки сплати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу.

6. Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу поширюються на об'єкти доступу всіх форм власності.

7. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати:

1) за розроблення та видачу технічних умов з доступу - 50 відсотків мінімальної заробітної плати;

2) за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об'єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць;

3) за доступ до інфраструктури об'єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище;

4) за доступ до елементів інфраструктури об'єкта транспорту - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв'язку на місяць;

5) за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв'язку - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв'язку на місяць.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року.

8. Розмір плати за доступ має бути сталим і не може змінюватися протягом одного року з дня укладення договору з доступу.

9. Забороняється встановлення додаткової плати за доступ, крім визначеної цим Законом, після укладення договору з доступу.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону термін "плата за доступ", який вживається у цьому законі - одноразова та/або періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, що встановлюється у договорі з доступу з дотриманням вимог цього Закону.

Відтак, згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 17 Закону визначено, що розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати:

за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об'єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.

У пункті 3 "Вартість плати за доступ. Умови розрахунків" проекту Договору в редакції позивача передбачено, що:

3.1. Вартість щомісячної плати за доступ (у т.ч. назва Замовника, об'єкт доступу-кількість і нумерація опор ліній електропередачі; тип, марка, обсяг технічних засобів телекомунікацій; назва населеного пункту та вулиці, де розташовані об'єкт доступу та технічні засоби телекомунікацій) в порядку пункту 7.2. ст. 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" від 07.02.2017 №1834-VIII, згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу і не може перевищувати 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об'єкта доступу, у тому числі опори лінії електропередачі, на місяць визначають в Специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

Таким чином, означені вище умови пункту 3.1. проекту договору відповідають положенням чинного законодавства, зокрема приписам пункту 2 частини сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

Судом першої інстанції правильно встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2018 році згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" становить 3723 грн.

Отже, у зв'язку із тим, що мінімальна заробітна плата у 2018 році згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" становить 3723 грн., то граничний розмір плати за одну опору лінії електропередач на місяць для позивача має становити 11,17 грн., виходячи із розрахунку: 3723 грн. * 0,3% = 11,17 грн.

Оскільки, спору між сторонами щодо загальної кількості опор доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики немає, то загальна вартість плати за 1356 штук опор доступу до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики - опор ПЛ(ПЛІ)-0,4-10 кВ Світловодського РЕМ ПрАТ "Кіровоградобленерго", для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій складає 15146,52 грн., виходячи із розрахунку: 11,17 грн. * 1356 штук опор = 15146,52 грн. на місяць.

Щодо розбіжностей при визначенні конкретного розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, які виникли через твердження відповідача, що він є платником податку з ПДВ 20%, а тому означений граничний розмір плати за доступ до елементів інфраструктури, має бути базою для такого нарахування, а відтак розмір такої плати має бути додатково збільшений на 20% та відповідно становити: 13,40 грн. за одну опору лінії електропередач на місяць, виходячи із розрахунку: 3723 грн. х 0,3% = 11,17 грн. + ПДВ 20% =13,40 грн. - то такі доводи відповідача правильно відхилені судом першої інстанції, як неправомірні.

Як випливає зі змісту наведених вище положень статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об'єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.

Тобто, розмір вказаної плати, визначений згідно відповідної методики, може бути або меншим або більшим, але в будь-якому випадку не перевищувати 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати.

Таким чином, додавання до розміру такої плати, яка визначена сторонами в її граничному розмірі, ще 20% ПДВ - матиме наслідком фактичне встановлення для позивача плати із перевищенням її законодавчо встановленого граничного розміру, тобто буде суперечити вказаному вище Закону.

За наведеного вище колегія суддів не вважає за необхідне надавати оцінку решті доводів сторін, які зводяться до правового аналізу норм податкового законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати такого податку, як податок на додану вартість, стосовно тієї послуги, яка має надаватися за вказаним договором з доступу до об'єкта електроенергетики.

Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не обґрунтував мотивів прийнятого ним рішення та не послався на жодні норми матеріального права - не відповідає обставинам справи та змісту оскарженого рішення, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в п. 55 рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції визнає, що оскаржене рішення суду першої інстанції у даній справі відповідає наведеним вище критеріям.

До того ж, колегія суддів враховує, що Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України правил надання доступу до інфраструктури об'єкта доступу, що розробляються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Також передбачено розроблення та затвердження національним регулятором і центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах розроблення та затвердження методик визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів доступу (стаття 5 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України на виконання пунктів 2, 4 частини другої статті 5 вказаного Закону прийнято, зокрема, Постанову від 18.07.2018 №853 "Про затвердження Правил надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики".

У свою чергу Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.09.2018 №24, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.09.2018 за № 1119/32571, затверджено Методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва. Ця Методика визначає механізм формування та встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва (далі - інфраструктура об'єкта) та поширюється на інфраструктуру об'єктів усіх форм власності. Дія цієї Методики поширюється на відносини між власниками (володільцями) інфраструктури об'єкта та замовниками доступу до інфраструктури об'єкта (далі - замовник), що виникають під час доступу до інфраструктури об'єктів, для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою надання телекомунікаційних послуг.

У пункті 4 Розділу ІІ вказаної вище Методики передбачено, що розмір одноразової, періодичної плати та плати за транзит кабельних ліній визначається за цією Методикою з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених законодавством, який не може перевищувати граничних розмірів, встановлених статтею 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", та зазначається у договорі з доступу.

На момент прийняття оскарженого рішення у даній справі (27.09.2018) означена Методика, ще була відсутня (розроблялася), але на час перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції положення вказаної Методики також підтверджують правильність висновків суду першої інстанції.

За приписами частини першої статті 16 вказаного Закону доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи стосовно розбіжностей, які виникли між сторонами у визначенні вартості плати за доступ до елементів інфраструктури в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів не здійснює окремої правової оцінки правомірності та обґрунтованості оскарженого рішення суду поза межами доводів апеляційної скарги щодо решти умов договору, розбіжності з яких були передані на розгляд господарського суду та вирішені судом на користь відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2018 у справі №912/1531/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 01.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова