ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2019 року м. Дніпро Справа № 904/260/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р.

( суддя Бондарєв Е.М., м Дніпро, повний текст складено 05.07.2018 р. )

у справі

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс",

Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка

до Єлизаветівської сільської ради,

Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка

про визнання недійсним п. 9 договору оренди землі

за зустрічним позовом Єлизаветівської сільської ради,

Дніпропетровська область, Петриківський район, с.Єлизаветівка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс",

Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка

про визнання недійсними п. 4 та п. 11 договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним п. 9 договору оренди землі від 16.05.2008 р. укладеного між Єлизаветівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс".

Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням Єлизаветівською сільською радою положень ст. 203 ЦК України, норм Закону України "Про оренду землі", а також встановлення необґрунтованого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до умов договору для ТОВ "Екомаркет Плюс".

Єлизаветівська сільська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" про визнання недійсними п. 4 та п. 11 договору оренди земельної ділянки від 16.05.2008 р.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі землекористувачі були належним чином повідомлені про зміну нормативно-грошової оцінки землі села Єлизаветівка в травні 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" не бажає змінювати договір до нової нормативно-грошової оцінки і продовжує користуватись землею. Доводи ТОВ "Екомаркет Плюс" щодо визнання п. 9 договору недійсним з наведених ним підстав не відповідають обставинам справи - адже залишаються дійсними ключові пункти договору щодо розміру нормативно-грошової оцінки, з якої обраховується річний розмір орендної плати за п. 9 та розмір щомісячного платежу, який обраховується від зазначеної в п. 9 договору річної орендної плати. Таким чином, Єлизаветівська сільська рада вважає за необхідне визнати п. 4 договору, яким визначено нормативно-грошову оцінку, а також п. 11 договору, яким визначено місячний розмір орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р. у справі № 904/260/18 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Екомаркет Плюс" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р. у справі № 904/260/18 та ухвалити постанову про задоволення первісного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, наданий Відповідачем за первинним позовом висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29.11.2012 р. № 397. Оскільки, згідно п. 11 зазначеного висновку, представлена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель с. Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, тому сам висновок, може слугувати лише підтвердженням викладених підстав у первинному позові ТОВ «Екомаркет Плюс», а саме визнання п. 9 Договору оренди землі від 16.05.2008 р. не недійсним, але не дослідивши цей факт суд першої інстанції робить інші висновки, що приводить до неповного та всебічного розгляду справи та невідповідності обставинам справи.

Скаржник вказує на те, що Договір оренди земельної ділянки було укладено в 2008 році, а відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років, існують підстави стверджувати про невідповідність спірного п. 9 Договору оренди земельної ділянки вимогам законодавства, а отже визнанню недійсним.

Таким чином, на думку Скаржника, судом першої інстанції невірно застосовано, а значить порушено ст. 203 ЦК України, згідно якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції не було враховано доводів ТОВ «Екомаркет Плюс» про суперечність п. 9 Договору оренди земельної ділянки від 16.05.2008 р. вимогам законодавства та нормативних документів, не застосоване, а тому порушено приписи, ст. 207 ГК України, відповідно до яких недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднання з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Від Єлизаветівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сільська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Єлизаветівська сільська рада посилається на те, що довід апелянта щодо невідповідності технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель с. Єлизаветівка законодавству, вже було предметом дослідження судом у справі № 904/8454/17 між тими самими сторонами. Вказаний довід був відхилений Дніпропетровським апеляційним господарським судом, яким було встановлено що особи, які використовують земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, обізнані про зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок та необхідність переукласти свої договори оренда земельних ділянок.

Єлизаветівська сільська рада також вказує на те, що з моменту затвердження останньої нормативно-грошової оцінки ( грудень 2012 р. ) не пройшло 7 ( сім ) років, отже посилання Скаржника на невідповідність нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту є необгрунтованим.

Крім того, сільська рада зазначає про те, що Скаржник зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи № 904/23/18, розгляд якої зупинено до набрання чинності рішення по цій справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 02.10.2018 р.

Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р. припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

У зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Дніпропетровським апеляційним господарським судом, справа № 904/260/18 передана до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П., прийнято до свого провадження справу № 904/260/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.11.2018 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 р., задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс", розгляд апеляційною скаргою відкладено на 20.12.2018 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.12.2018 р., у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Широбокової Л.П., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/260/18, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В., прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р. у справі № 904/260/18 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 р., у звязку з неявкою представникеів сторін, розгляд апеляційної скарги відклкдено на 31.01.2019 р.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності вказаного представника.

У судовому засіданні 31.01.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.05.2008 р. між Єлизаветівською сільською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" ( Орендар ) укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для рекреаційних цілей ( створення паркової зони ) на підставі рішення сімнадцятої сесії V скликання від 15.05.2008 р. за № 530 за рахунок земель державного земельного запасу, яка знаходиться в селі Єлизаветівка на території Єлизаветівської сільської ради.

Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,4221 га, в тому числі 10,4221 га рекреаційні землі.

Відповідно до п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 525 273,84 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації згідно листа Держземагентства за № 14-22-6/55 від 10.01.2008 р. (коефіцієнт 1,028).

Договір укладено на 49 років до 31.12.2057 р. ( п.7 договору ).

В п. 9 договору, сторони встановили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотка нормативної грошової оцінки землі. Розмір орендної плати становить 772 152,78 грн. Річна орендна плата становить 15 758,28 грн. з наступним урахуванням коефіцієнту індексації згідно листа Держземагентства за № 14-22-6/55 від 10.01.2008 р. ( коефіцієнт 1,028 ).

Згідно з п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата в сумі 1 313,19 грн. вноситься щомісяця до 5 числа, що настає за календарним місяцем. Внесення орендної плати за майбутній період допускається на термін. Не більший одного року (п.11 договору).

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається протягом трьох місяців у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Договір зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2008 р. за № 040802300820.

29.11.2012 р. Заступником начальника Головного Управління Держкомзему у Дніпропетровській області затверджено Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29.11.2012 р. № 397.

Рішенням Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області № 641-35/VI від 27.12.2012 р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки населеного пункту Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області", вирішено наступне: затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки населеного пункту - село Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (додається) із змінами до неї; ввести в дію результати грошової оцінки населеного пункту - село Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, що затверджені пунктом 1 цього рішення згідно з чинним законодавством; після введення в дію оновленої нормативної грошової оцінки, припинити дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Єлизаветівка Петриківського Дніпропетровської області, розроблену у 2004 році державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та інститут" та затверджену рішенням сесії Єлизаветівської сільської ради від 22.07.2005 р. № 273-25/ІУ; з дати затвердження нормативної грошової оцінки провести згідно з чинним законодавством перерахування орендної плати та внести відповідні зміни до договорів оренди землі в розділ "Орендна плата" за земельні ділянки, які раніше були надані в оренду; надати відділу Держземагенства в Петриківському районі відомості щодо нормативної грошової оцінки населеного пункту - село Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області та рішення щодо її затвердження; довести до відома Петриківської районної податкової інспекції про введення в дію оновленої нормативної грошової оцінки земель населеного пункту село Єлизаветівка; повідомити власників та користувачів землі про введення в дію оновленої нормативної грошової оцінки земель населеного пункту село Єлизаветівка Єлизаветівської сільської ради; повідомити підприємства, установи, організації, що є землекористувачами і власниками землі про застосування результатів грошової оцінки земель села Єлизаветівка; дане рішення опублікувати в засобах масової інформації; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань земельних ресурсів, благоустрою, будівництва та охорони навколишнього природного середовища.

31.05.2013 р. в 21-му ( 1032-му ) номері газети Петриківської районної державної адміністрації та районної ради Петриківські вісті розміщено відповідне оголошення під назвою "До уваги землекористувачів на території Елизаветівської сільської ради" про зміну з 01.01.2014 р. нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту, яка складає 33,64 грн./кв. метр та наголошується на необхідність підготування всіма землекористувачами документації щодо зміни умов договорів оренди земельних ділянок.

Предметом первісного позову є вимоги ТОВ "Екомаркет Плюс" про визнання недійсним п. 9 договору оренди землі від 16.05.2008 р. з підстав порушення Єлизаветівською сільською радою приписів ст. 203 ЦК України, норми Закону України "Про оренду землі", а також встановлення необґрунтованого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Єлизаветівська сільська рада, звернулася до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсними п. 4 та п. 11 договору оренди земельної ділянки від 16.05.2008 р., оскільки вважає, що всі землекористувачі були належним чином повідомлені про зміну нормативно-грошової оцінки землі села Єлизаветівка в травні 2013 року, разом з тим ТОВ "Екомаркет Плюс" по сьогоднішній день не бажає змінювати умови договору до нової нормативно-грошової оцінки і продовжує користуватись землею. Отже, сільська рада вважає за необхідне визнати недійсними п. 4 договору, яким визначено нормативно-грошову оцінку, а також п. 11 договору, яким визначено місячний розмір орендної плати за землю.

Оскаруваним рішенням суд першої інстанції відмовив в задоволені позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновки місцевого господарського суду, що Позивачами за первісним та за зустрічними позовами не доведені належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсними п. п. 4, 9, 11 договору, вимоги ґрунтуються на припущеннях, а відсутність внесення змін до договору оренди від землі від 16.05.2008 р. не є підставою для визнання недійсними спірних пунктів договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені первісного позову пов'язаного з визнанням недійсним п. 9 договору, яким сторони встановили грошову форму орендної плати та її розмір - 3 відсотка нормативної грошової оцінки землі, при цьому розмір орендної плати, який становить 772 152,78 грн. та розмір річної орендної плати у сумі 15 758,28 грн. з наступним урахуванням коефіцієнту індексації згідно листа Держземагентства за № 14-22-6/55 від 10.01.2008 р.( коефіцієнт 1,028).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Ч. 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі ")

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ( ч. 1 ст. 759 ЦК України ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. ( ст. 286 ГК України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ( ст. 14 Закону України "Про оренду землі" ).

Істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови ( ст. 15 Закону України "Про оренду землі" ).

Відповідно до п. 5, 9 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 ( далі Типовий договір ), договір оренди землі повинен містити відомості про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки; форми та розміру орендної плати, при цьому розмір орендної плати: грошової у гривнях із зазначенням способів внесення, а за земельні ділянки комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 14.1.125. Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом ( ст. 271.1.1. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно приписів ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради віднесені питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України підстав для визнання недійсним п. 9 договору, у зв'язку з чим суд правомірно відмовив в задоволенні первісного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 р. у справі № 904/260/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01.02.2019 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е. В. Орєшкіна