КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2019 року м. Київ
Справа № 759/4596/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2142/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Сенька М.Ф. 28 серпня 2018 року в місті Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада,
В С Т А Н О В И В
В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 в період з 21 вересня 2004 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Встановлення даного факту необхідно для прийняття заявницею спадщини, що залишилась після ОСОБА_5
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовлено.
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням заявник, її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не надано оцінки доказам та відомостями, що наявні в матеріалах справи. Вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 з 10 серпня 1963 року по день смерті перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, встановлення запитуваного факту не породжує юридичних наслідків, оскільки призведе до порушення принципу одношлюбності та суперечитиме моральним засадам суспільства. При цьому, суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, залишивши поза увагою письмові пояснення третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сина померлого). Так, із пояснень ОСОБА_3 від 21 серпня 2018 року (а.с. 79) слідує, що ОСОБА_5 у період з 21 вересня 2004 року по день своєї смерті проживав однією сім'єю з ОСОБА_2. Водночас, шлюбні відносини між подружжям у зареєстрованому шлюбі фактично припинилися ще у грудні 2001 року, відтоді вони підтримували лише дружні відносини.
ОСОБА_4 у своїх поясненнях від 21 серпня 2018 року (а.с. 75) повідомив, що хоча шлюб між його батьком та матір'ю припинено не було, з грудня 2001 року вони підтримували лише дружні відносини.
Так, судом першої інстанції не був досліджений та оцінений договір купівлі-продажу від 30 серпня 2004 року (а.с. 7), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. та зареєстрованим в реєстрі за №2858, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність була придбана квартири АДРЕСА_1. Право спільної часткової власності на цю квартиру 03 вересня 2004 року було зареєстроване КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за №4204, про що на договорі купівлі-продажу проставлено реєстраційний напис.
Постійне проживання і ведення спільного господарства заявника та ОСОБА_5 в період з 21 вересня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року в квартирі АДРЕСА_1, підтверджується також паспортом громадянина України, заявою ОСОБА_3 від 02 лютого 2017 року (а.с.50), заявою ОСОБА_4 від 02 лютого 2017 року (а.с. 52), довідкою про реєстрацію місця проживання особи №26503670 від 06 лютого 2018 року (а.с. 58), витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №26502776, договорами про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 22 вересня 2004 року, та ін.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення факту задовольнити повністю.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 та її представник адвокат - ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З договору купівлі-продажу від 31 серпня 2004 року вбачається, що заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_5 придбали у спільну часткову власність (в рівних частках) квартиру АДРЕСА_1 /а.с.7/. Дана квартира є зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_2, що вбачається з її паспортних даних та була зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 /а.с.57-59/.
Згідно зі свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с.5,6,46,47/.
Після його смерті відкрилась спадщина, із заявою про прийняття якої звернулась заявник ОСОБА_2 вказуючи себе спадкоємцем четвертої черги, як особа що проживала разом зі спадкодавцем більше п'яти років /а.с.42-45/.
Спадкоємці першої черги дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 спадщину в установлений законом строк не прийняли, у заявах від 02 лютого 2018 року вказали, що на спадщину не претендують і не заперечують щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 /а.с.50-55/.
Зі спадкової справи вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 10 серпня 1963 року був зареєстрований шлюб /а.с.51/. Дані про розірвання цього шлюбу відсутні. Заявник ОСОБА_2 визнала наявність факту зареєстрованого шлюбу ОСОБА_5, проте вказує на фактичне його припинення з 2001 року.
Відповідно до Інформаційної довідки сформованої ПН КМНО Габрієль Л.Є. 27 січня 2018 року інформація про заповіти/спадкові договори ОСОБА_5 в Спадковому реєстрі відсутня /а.с.49/.
Постановою ПН КМНО Габрієль Л.Є. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав відсутності доказів родинних, шлюбних чи інших відносин ОСОБА_2 із спадкодавцем /а.с.12-13, 60/.
Факт спільного проживання спадкодавця ОСОБА_5 та заявника ОСОБА_2 підтверджується наявністю спільного майна, наявністю спільного зареєстрованого місця проживання, а також здійсненням ними спільно обов'язків щодо утримання майна - квартири, що вбачається з укладених ними договорів з надавачами комунальних послуг /а.с.14-25/ .
В ході розгляду справи зацікавлені особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у заявах від 21 серпня 2018 року визнали факт спільного проживання заявника ОСОБА_2 зі ОСОБА_5 та вказували на фактичне припинення шлюбних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 /а.с.75-80/.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення запитуваного факту, не породжує юридичних наслідків, оскільки в противному буде порушено принцип одношлюбності, тобто це бути суперечити моральним засадам суспільства.
Колегія суддів вважає за можливе погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Згідно з п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
Згідно ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. В порядку ч. 4 вказаної статті сім'я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За положеннями ч.ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (ст. 25 СК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. При цьому,в порядку ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання.
Положеннями ст. 74 СК України врегульовані майнові права осіб, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Дані положення є виключенням, а отже особи, що проживали без реєстрації шлюбу інших прав, ніж визначені ст. 74 СК України, не набувають. Крім того, як вбачається із тексту вказаної статті умовами набуття майнових прав на спільне майно є проживання жінка та чоловік однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за умови якщо вони не перебувають в будь-якому іншому шлюбі.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і, за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними. У зв'язку з цим, наявність зареєстрованого шлюбу ОСОБА_5 унеможливлює встановлення судом факту його спільного проживання з заявником ОСОБА_2 як чоловіка і дружина без реєстрації шлюбу, оскільки вказане не відповідає наведеним нормам сімейного права та суперечить моральним засадам суспільства.
Доводи апеляційної скарги про фактичне припинення шлюбних відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки їх правовідносини не є предметом даного судового розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки без реєсрації шлюбу, вказані висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
В порядку ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені заявником компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
Повний текст постанови складений 31 січня 2019 року
