ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 622/1032/18 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/108/19 Чернова О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.

за участю секретаря - Михайлюка А.В.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_3

захисника - Ісмаілова Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 - адвоката Ісмаілова Руслана Грамуддіновича на постанову Золочівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

30 вересня 2018 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018784 стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії БД № 018784, 30 вересня 2018 року о 21-10 год. в Харківській обл., смт. Золочів по вул. Слобожанська, водій ОСОБА_3 керував автомобілем «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.

ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 352,40 грн.

Не погодившись з постановою Золочівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року, захисник ОСОБА_3 - адвокат Ісмаілов Р.Г. подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає наступне.

З постановою суду не згодний у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.

Посилається на порушення поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України то Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254, ч. 4 ст. 257 КУпАП.

Зазначає, що пояснення свідків не можуть братися до уваги, оскільки вони містять розбіжності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника - адвоката Ісмаілова Р.Г., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

П. 2.5 ПДР України визначено зобов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018784 від 30 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_3 складено поліцейським СРПП Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області - Черниш М.В.

П. 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. (п. 1 розділу ІХ Інструкції).

П. 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до п. 7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Ч. 4 ст. 266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

П. 6 розділу ІХ Інструкції, передбачає у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018784 від 30 вересня 2018 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.

Відмова ОСОБА_3 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується:

- поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення (а. с. 4-6);

- рапортом поліцейського - Черниш М.В., в якому, крім іншого, зазначено, що ОСОБА_3, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння та в присутності свідків відмовився від огляду згідно чинного законодавства (а. с. 2).

- даними про відсторонення водія ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому частиною 1 статті 266, статті 265-2 КУпАП. Згідно з розпискою гр. ОСОБА_9, з якої вбачається, що останній прийняв автомобіль «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язувався доставити автомобіль за місцем мешкання ОСОБА_3 (а. с. 3).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_3 таким правом не скористався, протокол підписувати відмовився, пояснені не надав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, безпідставне вилучення водійського посвідчення не заявляв (а. с. 1).

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції, поліцейськими дотримано.

З врахуванням викладеного суд правильно вважав, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018784 від 30 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.

При апеляційному перегляді справи, ОСОБА_3 пояснив, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся, поліцейські безпідставно вилучили у нього водійське посвідчення, що його обурило. Поліцейський вимагав у нього хабар за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, після відмови ОСОБА_3 у наданні неправовірної вигоди, поліцейський залучив свідків та почав оформлювати протокол про адміністративне правопорушення. За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено безпідставно.

Апеляційний суд критично оцінює пояснення ОСОБА_3, оскільки зазначені обставини не знайшли об'єктивного підтвердження і повністю спростовуються дослідженими матеріалами справи.

В матеріалах справи відсутні жодні відомості про звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів з заявою за даним фактом.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_3 та його захисник не оскаржували.

Доводи апеляційної скарги адвоката Ісмаілова Р.Г. в частині розбіжностей пояснень свідків, не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поняття доказів визначено ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справі «Gafgen vs Germany» (рішення від 1 червня 2010 року) ЄСПЛ застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Разом з тим, ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен у подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними, прикладом чого є постанова ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства».

Виходячи із сталої практики ЄСПЛ (рішення у справі «Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції допитавши в судовому засіданні свідків, оцінивши їх пояснення, дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення ОСОБА_3 п. 2.5 ПДР України, за що встановлена відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги, які б давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.

У врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

З врахуванням викладеного, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Золочівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 245, 266, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката Ісмаілова Руслана Грамуддіновича залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду В.М. Бездітко