Справа № 758/2422/18

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 липня 2018 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

за участю секретаря - Мишак І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19888,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (надалі за текстом - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 ( надалі за текстом - відповідач), про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19888,03 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що з вини відповідача відбулась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Dodge НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 Позивач, як страховик, виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування через пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу. Оскільки, відповідач після ДТП самовільно залишив місце ДТП, посилаючись на положення ст. 38 Закону України №1961-IV, позивач вважає, що страхове відшкодування за пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу, сплачене ОСОБА_2 в порядку регресу має бути стягнуто з відповідача на користь позивача.

Від позивача надійшла заява, в якій він повністю підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу без його участі, а також не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, про причини неявки суд не повідомив, хоча про наявність на розгляді цивільної справи судом був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49,52,58). Своєї правової позиції щодо позовних вимог відповідач у відзиві не виклав. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність останнього та ухвалити у справі заочне рішення за згодою представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

05 квітня 2017 року в місті Києві по Броварському проспекту сталась ДТП за участю автомобіля Toyota номерний знак НОМЕР_2 (яким керував позивач) та автомобіля Dodge номерний знак НОМЕР_1(яким керував ОСОБА_2.). Цивільно-правову відповідальність відповідача, як власника наземного транспорту було застраховано позивачем (а.с. 6-7)

Винуватим у ДТП було визнано відповідача, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2017 р. по справі №755/8344/17, яка набрала законної сили. Відповідно до цієї постанови, відповідач не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення вказаних вище транспортних засобів, пошкодження автомобілів. В постанові також зазначено, що відповідач після вчинення зіткнення залишив місце пригоди (а.с. 5)

Внаслідок ДТП відповідач пошкодив автомобіль Dodge номерний знак НОМЕР_1.

Як свідчить Звіт №389 від 20.09.2017 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля Dodge Durango р.н. НОМЕР_1, вартість завданої шкоди становить 19888,03 грн.

За заявою водія пошкодженого автомобіля Dodge Durango р.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_2.) (копія заяви міститься в матеріалах справи - а.с. 7), позивач сплатив на користь ОСОБА_2страхове відшкодування в сумі 19888,03 грн., що підтверджується страховим актом №ГО-9058/КВ7 від 20.09.2017 р. та платіжним дорученням №19614 від 21.09.2017 р. на суму 19888,03 грн. (а.с. 11-12)

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії ( бездіяльність ) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Пункт п. ч. І ст. 38 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » встановлює, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33. 1. 2 пункту 33. 1 статті 33 цього Закону.

Позивач звертався до відповідача із претензією про повернення сплачених на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 19888,03 грн. в порядку регресу, втім, така вимога була залишена відповідачем без задоволення, що й зумовило звернення до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наведеним нижче.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана одній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Як стверджує позивач та не спростовується відповідачем, позивачем було компенсовано спричинену відповідачем внаслідок ДТП шкоду в межах страхового ліміту в сумі 19888,03 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пп. «в» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

За правилами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги ( регресу ) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача складає: 17039 (сімнадцять тисяч тридцять дев'ять) гривень 96 копійок .

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, Верховний суд України розглядаючи цивільну справу № 6-2587цс15 про відшкодування завданої майнової шкоди зробив правовий висновок відповідно до якого Страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (Постанова від 23.12.2015 року).

Тобто, не залежно від того чи була забезпечена цивільно-правова відповідальність особи винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди за Полісом, Страховик після виплати страхового відшкодування має право пред'явити позов про відшкодування завданої майнової шкоди безпосередньо до особи винної в настанні ДТП.

Як встановлено судом, відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду та після її вчинення самовільно залишив місце пригоди.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем було компенсовано спричинену відповідачем внаслідок ДТП шкоду в сумі 19888,03 грн., відповідач самовільно залишив місце пригоди, суд констатує законність та обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача в порядку регресу вимоги у розмірі 19888,03 грн., а отже, й про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в сумі 1762,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.9, 38Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 28, 141, 206, 258, 259, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19888,03 грн.;

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,адреса: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) судовий збір в сумі 1762,00 грн.;

Повне найменування:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72);

відповідач - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,адреса: АДРЕСА_1);

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разу пропуску з інших поважних причин;

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Гребенюк