Справа №359/8519/17

№ 2/359/701/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 грудня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Бориспільської міської ради Київської області до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне Управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_3, про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

30.10.2017 року Бориспільська міська рада звернулась до суду з даним позовом, в якому просила суд: - витребувати на користь Бориспільської міської ради від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану в м.Борисполі мікрорайон с.Лозхівка, кадастровий номер 3210500000:01:003:0093 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на зазначену земельну ділянку (а.с.1-7).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Бориспільською радою в ході розгляду клопотань громадян щодо передачі у власність земельних ділянок було встановлено факт порушення земельного законодавства, а саме: сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093, яку було передано у власність ОСОБА_3, має іншу конфігурацію та територіально знаходиться в іншому місці ніж та, що внесена до Державного земельного кадастру під вказаним кадастровим номером. Позивач зазначає, що право власності на земельну ділянку , що знаходиться за адресою: м.Бориспіль, мікрорайон Лозівка, розміром 1,5 га (кадастровий номер 3210500000:01:003:0093) зареєстровано за ОСОБА_2, а підставою для виникнення права власності згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є договір купівлі-продажу. Водночас згідно рішення Бориспільської міської ради від 26.06.2011 №999-13-6 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_3. Відповідно до проекту землеустрою сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:01:003:0093, площею 1,5 га з відповідними координатами зовнішніх меж землекористування , яка має іншу конфігурацію та територіально розміщена в іншому місці.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка неправомірно, всупереч встановленому законом порядку, визначеному ст.ст.118,120 Земельного кодексу України, вибула із комунальної власності міста, оскільки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з такою конфігурацією і в цьому місці не розроблялось і не було затверджено відповідним рішенням міської ради. Також зазначає, що, оскільки, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч земельного законодавства та волі територіальної громади в особі уповноваженого на те органу – Бориспільської міської ради, відповідно у ОСОБА_2, на користь якого в подальшому відчужено земельну ділянку, не виникло право власності, і у позивача наявні підстави для пред’явлення вимог про витребування спірної земельної ділянки на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку (т.1 а.с.39-41).

Ухвалою від 30.10.2017 заяву було задоволено та накладено арешт на земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану в м.Борисполі , мікрорайон Лозівка, кадастровий номер 3210500000:01:003:0093 (т.1 а.с.46-47).

Ухвалою суду від 27.04.2018 в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту земельної ділянки – відмовлено (т.1 а.с.113-114).

Ухвалою суду від 27.04.2018 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Реєстраційної служби Бориспільської міської ради копію реєстраційної справи щодо об’єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 189951732208 – спірної земельної ділянки (т.1 а.с.111-112).

Ухвалою суду від 14.05.2018 в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_4 про зустрічне забезпечення позову – відмовлено (т.1 а.с.122,135-136).

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката ОСОБА_5 про виклик свідка – ОСОБА_6, приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області відмовлено (т.1 а.с.165,167).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, підтримав викладені у відзиві заперечення (т.1 а.с.92-94). Так, відповідач вважає, що є добросовісним набувачем і у Бориспільської міської ради відсутні підстави для витребування земельної ділянки, оскільки третя особа ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку в процесі приватизації, і Бориспільська міська рада 19 квітня 2011 року надала третій особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у м.Бориспіль, інша земельна ділянка з іншим місцем розташування, на яке посилається позивач, не могла бути надана у власність третій особі, оскільки перебувала у користуванні ОСОБА_7 згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІІ-КВ №018895. Також зазначає, що 26 червня 2011 року рішенням Бориспільської міської ради №999-13-3 було затверджено проект землеустрою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки третій особі загальною площею 1,5 га кадастровий номер 3210500000:01:003:0093. 23 жовтня 2013 року ОСОБА_3 вніс відомості до реєстру нерухомого майна про вищевказану земельну ділянку, а 30 грудня 2016 року ОСОБА_3, реалізуючи своє право на розпорядження належним йому майном, уклав з відповідачем нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Стверджує, що на законних підставах набув право власності на земельну ділянку, та звертає увагу, що має право мирно володіти своїм майном та не може бути позбавлений права власності. Звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України», Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно в належний і якомога послідовний спосіб. На державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмеження державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Зазначає, що суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов’язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Крім того, зазначає, що у справі «Magadat.com S.r.L. проти Молдови» суд також наголосив, що здійснюючи свої визначені законом повноваження щодо контролю за майном, якими органи державної влади наділені відповідно до абзацу 2 Статті 1 Протоколу, вони повинні діяти своєчасно, у належний спосіб та послідовно, аби не допускати порушення законних прав та інтересів.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 також заявив, що позов задоволенню не підлягає, зокрема, і з тих підстав, що позивачем пропущений строк позовної давності, який становить три роки, оскільки з 23.10.2013 року відомості про зареєстровану на праві власності земельну ділянку внесені до Єдиного державного реєстру речових право на нерухоме майно та є відкритими.

Треті особи – ОСОБА_3 та Головне управління Держгеокадастру в Київській області, в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, пояснень у справ не подали.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та надані суду документи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З дослідженого в судовому засіданні «Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3.Голіяд ОСОБА_10, ОСОБА_11, для ведення особистого селянського господарства в м.Бориспіль (мікрорайон Лозівка) Київської області» (т.1 а.с.169-207) встановлено наступне.

13.04.2011 ОСОБА_3 звернувся до Бориспільської міської ради із заявою на ім’я міського голови з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства у м.Борисполі (мікрорайон Лозівка) (т.1 а.с.176, т.2 а.с.35).

Рішенням Бориспільської міської ради від 19 квітня 2011 року №764-9-VI «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства у м.Борисполі», у п.1 рада вирішила: 1.Надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства у м.Борисполі згідно з додатком (т.1 а.с.177, т.2 а.с.36)

Згідно з витягом з Додатку до вищевказаного рішення «Список громадян, яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у м.Борисполі» порядковим номером 2 зазначено ОСОБА_3, «площа зем.ділянки – 1,5 га» (т.1 а.с.178, т.2 а.с.36-на звороті).

Відповідно до викопіювання з Генерального плану м.Бориспіль та схеми розташування земельної ділянки (т.1 а.с.179,180, т.2 а.с.81,83), зазначена земельна ділянка площею 1,5 га, щодо якої розроблявся проект землеустрою з метою відведення її у власність ОСОБА_3, має форму неправильного прямокутника та межує з вулицями Ленінського комсомолу та вул.Набережна.

Відповідну конфігурацію має земельна ділянка, зазначена в абрисі меж земельної ділянки та на кадастровому плані (т.1 а.с.198,199, т.2 а.с.40, 50-на звороті).

Одночасно встановлено, що 17.05.2011 року земельній ділянці визначений кадастровий номер 3210500000:01:003:0093 (т.1 а.с.199, т.2 а.с.40).

Рішенням Бориспільської міської ради від 26 липня 2011 року №999-13-VI «Про затвердження проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства у м.Борисполі», було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно у власність земельні ділянки. В тому числі ОСОБА_3, площа земельної ділянки – 1,5 га (т.1 а.с.204-205, т.2 а.с.10-11).

Як встановлено з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000337142016 від 13.12.2016 (т.1 а.с.216-220) державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093 площею 1,5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства здійснена 11.10.2011 року, при цьому відповідно до кадастровому плану земельної ділянки вона має форму неправильного багатокутника (т.1 а.с.218).

Також встановлено, що 23.10.2013 на ім’я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093 площею 1,5 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 11411294 (т.1 а.с.213).

За змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №75646062 від 13.12.2016 (т.1 а.с.224-225), спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2013 року, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 189951732208.

Як вбачається з відповіді Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 23.08.2018 №04-08/1514 (т.2 а.с.6) земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093 відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 07.07.2009 року №6204-53V «Про розподіл міста Борисполя на мікрорайони та присвоєння їм назв» знаходиться в мікрорайоні Нестерівка, за межами мікрорайону Лозівка, який межує з мікрорайоном Нестерівка.

На підтвердження наведеної інформації листом від 04.09.2018 №04-08/1560 Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради надано викопіювання з Генерального плану (затвердженого рішенням міської ради №1339-17-V від 11.05.2007, розробленим УНДІПМ «Дніпромісто») м.Бориспіль із позначеним місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093 (т.2 а.с.7,8).

Водночас, суд звертає увагу, рішення Бориспільської міської ради від 07.07.2009 року №6204-53V «Про розподіл міста Борисполя на мікрорайони та присвоєння їм назв» (т.2 а.с.88) містить лише посилання про присвоєні назви мікрорайонів «1.17.Нестерівка», «1.18.Лозівка». Проте, межі цих двох районів не визначає.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що та обставина, що земельна ділянка, яка передавалась у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, заходилась в мікрорайоні Лозівка м.Борисполя, а спірна земельна ділянка, власником якої є відповідач ОСОБА_2, знаходиться в мікрорайоні Нестерівка, належними і допустимими доказами не доведена. Відповідна інформація на викопіюваннях з генерального плану м.Бориспіль (т.1 а.с.179, т.2 а.с.81,8), на схемі розташування земельної ділянки (т.1 а.с.180, т.2 а.с.82), а також в рішенні Бориспільської міської ради від 07.07.2009 року №6204-53V «Про розподіл міста Борисполя на мікрорайони та присвоєння їм назв» (т.2 а.с.88), відсутня.

Крім того, як зазначено в листі Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01.03.2018 №12-33-808 «Щодо розподілу міста на мікрорайони», адресованому адвокату ОСОБА_12, документація по встановленню меж мікрорайонів міста не розроблялась.

В зв’язку з цим суд вважає неналежними і недопустимими доказами надані представником позивача роздруківки з сайту Бориспільської міської ради, щодо розташування мікрорайонів «Лозівка» та «Нестерівка» м.Борисполя (т.2 а.с.90,91).

В судовому засіданні встановлено, що 13 грудня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого Договору Купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий №3684, укладеного між продавцем - ОСОБА_3 та покупцем – ОСОБА_2 (т.1 а.с.95-98,129-130), відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану за адресою: Київська область, м.Бориспіль, кадастровий номер 3210500000:01:003:0093, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка належала продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 11411294, виданого Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (т.1 а.с.129-130).

Відповідні дані внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом НВ-3209567892017 від 01.08.2017, наданим на запит Бориспільської міської ради (т.1 а.с.36).

Згідно ч.1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Бориспільська міська рада, у відповідності до ст.10 Закону України «Про місцеве урядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Борисполя та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України.

Згідно зі ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до вимог пунктів «а», «б», «д», «є» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація і здійснення землеустрою;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України «Про землеустрій» , землеустрій, зокрема, забезпечує : а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо; б) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель; в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; г) прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях та інше.

Землеустрій на місцевому рівні врегульовано розділом V Закону України «Про землеустрій».

Так, ст.53 Закону передбачає підстави та порядок складання проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, що складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною, розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають, зокрема:

а) цільове призначення земель;

б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані;

в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації;

г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон;

д) напрями природоохоронної діяльності.

Проекти землеустрою можуть передбачати також формування земельних ділянок державної та комунальної власності за рахунок земель, не наданих у користування.

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про розроблення проекту землеустрою;

г) викопіювання з містобудівної документації (за наявності);

ґ) матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань;

д) переліки земельних ділянок (земель), наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування у розрізі угідь, що використовуються без документів, які посвідчують право на них;

е) переліки земельних ділянок, на які встановлено обмеження або обтяження;

є) експлікацію земельних угідь за власниками та користувачами земельних ділянок;

ж) відомості про обчислення площі земельних ділянок;

з) план організації території населеного пункту;

и) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за наявності) та проектних меж відповідного населеного пункту;

і) збірний план земельних ділянок, наданих у власність чи користування, та земельних ділянок, не наданих у власність чи користування;

ї) плани сучасного та перспективного використання земель у межах відповідного населеного пункту;

й) план розподілу земель за категоріями, власниками і користувачами (форма власності, вид речового права), угіддями з відображенням наявних обмежень (обтяжень);

к) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Вищенаведені вимоги чинного земельного законодавства визначають не тільки право позивача від імені територіальної громади розпоряджатися землями комунальної власності, а також зобов’язують, використовуючи надані законом можливості здійснювати заходи із землеустрою.

Так, даючи оцінку встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд прийшов до висновку, що Бориспільська міська рада на виконання делегованих їй повноважень, віднесених до виключної компетенції місцевих рад, розпорядилась земельною ділянкою площею 1,5 га кадастровий номер 3210500000:01:003:0093, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, та ухвалила рішення від 26.06.2011 №999-13-6, яким передала безоплатно у власність земельну ділянку третій особі у справі ОСОБА_3, у визначеному ст.ст.116,118 Земельного кодексу України порядку..

Відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку 13.12.2016 року за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки, а отже є добросовісним набувачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд погоджується із запереченнями відповідача, що в даному випадку спірна земельна ділянка площею 1,5 га з кадастровим номером 3210500000:01:003:0093 вибула з володіння позивача з його власної волі, оформленої рішеннями, які не були оскаржені, скасовані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а також вважає, що задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння належним йому майном, передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Зважаючи на викладені встановлені судом обставини, позов задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для витребування земельної ділянки у її належного власника, добросовісного набувача, та, відповідно, для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку , що є похідною позовною вимогою.

Та обставина, що фактично у власність ОСОБА_3 була набута земельна ділянка площею 1,5 га кадастровий номер 3210500000:01:003:0093 з іншими межами (конфігурацією) та, як стверджує позивач, проте, не доводить належними і допустимим доказами, має інше місце розташування, ніж було визначено Проектом із землеустрою, не спростовує встановленого вході розгляду справи факту, що реєстрація спірної земельної ділянку у Державному земельному кадастрі була здійснена 11.10.2011 року, та могла бути відома позивачу, у разі здійснення заходів із землеустрою у встановленому законом порядку, а отже суперечить принципу «належного впорядкування», про необхідність дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини у рішеннях, на які посилається відповідач.

В зв’язку з тим, що відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З долучених до позовної заяви документів встановлено, що Бориспільська міська рада, як розпорядник землями комунальної власності, має бути обізнана про стан своїх справ та могла довідатись про порушення свого права з моменту державної реєстрації земельної ділянки, тобто з 11.10.2011, підтвердженням чого є отриманий за запитом Бориспільської міської ради Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3209567892017 від 01.08.2017, доучений позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.36).

З даним позовом Бориспільська міська рада звернулась до суду 30.10.2017 (т.1 а.с.1), тобто з пропуском визначеного законом строку позовної давності, і доказів того, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, суду не надано, клопотання про поновлення строку для звернення з позовом до суду позивачем не заявлено.

Проте, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити по суті заявлених позовних вимог, і в даному випадку, пропуск позивачем строку позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Бориспільської міської ради Київської області про витребування від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану в м.Борисполі мікрорайон с.Лозівка кадастровий номер 3210500000:01:003:0093, та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану в м.Борисполі мікрорайон с.Лозівка кадастровий номер 3210500000:01:003:0093 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24.01.2019.

Суддя І.В.Муранова-Лесів