ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/3175/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Програмного Супроводження Ентехеко", м. Харків

до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків

про стягнення 525892,76 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 адвокат

відповідача – ОСОБА_2 (дов. № 01-26/5848 від 19.10.2018р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Програмного Супроводження Ентехеко" 20.11.2018 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про стягнення заборгованості за договором № К5076 від 23.02.2015 у розмірі 525892,76 грн., з яких: 495551,29 грн. основний борг, 30341,47 грн. - 3 % річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № К5076 від 23.02.2015 в частині своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 18.12.2018 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.11.2018 року відповідачем було подано заяву (вх. № 33306), в якій останній заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/3175/18 за правилами загального позовного провадження, у справі розпочато підготовче провадження та здійснено заміну судового засідання для розгляду справи по суті, призначене на 18.12.18 о 10:30, підготовчим засіданням.

10.12.2018 р. представником позивача надано до суду відзиві на позовну заяву (вх. 34342), згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги (роботи) за період з червня 2015 р. по листопад 2015 р. з посиланням на сплив строку в межах якого позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме стягнення боргу за договором від 23.02.2015 р. № К5076. Одночасно відповідач не погоджується з розміром нарахованих позивачем інфляційних із застосуванням сукупного індексу інфляції 141,891%, оскільки до застосування підлягає індекс - 1,372%, у зв’язку з чим сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 479076,46 грн.

Крім того, 20.12.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення (вх. № 35434), в якому відповідач просить суд розстрочити виконання рішення по справі № 922/3175/18 строком на 1 рік рівними частинами по 43824,40 грн. щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на складне фінансове положення підприємства, у зв’язку з чим відповідач не має можливості одразу погасити всю суму заборгованості. Складний фінансовий стан та порушення виконання зобов'язання зумовлено заборгованістю КП "Харківводоканал" перед відповідачем у сумі 1995470292,27 грн., та заборгованістю інших контрагентів, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості сплатити заборгованість позивачу за судовим рішенням. При цьому, відповідач зазначає, що на сьогодні товариство вже повністю позбавлено обігових коштів для здійснення виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам, що може призвести до технологічної катастрофи через відсутність матеріалів для виконання аварійних робіт.

У підготовчому засіданні 18.12.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі. Проти розстрочення виконання рішення заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

23.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Програмного Супроводження Ентехеко" (позивач) та Акціонерним товариством "Харківобленерго" (відповідачем) укладено договір №К5076, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання з щомісячного надання послуг з технічної підтримки, програмного супроводу автоматизованої системи управління фінансово-економічною діяльністю АК "Харківобленерго".

В п. 3.1 Договору та п.1.1. Протоколу узгодження договірної ціни, сторони погодили щомісячну вартість послуг з технічної підтримки, програмного супроводу автоматизованої системи управління фінансово-економічною діяльністю АК "Харківобленерго" в розмірі 58207 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 20% 9701 грн. 32 коп.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов'язань за спірним договором ним за період часу з лютого 2015 р. по грудень 2015 р. позивач надавав послуги з технічної підтримки програмного супроводу автоматизованої системи управління фінансово-економічною діяльністю АК "Харківобленерго" на загальну суму 349247,40 грн.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг позивач надав до суду копії ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг:

Акт № 6 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп.;

Акт № 7 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп.;

Акт № 8 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп.;

Акт № 9 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп.;

Акт № 10 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп.;

Акт № 11 від 15.12.2015 р. на суму 58 207 грн. 90 коп., підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 55-60).

Крім того, факт надання послуг та, відповідно, їх прийняття АК «Харківобленерго» на загальну суму 349247,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами Анотованими звітами про надані у червні-листопаді 2015р. послуги з технічної підтримки та програмного супроводу автоматизованої системи управління фінансово-економічною діяльністю АК "Харківобленерго" (т. 1 а.с. 61-66).

Таким чином, за твердженням позивача, АК "Харківобленерго" надані послуги отримані без зауважень, проте оплату обумовлену сторонами не здійснив, у зв'язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги за договором №К5076 від 23.02.2015 року, яка станом на 20.11.2018 року становить 349247,40 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 349247,40 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за загальний період з січня 2016 року по жовтень 2018 (включно) позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 146303,89 грн. та 3 % річних у розмірі 30341,47 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 7.1. договору документом, що підтверджує надання послуг, є ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг та перелік наданих послуг у формі анатованого звіту, що є невід’ємною частиною цього договору.

При цьому, сторонами в п. 4.1. Договору визначено порядок здійснення оплати, згідно з яким Відповідач зобов’язаний протягом 10-ти банківських днів після підписання обома ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг оплатити повну вартість наданих послуг.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у наданні послуг відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цих послуг.

Всі акти здачі-приймання наданих послуг, з дати підписання яких відповідно до приписів п. 4.1. договору, обліковується строк виконання відповідачем своїх зобов’язань в частині оплати наданих послуг, були складені сторонами, а відповідно й підписані, 15.12.2015 року. Тобто оплата наданий послуг повинна була здійснена відповідачем протягом 10-ти банківських днів починаючи з 15.12.2015 р.

Згідно з ч.1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати наданих послуг, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язання з оплати цих послуг з 30 грудня 2015 року.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, матеріали справи містять належні докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного надання послуг на загальну суму 349247,40 грн., та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем вказаної суми, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

В той же час відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з посиланням на те, що за актами виконаних робіт, які фактично були виконані з червня по листопад 2015 року позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки до суду позивач звернувся лише 20.11.2018 року.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом з умов укладеного сторонами договору було встановлено, що строк виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг за Договором становив до 29.12.2015 р., та відповідно, строк позовної давності починає перебіг з 30.12.2015 р., тобто строк позовної давності для захисту своїх майнових прав, з урахуванням умов Договору становить до 31.12.2018 р. Відтак, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, оскільки позов було подано 20.11.2018, тобто в межах встановленого строку.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача у вищезазначеній сумі основного боргу у розмірі 349247,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.12.2015 по 20.11.2018 р. у розмірі 30341,47 грн. та інфляційних за період з січня 2016 по жовтень 2018р. у розмірі 146303,89 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведені норми, судом встановлено, що позивачем надано невірний розрахунок збитків від інфляції, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована не за кожний місяць прострочення, а лише за ті місяці, в яких мала місце інфляція, тобто без врахування дефляції, а саме було застосовано індекс інфляції у розмірі 141,891%, замість вірний індекс - 137,17395%

Здійснивши власний розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період з січня 2016 по жовтень 2018р., з урахування вищенаведених розбіжностей та врахувавши той факт, що формування позовних вимог щодо кінцевого періоду здійснення нарахувань є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків у розмірі 129829,08 грн. за прострочення оплати наданих послуг на загальну суму 349247,40 грн.

Одночасно, здійснивши перевірку здійснених позивачем нарахувань 3% річних за період з 30.12.2015 по 20.11.2018 р., судом встановлено, що вірна сума річних дорівнює 30312,76 грн., ця сума відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 16474,80 грн. та 3 % річних у розмірі 28.71 грн., суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При цьому, згідно вимог ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

В наданому до суду клопотанні, відповідач посилається на складне фінансове становище підприємства відповідача, яке зумовлено достатньо великою дебіторською заборгованістю контрагентів перед відповідачем.

Проте, зазначені обставини на думку суду не є підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не свідчать про неможливість виконання судового рішення та відсутність коштів на банківських рахунках в сумі достатній для погашення заборгованості. До того ж, як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом тривалого часу не вживав будь-яких заходів на погашення заборгованості, яка утворилася з 30.12.2015 року.

Крім того, суд зауважує, що рішення про відстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Зокрема, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Крім того, відповідачем не наведено конкретних обставин, з настанням яких, він зможе виконати судове рішення у разі надання відповідачу відповідної розстрочки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час підстави для розстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому дане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149; ідент. код 00131954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Програмного Супроводження Ентехеко" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 2; ідент. код 37458205) 349247,40 грн. основного боргу, 129829,09 грн. інфляційних витрат, 30312,76 грн. - 3% річних, а також витрат зі сплати судового збору у розмір 7640,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 28,71 грн. – 3% річних та 16474,80 грн. інфляційних збитків – в задоволенні позову відмовити.

4. Відмовити у задоволенні клопотання АК "Харківобленерго" про надання розстрочки виконання рішення (вх. 35434).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 28.01.2019 р.

Суддя

ОСОБА_4