РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2019 р. Справа № 0240/3698/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДВС Мін'юсту України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_1, позивач) з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі –ДВС Мін’юсту України, Департамент, відповідач) про:

- визнання незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування, як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2018 р. №55027823;

- зобов'язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.04.2014 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р. та сплатити моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. і подати суду звіт протягом одного місяця з дня прийняття судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням ЄСПЛ зобов’язано державу Україну в трьохмісячний строк виконати рішення місцевих судів міста Вінниці, зазначених в додатку, в тому числі і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р., яким, серед іншого, встановлено обов’язок провести повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні.

Позивач вказує, що урядовий уповноважений, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, не здійснює координацію дій за виконанням рішення Європейського Суду в частині виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р. При цьому, незважаючи на те, що рішення ЄСПЛ у повному обсязі не виконано, Департаментом при виконанні виконавчого листа у справі № 802/2272/16-а 17 квітня 2018 р. винесено постанову у ВП № 55027823 про його закінчення, що є неправомірним, а тому постанова підлягає скасуванню.

Окремо, позивачем вказано, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яку визначає у розмірі 10 000 грн.

26.10.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09.11.2018 р.

09.11.2018 р . провадження зупинено у зв’язку із хворобою позивача.

28.11.2018 р. ухвалою суду поновлено провадження і призначено розгляд справи на 06.12.2018 р.

Протокольною ухвалою від 06.12.2018 р. оголошено перерву до 07.12.2018 р.

07.12.2018 р. судове засідання у зв’язку із неявкою сторін відкладено на 12.12.2018 р.

12.12.2018 р. протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2018 р.

14.12.2018 р. прийнято судове рішення про зупинення провадження у справі у зв’язку із хворобою позивача.

11.01.2019 р. поновлено провадження і призначено розгляд справи на 24.01.2019р.

24.01.2019 р. ухвалою суду позов в частині вимог про зобов'язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.04.14 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р. залишено без розгляду. Окрім того, протокольною ухвалою від 24.01.2019 р. залишено без розгляду клопотання про залучення другого відповідача.

24.01.2019 р. під час оголошення повного тексту судового рішення, учасники справи не з’явились у судове засідання, відтак, суд протокольною ухвалою постановив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

17.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 "ОСОБА_1 та інші проти України" (далі - РЄСПЛ), яким передбачено додаткові заходи індивідуального характеру та зобов'язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р.

Дане рішення ЄСПЛ направлено для виконання до державної виконавчої служби.

Так, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13.08.2014 р. відкрито виконавче провадження №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" та зобов'язано боржника – державу Украйна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Поряд з цим, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого з прав людини, та на підставі виконавчого листа, відповідною постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2017 р. відкрито виконавче провадження №55027823 з примусового виконання рішення у справі №802/2272/16-а про зобов’язання урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.

17.04.2018 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту України закінчено ВП № №55027823 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження став пункт 9 статті 39 Закону № 1404-VIII, а саме, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зокрема, у постанові вказано, що відповідно до службової записки Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 20.12.2017 р. № 7607/5/48-17 та від 11.04.2018 р. № 93-5.2.2-18 рішення суду виконано в повному обсязі.

Так, з матеріалів виконавчого провадження №55027823 встановлено, що на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. у справі № 802/2272/16-а, Урядовий уповноважений звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м Києві з листом № 7161/5/32-17 від 16.11.2017 р., яким просив повідомити терміново у строк до 24.11.2017 р. про стан виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці.

З аналогічним за змістом листом № 7162/5/48-17 від 16.11.2017 р. Урядовий уповноважений звернувся до Заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби.

За наслідком розгляду вказаного вище звернення, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві (далі – відділ) надіслав відповідь від 21.11.2017 р., якою повідомив, що на примусовому виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа-дублікату Вінницького міського суду Вінницької області № 2-200/2004 виданого 5.08.2015 р. щодо зобов’язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 7.03.2002 р. про звільнення ОСОБА_1, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 р. та провести з ним повний розрахунок. Рішення суду виконано фактично в порядок та спосіб встановлений виконавчим документом, а саме, згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.04.2004 р. ДАК «Укрресурси» змінено дату наказу про звільнення ОСОБА_1 Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 р. залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. № 802/82-16-а, якою визнано бездіяльність Департаменту щодо виконання рішення Суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004 р. № 2-200/2004 щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені з роботи в ДАК «Укрресурси» та зобов’язано Департамент вчинити дії на виплату ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості в сумі 1.188.937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 3.08.2016 р. сплачена заборгованість на загальну суму 1.188.937,30 грн. та платіжним дорученням № 3225 від 22.08.2016 р. сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі 20,37 грн.

13.09.2016 р. відділом, при виконанні ВП №44360793 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014 р. у справі ОСОБА_1 та інші проти України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

6.10.2017 р. державним виконавцем відділу, керуючись п. 12 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення ВП №49014939.

20.12.2017 р. в.о. керівника Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ на адресу Департаменту направлено службову запису № 7607/5/48-17, якою проінформовано, що на виконання рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а повноважений неодноразово, зокрема 10.07.2017 р. та 16.11.2017 р. направляв запити до Департаменту, відділу, а також ліквідатору ДАК «Укрресурси». Зазначено, що після відновлення виконавчих проваджень № 49014939 від 25.04.17 р. та № 53654408 від 29.03.17 р. за ініціативою Уповноваженого 28.04.2017 р. відбулась спільна нарада за участі представників Секретаріату Уповноваженого, Департаменту, відділу щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004 р., винесеного на користь ОСОБА_1

Водночас, до службової записки додано копії листів, на яких є посилання у першій.

13.04.2018 р. на адресу Департаменту від керівника Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини направлено Службову записку № 93-5.2.2-18 від 11.04.18 р., аналогічну за змістом службової записки № 7607/5/48-17 від 20.12.2017 р.

Отже, визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (далі - Закон № 3477-IV).

В розумінні статті 1 цього Закону, рішення – це:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Органом представництва, згідно визначення, наведеного у цій же нормі – визначено орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

В свою чергу, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006 р., на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї ж Постанови установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 р, (далі – Положення №784), основними завданнями Уповноваженої особи є координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Водночас, згідно підпункту 7-1 пункту 5 цього ж Положення, Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід’ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів.

Отже, як видно із процитованих норм, орган представництва (Уповноважена особа) координує виконання рішень Європейського суді з прав людини, у зв’язку із чим слід зазначити про наступне.

«Координація» - це діяльність, спрямована на узгодження, упорядкування дій у керованій системі, приведення їх у відповідність з поставленою метою. Координація являє собою функцію управління, яка здійснює інформаційний обмін і має на меті розподілити діяльність в часі, забезпечити взаємодію різних учасників загального процесу в інтересах виконання поставлених цілей. Координація забезпечує цілісність, стійкість соціально-економічної системи. Координація передбачає обмін інформацією всередині підрозділів і між ними. У сучасних організаціях такий обмін здійснюється за допомогою комп'ютерної мережі та відповідних інформаційних систем. Ці системи дозволяють вести оперативний обмін інформацією між співробітниками, а також складати і поширювати електронним способом звіти та інші документи.

Як зазначалось вище, на виконання рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, Урядовим уповноваженим вчинялись дії, які можна вважати координаційним, зокрема, збиралась та з’ясовувавсь інформація щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004р. У зв’язку з тим, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004р. закінчені, відпали обставини та підстави для подальшого здійснення координації виконання судового рішення національного суду.

За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова є незаконною або такою, що винесена за відсутності на те правових підстав, відповідно, відсутні підстави для її скасування.

Окремо щодо позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Департаменту у відсутності контролю за якістю, повнотою ті своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а, то суд зазначає про наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно частин третьої статті 74 Закону № 1404-VIII, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 6 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов'язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

Отже з аналізу процитованих норм видно, що у разі виявлення порушень під час проведення контролю за рішеннями, діями державного виконавця відповідна посадова особа має право скасувати процесуальний документ державного виконавця та зобов’язати провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом. У такому випадку посадова особа, що здійснювала перевірку, і зобов’язана забезпечити безпосередній контроль за виконавчим провадженням.

Проте, в ході розгляду даної справи, судом не встановлено порушень при виконанні рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а усунення яких мала б контролювати посадова особа органу державної виконавчої служби. А тому, адміністративний позов в досліджуваній частині задоволеню не підлягає.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом :

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини п’ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Так, суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб’єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності СВП щодо особи, що у цьому випадку не знайшло свого підтвердження. Другою умовою для стягнення шкоди є підтвердження наявності такої шкоди.

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо нанесеної моральної шкоди протиправними діями , позивач вказує, що неодноразово поміщався в лікарню, де лікувався протягом 18-20 діб та ніс витрати на лікування, морально страждав.

Однак, доказів такого перебування суду не надано, що позбавляє можливості встановити наявність/відсутність судом причинного зв’язку між винесеним рішенням та перебуванням у лікарні.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10 000 грн. та не підтверджено її документально.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Окрім того, в прохальній частині позивач просить винести окрему ухвалу на адресу Мінюсту про тяганину та неналежне виконання судових рішень органами ДВС, у зв’язку із чим, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В ході судового розгляду не встановлено порушень, які б викликали необхідність у реагуванні шляхом винесення окремої ухвали, а відтак, в задоволенні клопотання позивача про її винесення слід відмовити.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням постанови (рішення) суду.

Визначаючись щодо вказаної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, як зазначалось вище, позов задоволенню не підлягає, відтак відсутні підстави зобов’язувати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши подані докази, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів/підстав, позовній вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. А тому при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, відповідно, не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову -відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Порика, 12/76, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач: Департамент ДВС Мін'юсту України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622).

Повний текс рішення оформлено 29.01.19 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна