Справа № 128/2317/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.

при секретарі Жигаровій Д.О.

з участю прокурора Кравчук П.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020100000599 від 02.06.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 28.06.1996 року Тиврівським районним судом за ст. 140 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна, звільнений 31.07.1997 року на підставі закону України про амністію 26.06.1997 року ст. 3;

-20.08.1998 року Тиврівським районним судом за ст. 89 ч. 1 КК України до виправних робіт терміном на 1 рік,

- 16.08.2000 року Тиврівським районним судом за ст. 140 ч. 2, ст. 229-6 ч. 1, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна;

- 19.02.2004 року Жмеринським районним судом за ст. 152 ч. 1 ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання терміном на 1 рік;

- 10.10.2006 року Тиврівським районним судом за ст. 185 ч. 3, ст. 140 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 20.11.2009 року за ст. 82 КК замінено невідбутий строк покарання у вигляді позбавлення волі на виправні роботи строком на 1 рік 4 місяці 7 дні із відрахуванням 20 % із суми заробітку в дохід держави;

25.12.2012 року Суражським районним судом Брянської області, Російської федерації за п.а ч.3 ст.158 КК РФ, ч.1 ст.166 КК РФ, ст.69 КК РФ до 3 років позбавлення волі;

07.09.2018р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

УСТАНОВИВ:

01.06.2017 року близько 09:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у себе дома за адресою: м. Гнівань вул. Амосова, 45, Тиврівського району Вінницької області взяв велосипед і поїхав в с. Рівець, Вінницького району Вінницької області на цегельний завод, на якому раніше працював, щоб проникнути в одне з приміщень та підготувати речі для крадіжки.

Приїхавши на територію цегельного заводу, який розташований адресою: с. Рівець, вул. Білосенка, 1, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливими мотивом та метою, підбурюваний жагою до легкої наживи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно, проник в одне із складських приміщень через отвір в стіні. Проникнувши всередину, ОСОБА_1 почав збирати металобрухт та інші речі, а саме: редуктор балонного ацетиленового марки «БАО-5-1», вартістю 644,80 гривень, два знімача підшипників марки «YАТО», вартістю 840,00 гривень, натяжний пристрій Н23, вартістю 1106,30 гривень, три нових совкових лопати з ребром марки «Вакула», вартістю 165,24 гривень, стартер «СТ 230Е», вартістю 1359,00 гривень, 2 ремені привод «ТехноБелт» В-1650, вартістю 170,00 гривень, 2 ремені приводні «ТехноБелт» В-1250, вартістю 80,00 гривень, та складав їх в середині даного приміщення в ямі, щоб ніхто не побачив. Приготувавши речі для крадіжки, ОСОБА_3, покинув дане приміщення та повернувся додому.

Цього ж дня, біля 19.00 год. ОСОБА_1 на велосипеді повернувся до вищевказаного складського приміщення. Приїхавши до даного приміщення, ОСОБА_1 сховав свій велосипед в кущах неподалік та через вище вказаний отвір у стіні проник всередину, звідки виніс частину речей, які приготував раніше та поклав їх біля велосипеда. В подальшому останній повернувся назад до приміщення складу для того, щоб забрати іншу частину речей та повертався до велосипеда, проте, підійшовши до велосипеда, поміти працівників поліції, кинув викрадені речі і почав тікати, однак не зміг розпорядитись викраденим майном, оскільки був затриманий працівникам поліції Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочину не було закінчено, з причин, що не залежали від його волі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду показав, що дійсно 01.06.2017 року, в першій половині дня, він приїхав на велосипеді в с. Рівець, Вінницького району до цегельного заводу, який не огороджений, де раніше працював. Впевнився, що нікого не має, він через отвір в паркані під навісом проник в одне із напівзруйнованих складських приміщень, та назбирав металобрухт, а саме, редуктор балонний, два знімача підшипників, натяжний пристрій, три нових совкових лопати, стартер, та 4 приводних ременів. Вказані речі склав до мішків та поклав у яму в середині даного приміщення, щоб забрати їх пізніше. Ввечері того ж дня, він знову приїхав до ями на велосипеді та вивіз частину мішків, але коли повернувся, то побачив працівників поліції, кинув мішок та почав тікати, однак його спіймали. Все крадене, що перераховано в обвинувальному акті працівники поліції у нього відібрали. У скоєному розкаявся, жалкує про вчинене.

У зв'язку з заявою обвинуваченого ОСОБА_1 про повне визнання вини на підставі ст. 349 КПК України, суд за клопотанням учасників процесу вважає за недоцільне здійснювати повне дослідження обставин справи, зокрема, допит потерпілого, свідків та досліджувати письмові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження. При цьому, суд пересвідчився у тому, що зміст встановлених обставин є ОСОБА_1 зрозумілим та у відсутності сумніву в позиції обвинуваченого та добровільності його позиції щодо визнання ним фактичних обставин встановлених досудовим слідством. Тому, суд обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого даних. При цьому обвинуваченому та іншим учасникам процесу оголошено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оспорювати встановлені досудовим слідством фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.

Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до тяжкого злочину та особу винного, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання заяв скарг про порушення обвинуваченим громадського порядку на адресу КП « Гніваньводопостач» не надходило, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого, як пом’якшувальну обставину.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1- не виявлені.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

Тому, сукупність даних про обставини вчинення кримінального правопорушення та особу винного, дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, через що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, з врахуванням попереднього вироку від 07.09.2018р. винесеного Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, з застосуванням нормативних положень ст.70 КК України.

З обвинуваченого згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на загальну суму 1978,75 грн. згідно наданих довідок про витрати на проведення експертиз в кримінальних провадженнях.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

За ч.4 ст.70 КК України частково приєднати покарання за вироком постановленим Тиврівським районним судом Вінницької області від 07.09.2018р. та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 частину відбутого покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.09.2018р. з 03.03.2018р. (моменту затримання).

Строк відбуття покарання за вироком рахувати з моменту приведення його до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на загальну суму 1978 грн. 75 коп. ( одна тисяча дев’ятсот сімдесят вісім грн. сімдесят п’ять коп.)

Речовий доказ, а саме, редуктор балонного ацетиленового марки «БАО-5-1»; два знімача підшипників марки «YАТО»; натяжний пристрій Н23; розвідний ключ «Мотор- січ 1»; стартер «СТ 230Е»; електропривід марки « Тумен 6* 0,4, довжиною 20 метрів; шланг полімерний, марка на якому не вказано, довжиною 1 м.; 2 ремені привод «ТехноБелт» В-1650; 2 ремені приводні «ТехноБелт В-1250; два електрод роти марка, на яких не вказана, довжиною 1 м.; два полімерних шланги, марка на яких не вказана, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів у Вінницькому РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області повернути в повне розпорядження власника.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя І.А. Ганкіна