ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.2019 м. Ужгород Справа № 907/327/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ», м. Київ

до Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Ужгород,

- Державне підприємства «Свалявське лісове господарство», м. Свалява

- Державна служба України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, м. Ужгород

про відшкодування шкоди на суму 181749,1 грн.

за участю представників :

від позивача - ОСОБА_1, дов. від 09.08.2018 (у режимі відоеконференції)

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 181 749,11 грн. майнової шкоди, завданої бездіяльністю останнього, яка призвела до падіння дерева на проїзну частину автомобільної дороги, якою рухався автомобіль позивача. Під час руху автомобіля автомобільною дорогою поза межами населеного пункту дерево, яке росло в межах смуги відведення дороги, впало на кабіну вантажного автомобіля – сідельного тягача. Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 9, ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги України», Указ Президента України № 456 від 13.04.2011 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Державне агентство автомобільних доріг України» № 439 від 10.09.2014 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» № 198 від 30.03.1994 року, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи № 907/516/18 та призначено підготовче засідання на 26.06.2018.

Ухвалою суду від 20.07.2018 залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Державне підприємство «Свалявське лісове господарство».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 за клопотанням відповідача призначено у справі № 907/327/18 судову комплексну автотехнічну та дорожньо-технічну експертизи, проведення якої доручено судовим експертам Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Провадження у справі було зупинено.

02.11.2018 на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло повідомлення Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2018 №10/207 про неможливість проведення експертизи, відтак, усунуто обставини, що слугували підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.11.2018.

Ухвалою суду від 29.11.2018 залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну службу України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та відкладено підготовче засідання на 19.12.2018 року.

Ухвалою суду від 19.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.01.2019 року в судовому засіданні представник позивача просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що одне з дерев, яке росло в межах смуги відведення автомобільної дороги неподалік проїзної частини автомобільної дороги зламалося і впало на кабіну автомобіля позивача саме в той час, коли автомобіль проїжджав цієї дорогою біля цього дерева. В результаті цього ДТП позивачу було завдано майнової шкоди, яка стала наслідком бездіяльності відповідача (не усунення небезпеки падіння аварійного дерева на дорогу). Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 9, ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги України», Указ Президента України № 456 від 13.04.2011 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Державне агентство автомобільних доріг України» № 439 від 10.09.2014 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» № 198 від 30.03.1994 року, позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду.

Відповідач 21.01.2019 року в засідання суду не з’явився, разом з тим подав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника. У поданому відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Дерево, яке безпосередньо спричинило ДТП, не було ветхим та росло поза межами смуги відводу дороги на земельній ділянці, право користування якою має ДП «Свалявське лісове господарство», тобто поза межами зони відповідальності відповідача. Відповідач неодноразово звертався до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, в т. ч. до ДП «Свалявське лісове господарство», із заявами про необхідність зрізати дерева на автомобільній дорозі, в тому числі в зоні, де сталося ДТП.

Відповідач посилається на невиконання підприємством «Свалявське лісове господарство» обов’язків, передбачених пунктом 24 Єдиних правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198, передбачених ст. 322, ч. 3 ст. 373 ЦК України, що, на його думку, і призвело до падіння дерева на дорогу.

Відповідач вказує, що не вправі самостійно приймати рішення про вирубку дерев вздовж узбіччя автомобільної дороги. ДТП могло статися внаслідок непереборної сили, тому враховуючи правове регулювання ст. 263, 617 ЦК України, відповідач не може нести відповідальність за наслідки ДТП.

Звертає увагу на недотримання порядку оформлення ДТП, а саме : відсутність акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не проведення замірів дерева та відстані місця його зростання до проїзної частини, що вказує на недотримання вимог п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853. Вказує, що при оформленні ДТП не було дотримано вимог пунктів 11, 17 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони.

Вважає, що відповідальність за заподіяну позивачу шкоду відповідно до ст. 1166 ЦК України повинно нести ДП «Закарпатський облавтодор», що передбачено Договором підряду № 4 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Закарпатської області від 13.02.2017 року, укладення якого відповідає ч. 2 ст. 7, ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги», пункту 1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Закарпатській області, пункту 9 Закону України «Про дорожній рух», абзацу 2 пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони. Наголошує, що не може нести відповідальність на підставі ч. 2 ст. 1172 ЦК України, так як не уповноважував підприємство «Закарпатський облавтодор» діяти всупереч укладеному з ним Договору. Вважає, що за відсутності складу деліктного правопорушення не може нести відповідальність перед позивачем.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позову. Вказує, що не зазначав в позові таку підставу позову як твердження про належність права власності на дерево, яке спричинило ДТП, саме відповідачу. Наголошує, що відповідач допустив бездіяльність шляхом незабезпечення безпечних умов дорожнього руху і такого експлуатаційного стану автомобільної дороги, який би відповідав вимогам безпеки руху. Розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації «Про забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони доріг області» № 102 від 22.03.2005 року на відповідача покладено обов’язок очищувати придорожню смугу лісових угідь аварійно-небезпечних дерев, обвал яких загрожує руху або які обмежують видимість на поворотах і перехрестях доріг. З квітня по грудень 2017 року відповідач не виставив попереджувальні знаки, інженерні споруди чи елементи, які захищають учасників дорожнього руху, повідомлення про небезпеку під час погіршення погодних умов. Вважає, що відповідач намагається перекласти відповідальність на власника аварійного дерева та підрядника. Посилання відповідача на недоліки оформлення ДТП не спростовують, а підтверджують доводи позивача. Відповідач не заперечив, що причиною ДТП було падіння дерева, що воно спричинило шкоду майну позивача у вказаному розмірі. Вважає, що не залучення відповідача у процес фіксування ДТП не спростовує факти та обставини заподіяння шкоди, розмір збитків і його винну бездіяльність за завдану шкоду, а існування договору підряду не перешкоджає застосуванню ст. 1172 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на п. 1 ст. 14 ЦК України. Вказує, що позивач не довів існування всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, відповідач не вчиняв господарське правопорушення щодо позивача. Лісові насадження суміжної ділянки, з якими межує автомобільна дорога, і у складі яких росло аварійне дерево, є державною власністю та перебуває у постійному користуванні ДП «Свалявське лісове господарство». Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (п. 25) покладають обов’язок щодо утримання в належному стані зелені насадження на їх власника. Відповідач звертався до власника (користувача) земельної ділянки з вимогою видалити дерева, які загрожують безпеці дорожнього руху. У питаннях вирубки дерев відповідач керується пунктом 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою КМУ № 1045 від 01.08.2006 року, відповідно до якого відповідач неодноразово подавав заяви про видалення зелених насаджень в компетентні органи. Вважає, що позивач не довів факт ветхості чи аварійності дерева, при цьому відповідач вжив усі необхідні дії для забезпечення безпеки руху. Вважає, що схема ДТП не є доказом протиправної поведінки відповідача, а відсутність протоколу про адмінправопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, акту огляду місця пригоди, показань свідків вказує на відсутність будь-якого адміністративного правопорушення. З фото, наданих позивачем, не вбачається, що на автомобіль впало дерево. З матеріалів справи неможливо, на думку відповідача, з’ясувати факт падіння дерева, місце, де воно росло, чи було пошкоджено авто діями третіх осіб, чи були порушені Правила дорожнього руху водієм позивача. Звертає увагу, що падіння дерева могло бути наслідком складних погодних умов. Відповідач вказує, що позивач не залучив його до огляду пошкодженого автомобіля, а тому він ставить під сумнів обсяг пошкоджень, отриманих автомобілем внаслідок наїзду на зламану гілку дерева. Крім того, як вбачається із звіту про оцінку пошкодженого автомобіля позивача експерт декілька разів включив у розмір визначеної шкоди різні вартості одних і тих самих деталей, які підлягали заміні.

Третя особа на стороні відповідача - ДП «Закарпатський облавтодор» не подало письмове пояснення щодо позову, натомість подало таке пояснення щодо відзиву на позов, який (відзив) вважає не обгрунтованим. Вказує, що саме відповідач зобов’язаний здійснювати функції з управління автомобільними дорогами загального користування та фінансовими ресурсами на регіональному рівні, нести відповідальність за стан автомобільних доріг (ст. 7,10-13 Закону України «Про автомобільні дороги», пункти 2.2, 3.2,4.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Закарпатській області) та наводить відповідну судову практику. Звертає увагу, що зазначення такої роботи як видалення дерев певного діаметру в розділі озеленення в кошторисній документації, акті дефектів від 11.11.2016 року щодо обстеження автомобільних доріг загального користування державного значення Закарпатської області, в технічному завданні, яку (роботу) передбачено виконати згідно Договору № 4 від 13.02.2017 року по експлуатаційному утриманні доріг, не створює для підприємства підставу для видалення аварійних дерев. Для вирубки дерев балансоутримувачу дороги (якщо дерево росте в межах смуги відводу автомобільної дороги) необхідно отримати лісорубний квиток на право видалення дерев на відповідній ділянці дороги. Зауважує, що балансоутримувачу необхідно створити комісію, яка здійснить обстеження ділянки доріг на предмет наявності аварійно-небезпечних дерев, які загрожують безпеці руху, на підставі чого підписується акт обстеження зелених насаджень на ділянці автомобільної дороги, які підлягають видаленню. ДП «Закарпатський облавтодор» не має у своєму розпорядженні спеціалізовані та матеріально-оснащені бригади працівників, які би могли видаляти дерева, а їх формуванням, навчанням ніколи не займалося і відповідні роботи ніколи власними силами не проводило.

Позивач подав суду відповідь на письмове пояснення ДП «Закарпатський облавтодор», з яким погодився.

Третя особа на стороні відповідача – ДП «Свалявське лісове господарство» подало письмові пояснення щодо позову, в яких просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника. Зазначає, що згідно протоколу від 05.10.2017 року робочої групи для проведення обстеження стану аварійно небезпечних дерев, які загрожують безпеці руху уздовж автомобільних доріг на території Свалявського району, затверджено Акт обстеження стану аварійно небезпечних дерев. Пунктом 2 вказаного протоколу вирішено рекомендувати ДП «Свалявський ЛГ» провести відведення аварійно небезпечних дерев на ділянці дороги Сасівка-Вовчий та автодороги М-06 Київ-Чоп на 744-727 км та видати лісорубні квитки ДПРЧ-9 УДСНС України в Закарпатській області. Пунктом 3 вказаного протоколу вирішено видати з матеріального резерву бензопилу та мотузку ДПРЧ-9 УДСНС України в Закарпатській області для проведення робіт по зрізуванню аварійних дерев. Згодом 23.10.2017 року на підставі вказаного протоколу підприємством «Свалявський ЛГ» як лісокористувачем було видано ДПРЧ-9 УДСНС України в Закарпатській області лісорубний квиток в порядку інших заходів, не пов’язаних з веденням лісового господарства. Отже, ДП «Свалявське лісове господарство» вжило всі заходи для видалення аварійно небезпечних дерев, які загрожують безпеці руху уздовж автомобільних доріг Свалявського району Закарпатської області. Вважає, що відповідач невірно посилається на п. 24 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиця, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, який не покладає обов’язку на ДП «Свалявське лісове господарство» видаляти аварійне дерево у даному випадку.

Третя особа на стороні відповідача – Державна служба України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області свої пояснення на позов не подала.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 21.01.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Транспортний засіб – вантажний сідловий тягач марки VOLVO, модель FH 42Т, державний номер НОМЕР_1 та причеп марки SCHMITZ, модель ІЗК 24, державний номер НОМЕР_2 з 2007 року належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів, далі - автомобіль (а.с. 11 тому 1).

11.12.2017 року о 10 год 50 хв на автомобільній дорозі Київ-Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м трапилася ДТП за участю автомобіля позивача, який зіткнувся з падаючим деревом (наїзд). Дерево росло поза межами правого краю проїзної частини дороги по шляху руху автомобіля, що вбачається зі схеми місця ДТП. На схемі вказано, що ширина правої проїзної частини дороги складає 3,5 м, а лівої – також 3,5 м, а відстань від місця зіткнення автомобіля з деревом (позначено цифрою 3 на схемі) та верхнього кінця дерева (позначено цифрою 2 на схемі) до краю лівої проїзної частини дороги складає 6 м. Отже, дерево займало 0,5 м правої проїзної частини дороги та все праве узбіччя, починаючи від місця зростання. У схемі місця ДТП зазначено про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, та міститься опис видимих пошкоджень автомобіля (а.с. 14-15 тому 1).

З паспорту міжнародної автомобільної дороги державного значення М-06 Київ-Чоп, км 702+424 — км 831+704 в межах Закарпатської області (лінійний графік) вбачається, що на відрізку дороги 728-го кілометра безпосередньо до дорожнього полотна прилягає земля, вкрита лісовою рослинністю, що підтверджується символічними позначками дерев та словом «ліс» (а.с. 192 тому 1), що узгоджується з фотографіями місця ДТП, які є в матеріалах справи. Крім того, з лінійного графіку дороги вбачається, що ширина проїзної частини складає 7,5 м (по 3,75 м ліва та права), а ширина правого узбіччя - 2,55 м. Вказані параметри дороги вказує і відповідач у відзиві на позов (а.с. 142 тому 1). В лінійному графіку паспорту під цифрою 11 декоративні насадження відсутні.

ДП «Свалявське лісове господарство» у поясненні на позов не заперечило, що згідно державного акту на право користування землею (а.с. 186-189 тому 1) володіє правом постійного користування земельною ділянкою, на якій зростало аварійне дерево.

Як зазначено в розділі 3.2 висновку звіту № 79/17 від 14.12.2017 року про оцінку автомобіля НОМЕР_3 (а.с. 52 тому 1) автомобіль мав пошкодження, які зосереджені на передній частині автомобіля, що підтверджується фототаблицями №1-5 (а.с. 71-75 тому 1). Пошкодження автомобіля, зображені на фототаблицях, є тими самими, що зображені на фотографіях, поданих позивачем в додатку до письмового пояснення від 05.10.2018 року (а.с. 63-66 тому 2), узгоджуються з переліком пошкоджень автомобіля, зазначених у схемі місця ДТП та з версією зіткнення автомобіля з падаючим або лежачим на дорозі деревом.

Відповідач визнав, що автомобільна дорога Київ - Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м обліковується на його балансі. У запереченні на відповідь на відзив (а.с. 121 тому 1) відповідач визнав, що аварійне дерево росло у складі лісового масиву вздовж автомобільної дороги поза смугою відводу дороги та визнав факт падіння цього зламаного дерева (а.с. 123 тому 1). У відзиві на позов (а.с. 143 тому 1) відповідач визнав, що подане позивачем в додатку до позову фото є фотографією місця ДТП, та з фото вбачається, що дерево росло за межею смуги відводу дороги.

З листа Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції № 43-зі/61/15/03-2017 від 26.12.2017 року вбачається, що за результатами оформлення матеріалів ДТП протокол про адміністративне правопорушення не складався, а функції з управління автомобільними дорогами загального користування на регіональному рівні здійснює Служба автомобільних доріг у Закарпатській області (а.с. 17 тому 1).

Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області листом № 03-26/55 від 26.12.2017 року «Про відповідь на запит» підтвердила, що саме Служба автомобільних доріг у Закарпатській області здійснює управління автомобільною дорогою в місці, де трапилося ДТП (а.с. 18 тому 1).

Відповідач подав 19.12.2018 року суду через канцелярію копію листа Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області № 05/25/4271 від 24.10.2018 року «Про надання інформації» та два фото з місця ДТП. Із вказаного листа вбачається, що 11.12.2017 року падіння дерева на проїзну частину автомобільної дороги Київ - Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м мало місце, однак підрозділ Управління очистив дорогу від впалого дерева. З фотографій вбачається, що дерево росло на схилі лісового масиву. Між дорогою та лісовим масивом влаштовано кювет.

З клопотання відповідача про призначення експертизи (а.с. 238 тому 1), а саме з питань, які останній пропонував задати експерту, вбачається, що відповідач визнає факт падіння дерева 11.12.2017 року о 10 год 50 хв в місці ДТП на кабіну автомобіля позивача, наїзд автомобіля позивача на це дерево та завдання позивачу шкоди внаслідок цього ДТП. Усі запропоновані відповідачем питання були включені судом в резолютивну частину ухвали суду про призначення експертизи, яка набула законної сили і учасниками справи не оскаржувалася.

12.02.2017 року відповідач як замовник уклав з ДП «Закарпатський облавтодор» як виконавцем Договір підряду № 4 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Закарпатської області, далі — договір підряду (а.с. 24-43).

За цим договором підряду ДП «Закарпатський облавтодор» зобов’язався надавати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Закарпатській області згідно технічного завдання, викладеного в документації конкурсних торгів (п. 1.1. договору підряду). Перелік доріг, що доручаються виконавцю для надання послуг подано в додатку 1 (п. 1.2 договору підряду). У вказаному переліку під № 1 вказано автомобільну дорогу М-06 Київ-Чоп км 702+424 – 831+704 протяжністю 132,5 км, тобто йдеться і про ту ділянку, де трапилося ДТП (а.с. 41 тому 1).

Згідно договору підряду ДП «Закарпатський облавтодор» прийняв від відповідача право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Закарпатській області (п. 1.5 договору).

У відповідності до п. 1.6 цього договору, на період дії договору та протягом гарантійного періоду Виконавець відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причин незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини Виконавця, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуг відведення юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини Виконавця.

Сторони договору підряду окремо зазначили, що усунення загрози безпечного проїзду автотранспорту виконавець здійснює за письмовим розпорядженням (завданням) замовника у межах його фінансування (п. 1.7 договору підряду).

Згідно висновку звіту № 79/17 про оцінку автомобіля НОМЕР_3 (а.с. 44-76 тому 1) матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volvo FH42T держномер в результаті його пошкодження 11.12.2017 року в ДТП складає 181 749,11 грн. Відповідач не спростував в частині розміру шкоди, завданої позивачу.

З листа Закарпатського обласного центру з гідрометеорології № 25-05-50/261 від 06.07.2018 року «Про погодні явища» вбачається, що в період часу з 8.00 до 11.00 в районі с. Ганьковиця Свалявського району 11.12.2017 року максимальна швидкість вітру сягала 2-3 м/с. (а.с. 128 тому 1). Отже, надзвичайних погодних умов на місці ДТП не було.

Суд не дає оцінку листам відповідача (а.с. 153-155 тому 1), адресованим ДП «Свалявське лісове господарство» (лист від 03.02.2017), Управлінню лісового та мисливського господарства (лист від 03.04.2017), Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства (лист від 21.12.2017), так як у справі немає доказів їх вручення адресатам, а самі листи не тягнуть виникнення прав та обов’язків ні у адресанта, ні в адресата, тобто не є юридичними фактами, з яких починаються правовідносини, тому листи не є доказами.

Суд не вбачає правового зв’язку між Договором підряду № 4 від 12.02.2017 року та Актом дефектів від 11.11.2016 року, складеному комісією у складі представників відповідача та ДП «Закарпатський облавтодор», з огляду на відсутність договору станом на 11.11.2016 року, відсутність посилання в договорі на цей акт, не зазначення назви дороги, вздовж якої слід видаляти дерева чітко визначеного діаметру (16-20 см) без встановлення ознак аварійності, та виконавця робіт, а тому не визнає його доказом та не оцінює (а.с. 153-159 тому 1). Відповідач не довів, що аварійне дерево підпадало під видалення в порядку озелення згідно Акту дефектів.

Суд не вбачає правового зв’язку між Договором підряду № 4 від 12.02.2017 року та Зведеним кошторисним розрахунком вартості об’єкта будівництва (експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Закарпатської області) з огляду на дату його складення 14.11.2016 року, відсутність посилання в договорі на цей акт та не передбачення в ньому такої роботи як видалення дерев. Зведений кошторисний розрахунок не є доказом, а тому судом не оцінюється (а.с. 161 тому 1).

Суд не визнає доказом Локальний кошторис на будівельні роботи (а.с. 162-165 тому 1) складений в 2016 році, тобто до укладення Договору підряду № 4 від 12.02.2017 року, в якому немає посилання на цей кошторис.

Суд не визнає доказом Технічне завдання – Лот-1 (експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Закарпатської області), складене на бланку ДП «Закарпатський облавтодор», позаяк воно складено 03.01.2017 року, тобто до укладення договору підряду, в якому немає посилання на це завдання, та не тягне виникнення обов’язку з видалення конкретного дерева, яке спричинило ДТП (а.с. 166-168 тому 1).

З протоколу № 15 від 05.10.2017 року Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області вбачається, що Комісія вирішила рекомендувати державному підприємству “Свалявське ЛГ” 1) провести відведення аварійно небезпечних дерев на ділянці дороги Сасівка-Вовчий та автотраси М-06 Київ-Чоп на 744-727 км та видати лісорубні квитки ДПРЧ-9 УДСНС України у Закарпатській області (термін виконання — жовтень 2017) ; 2) видати бензопилу та мотузку ДПРЧ-9 УДСНС України у Закарпатській області для проведення робіт по зрізанню аварійних дерев (а.с. 22-24). У роботі вказаної комісії відповідач участі не брав.

На підставі вказаного протоколу ДП “Свалявський лісгосп” видав 23.10.2017 року ДПРЧ-9 УДСНС України у Закарпатській області лісорубний квиток строком закінчення заготівлі 31.12.2017 року (а.с. 21 тому 2).

З протоколу № 15 від 05.10.2017 року вказаної Комісії та лісорубного квитка не вбачається, що відповідач кому-небудь доручав вчинити які-небудь дії з конкретним деревом, з яким зіткнувся автомобіль позивача. При цьому, суд не вважає вказаний протокол та лісорубний квиток доказами, які обгрунтовують заперечення відповідача та підтверджують чи спростовують наведені позивачем підстави позову.

Суд відхиляє доводи відповідача про неналежне фіксування ДТП працівниками поліції, так як відсутність протоколу про адмінправопорушення та постанови суду, винесеної за наслідками розгляду справи про адмінправопорушення, не спростовує доводів позивача.

Суд вважає, що листування відповідача з іншими особами та будь-яка договірна документація відповідача, які свідчать про доручення іншим особам зрізати аварійні дерева, не звільняють відповідача від передбаченого нормативно-правовими актами обов’язку організувати безпечний проїзд автомобілів по конкретній дорозі, який є частиною організації утримання автомобільної дороги.

У даній справі відповідачем підлягає доказуванню не тільки факт вжиття ним організаційних заходів з вирубки потенційно небезпечних для руху автотранспорту дерев для забезпечення безаварійного проїзду дорогою, а й факт контролю відповідачем виконання його доручень, що безпосередньо пов’язано з прийманням та контролем якості і кількості виконаних робіт з утримання автомобільної дороги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи — ч. 1 ст. 73 ГПК України. Як передбачено ст. 86 ГПК України суд оцінює лише докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З вищенаведених письмових доказів судом встановлено, що транспортний засіб – вантажний сідловий тягач марки VOLVO, модель FH 42Т, державний номер НОМЕР_1 та причеп марки SCHMITZ, модель ІЗК 24, державний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності позивачу, 11.12.2017 року о 10 год 50 хв на автомобільній дорозі Київ-Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м потрапив у ДТП, зіткнувшись з падаючим або лежачим на дорозі деревом (наїзд), яке росло поза межами проїзної частини автомобільної дороги на схилі лісового масиву земельної ділянки, постійне користування якою належить державному підприємству «Свалявське лісове господарство» як лісокористувачу. Відповідач відповідно до нормативних обов’язків та на виконання Договору № 4 від 11.02.2017 року повинен був доручити згідно технічного завдання та свого письмового розпорядженням (завданням) у межах передбаченого фінансування зрізування потенційно аварійних дерев, які росли на прилягаючих до автодоріг земельних ділянках, що не було зроблено відповідачем. Така бездіяльність відповідача є протиправною, спричинила не усунення небезпеки для учасників дорожнього руху шляхом зрізування дерева, яке впало на проїзну частину автодороги, якою рухався автомобіль позивача. Зіткнення автомобіля з аварійним деревом утворило ДТП.

Відповідач та ДП «Закарпатський облаавтодор» перебувають у цивільно-правових договірних правовідносинах, які врегульовані ст. 837 ЦК України. Відтак, у разі наявності претензій сторони договору щодо неналежного виконання визначених договором обов'язків відповідач вправі звернутися в суд за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів. При цьому наявність претензій відповідачів одне до одного не повинно у жодному разі впливати на право користувачів автомобільних доріг на безпеку руху та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за правилами ст.ст. 1166-1168,1192 ЦК України у разі спричинення такої суб'єктом цивільно-правової відповідальності.

Взаємовідносини, які виникли з Договору № 4 від 11.02.2017 можуть бути предметом окремого спору, оскільки саме на балансоутримувача, яким у даному випадку є Служба автомобільних доріг у Закарпатській області покладається обов'язок з компенсації витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 554/13464/15-ц.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості захистити свої права на підставі ст. 322, ч. 3 ст 373 ЦК України, звернувшись до лісокористувача земельної ділянки, на якій росло аварійне дерево з вимогою у порядку регресу.

Відповідач не довів існування випадку або непереборної сили як причини падіння дерева, а тому суд не застосовує ст. 617 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін врегульовані нижченаведеними правовими нормами.

Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України – абзац 3 ст. 1 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України».

Земля під автомобільною дорогою Київ-Чоп М-06 належить до земель комунальної власності як це передбачено п. “б” ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України.

Автомобільна дорога Київ-Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м, де трапилося ДТП, є автомобільною дорогою загального користування державного значення, як про це зазначено в Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 712, якою затверджено Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту

і який має свої органи управління на місцях – ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги».

Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України – п. 2 Указу Президента України «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» від 13 квітня 2011 року N 456/2011.

Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Закарпатській області (а.с. 165-176) Служба належить до сфери управління Укравтодору (п. 1.1 Положення), метою Служби є, зокрема, організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них (п. 2.1 Положення). Предметом діяльності Служби є, зокрема, організація утримання автомобільних доріг загального користування, здійснення контролю за умовами виконання угод з утримання автодоріг, забезпечення приймання та контролю якості виконаних робіт з утримання автодоріг загального користування (п. 2.2.3, 2.2.15, 2.2.17 Положення). Служба зобовязана організувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них (п. 3.2 Положення) а.с. 165-176 тому 1.

За приписами пунктів 2, 5, 10 розділу першого Загальних положень Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Розділом 2 Правил визначено обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій де серед інших зазначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (п.11 Правил).

Виходячи із змісту пункту 25 Правил, власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані утримувати в належному стані зелені насадження тощо (п.25 Правил).

Розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування повинно відповідати вимогам таблиці 13 ДСТУ 3587-97. Розміщення зелених насаджень на узбіччях і укосах земляного полотна автомобільних доріг не допускається. Зелені насадження повинні бути ліквідовані протягом 10 діб з моменту виявлення. Згідно даних наведених у таблиці №13 відстань від кромки проїзної частини до найближчого краю стовбура дерева певної категорії доріг повинна становити не менше ніж: 1 категорія - 14 м., 2 - 11,25 м., 3 - 9,50 м., 4 - 9 м., 5 - 8,25 м. (п. 3.4.1, 3.4.2 ДСТУ 3587-97).

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.

Передавання Службою автомобільних доріг у Закарпатській області обов'язків з підтримання у належному стані проїжджої частини автомобільної дороги та смуги відведення автомобільної дороги третій особі - Дочірньому підприємству «Закарпатський облавтодор» не може бути підставою для звільнення Служби автомобільних доріг, як належного відповідача у цій справі, від виконання своїх обов'язків, визначених Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони».

Відтак, твердження відповідача про відсутність відповідальності за спричинену шкоду, оскільки останній не був власником аварійного дерева та не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій зростало дерево, суд вважає необґрунтованими та такими, що не мають правового значення у даній справі.

Та обставина, що посадові або службові особи Служби автомобільних доріг не були притягнуті до адміністративної відповідальності, не звільняє юридичну особу як таку від обов'язку відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду за правилами ст. 1166, 1167 ЦК України.

З огляду на викладене, саме відповідач, якому належать контрольні функції за станом та безпечністю автомобільної дороги, смуги відведення автомобільної дороги, мав ужити заходів для ліквідації аварійного дерева на прилягаючій до автомобільної дороги земельній ділянці.

Відтак, аргументи відповідача не спростовують доводи позивача і не звільняють від відповідальності за наслідки ДТП, що сталася внаслідок падіння розташованого у безпосередній близькості до автомобільної дороги аварійного дерева на автомобіль позивача під час руху автомобіля 11.12.2017 року.

За приписами статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.

Зважаючи на розміри дерева з численними відгалуженнями, наслідки від знаходження такого дерева у безпосередній близькості до автомобільної дороги були цілком передбачуваними та могли бути попереджені у разі залучення компетентних фахівців та відповідних організацій, оскільки утримання в належному стані смуги відведення автомобільної дороги є обов'язком відповідача.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі та беззастережні документальні докази на підтвердження тих обставин, що падіння дерева 11.12.2017 на автомобіль позивача сталося внаслідок складних погодних умов. Повідомлення про погодні умови від обласного центру з гідрометеорології не містить однозначної інформації про такий складний стан погодних умов, які б безсумнівно спричинили падіння дерева під час проїзду автомобіля позивача по дорозі, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущення.

Відтак, відповідач не спростував своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві

Досліджені і проаналізовані наявні у справі докази у своїй сукупності приводять суд до переконання про доведеність протиправної бездіяльності відповідача, який своєчасно не вжив заходів для виявлення та видалення із смуги відведення автомобільної дороги аварійного дерева, що спричинило завдану матеріальну шкоду позивачеві.

Водій позивача не мав технічної можливості запобігти пригоді, оскільки мав помірковані сподівання на безпечність дороги як такої та не знав і не міг знати про аварійність дерева, а отже не міг передбачити раптового падіння дерева на автомобіль і на спростування цих обставин відповідачем не надано доказів суду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 181 749,11 грн. згідно внаслідок пошкодження автомобіля позивача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України у разі коли шкоду іншій особі завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відшкодувати її повинен замовник.

Це не позбавляє замовника права зворотної вимоги (регресу) до підрядника відповідно до умов договору підряду.

Для виникнення в особи обов'язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11).

З врахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про доведеність наявності складу цивільно-правового правопорушення відповідача, яке полягає у невиконанні своїх обов’язків по організації усунення аварійного дерева від падіння на автодорогу, що є незаконною бездіяльністю, яка спричинила зіткнення аварійного дерева з автомобілем позивача та завдання останньому майнової шкоди. Зменшення вартості автомобіля позивача є порушенням його права власності на це майно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, які визнані судом обгрунтованими, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При поданні позову позивач сплатив 3 524 грн. судового збору. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25449824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13378964) майнову шкоду в розмірі 181 749 грн. та суму 2 726,25 (Три дві тисячі сімсот двадцять шість грн. 25 коп.) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 31.01.2019.

Суддя О. Ф. Ремецькі