Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 536/1039/17

Провадження № 14-610 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за заявою ОСОБА_3 (далі також - заявник), заінтересовані особи - Державна фіскальна служба (далі також - ДФС) України, Національний банк України, Державна митна служба України, про встановлення факту (далі разом - заінтересовані особи), що має юридичне значення,

за касаційною скаргою заявника на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі ДряниціЮ.В., ПилипчукЛ.І., ЧумакО.В.

Учасники справи:

- заявник: ОСОБА_3,

- заінтересовані особи: ДФС України, Національний банк України, Державна митна служба України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 8 червня 2017 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити, що з 1 січня 2016 року він втратив статус громадянина України-резидента та набув статус громадянина України-нерезидента.

2. Мотивував заяву такими обставинами:

2.1. Заявник постійно проживає у Республіці Болгарії, де здійснює підприємницьку діяльність, сплачує податки на нерухомість, страховий податок на землю й інші платежі, а в Україні перебуває не більше 6 місяців протягом року, є резидентом Республіки Болгарії та нерезидентом України.

2.2. З 2012 року заявник проживає з сім'єю у Республіці Болгарії. Тривалість його перебування в Україні з 2014 року складала лише 183 дні, з яких у 2014 році - 90 днів, у 2015 році - 46 днів, у 2016 році - 32 дні, а у 2017 році - 23 дні.

2.3. 28 травня 2014 року на підставі нотаріального акта купівлі-продажу № 43 з реєстраційним № 5353 заявник придбав квартиру АДРЕСА_1.

2.4. 23 червня 2014 року заявник отримав у Республіці Болгарії ідентифікаційний код НОМЕР_2 про податкове резидентство, а 8 липня 2016 року - картку НОМЕР_1 на постійне проживання та посвідчення НОМЕР_3.

2.5. 11 серпня 2015 року заявник заснував з дружиною підприємство «Балкан транс сервіс».

2.6. 21 грудня 2016 року на вказане підприємство був зареєстрований легковий автомобіль марки «Мерседес-350».

2.7. 15 жовтня 2015 року на підставі договору № 52FINV91501016587320 та 21 лютого 2017 року на підставі договору № 96FINV91501016961530 заявник відкрив у Республіці Болгарії рахунки у банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 21 липня 2017 року Кременчуцький районний суд Полтавської області ухвалив рішення, яким задовольнив вимоги заявника.

4. Мотивував рішення так:

4.1. З 1 січня 2016 року заявник відповідає критеріям громадянина України-нерезидента відповідно до підпункту «в» пункту 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу України та Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі - Конвенція) від 20 листопада 1995 року, що набрала чинності 3 жовтня 1997 року.

4.2. Статус резидента України порушує права заявника, оскільки він обмежений у в'їзді на територію України обов'язком задекларувати автомобіль і сплатити податок за оформлення зобов'язань про зворотне вивезення вказаного автомобіля у Республіку Болгарію через 20 днів.

4.3. Доводи ДФС України про те, що наявність статусу резидента (нерезидента) не впливає на зміну або припинення прав фізичної особи, суперечать приписам Конвенції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 26 жовтня 2017 року Апеляційний суд Полтавської області постановив ухвалу, якою скасував рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року, а провадження у справі закрив.

6. Мотивував тим, що від набуття або втрати громадянином статусу резидента (нерезидента) не залежить зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи. А тому встановити факт втрати статусу громадянина України-резидента та набуття статусу громадянина України-нерезидента не можна у порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства. Суд вважав, що спірні правовідносини пов'язані зі сплатою податків та інших обов'язкових платежів, а тому справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 3 листопада 2017 року заявник подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року з огляду на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. 28 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Мотивував ухвалу тим, що заявник оскаржує ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року з підстав порушення правил юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Заявник мотивує касаційну скаргу так:

10.1. Встановлення фактів, які мають юридичне значення, за правилами адміністративного судочинства не передбачено.

10.2. З 2014 року перебування в Україні складає менше 183 дні (у 2014 році - 90 днів, у 2015 році - 46 днів, у 2016 році - 32 дні, у 2017 році - 23 дні).

10.3. Встановлення статусу нерезидента необхідно для того, щоби не сплачувати вдруге податок на доходи, отримані й оподатковані у Республіці Болгарії.

10.4. Суд апеляційної інстанції, закривши провадження, порушив вимоги Конвенції.

10.5. Нерезидент відповідно до статті 380 Митного кодексу України має право на ввезення на територію України транспортного засобу особистого користування на строк до одного року. Натомість, громадянин-резидент може ввезти на територію України транспортний засіб (зареєстрований в уповноважених органах іноземних держав) на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного року.

Позиція інших учасників справи

11. Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів заявника та висновків суду апеляційної інстанції

12. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту втрати статусу громадянина України-резидента та набуття статусу громадянина України-нерезидента.

13. Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, був визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій. Аналогічні приписи передбачені у главах 1 і 6 розділу IV ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

14. Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

15. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України у вказаній редакції суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

16. Визначений у частині першій статті 256 ЦПК України у тій же редакції перелік фактів, які може встановлювати суд, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

17. Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову ВеликоїПалати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

18. Суд першої інстанції задовольнив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановив, що заявник втратив статус громадянина-резидента та набув статус громадянина-нерезидента. Натомість, апеляційний суд провадження у справі закрив, вважаючи, що від набуття або втрати громадянином статусу резидента (нерезидента) не залежить зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи. А оскільки спірні правовідносини пов'язані зі сплатою податків та інших обов'язкових платежів, справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

19. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(стаття 1 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

20. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

21. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

22. У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоби суд встановив факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента.

23. З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також касаційної скарги, заявник прагне встановити у суді факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента для уникнення в майбутньому ймовірного порушення, невизнання чи оспорення його прав, зокрема у випадках подвійного оподаткування доходів заявника, отриманих й оподаткованих у Республіці Болгарії, а також ввезення на територію України транспортного засобу особистого користування, зареєстрованого у Республіці Болгарії, на строк, що перевищує 60 днів протягом одного року. Жодних доводів про те, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, у вказаній заяві, як і в касаційній скарзі немає.

24. Крім того, з огляду на зміст Конвенції, зокрема її статті 4, необґрунтованим є твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції, закривши провадження, порушив вимоги Конвенції.

25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі. Вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

26. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

27. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

28. Згідно з частиною першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

29. Враховуючи надану оцінку аргументів заявника та висновків суду апеляційної інстанції, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

30. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судовий збір, сплачений за її подання, покладається на позивача.

Керуючись частиною першою статті 400, частиною 3 статті 406, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич О.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 29 січня 2019 року.