Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 757/45463/16-ц

провадження № 61-18436св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., КурилоВ.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Апарат Верховної Ради України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у складі судді Остапчук Т. В. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року в складі суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила стягнути з відповідача 18 711,55 грн одноразової грошової допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати та 128 791,16 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначала, що з 13 грудня 2012 року до 27 листопада 2014 року вона працювала помічником - консультантом народного депутата України VII скликання за строковим трудовим договором на постійній основі і без поширення дії Закону України «Про державну службу». 27 листопада 2014 року достроково припинила свої повноваження Верховна Рада України VII скликання, у зв'язку з чим її звільнено у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України.

Посилаючись на те, що передбачені частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та частиною другою статті 46 Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України вимоги відповідач не виконав, зокрема, не виплатив їй одноразову грошову допомогу в розмірі її тримісячної заробітної плати, просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивача 18711,55 грн одноразової грошової допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати та 128 791,16 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебувала у трудових стосунках саме з відповідачем, а не з народним депутатом України VII скликання ОСОБА_5, а тому при її звільненні безпідставно не виплатив їй одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року рішенняПечерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи повно та всебічно з'ясував обставини справи і не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

У лютому 2017 року Апарат Верховної Ради України звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є незаконні та необґрунтовані, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди, вирішуючи спір, не врахували, що позивач перебувала у трудових стосунках з народним депутатом України VII скликання ОСОБА_5, що роботодавцем позивача був саме народний депутат, а не Апарат Верховної Ради України. Крім того, на виплату одноразової грошової допомоги відсутні бюджетні асигнування.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано з Печерського районного суду міста Києва зазначену справу та зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

06 березня 2017 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу Апарату Верховного Ради України, які мотивовані тим, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на відсутність бюджетних асигнувань на виплату одноразової допомоги не заслуговують на увагу, оскільки не узгоджується з вимогами закону, якими передбачена така виплата, та з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях констатував, що відсутність коштів у державному бюджеті як причина невиконання зобов'язань не є прийнятним аргументом. Касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з її необґрунтованістю.

12 квітня 2017 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 серпня 2017 року вказана справа призначена до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року зазначену справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень немає.

Суди встановили, що розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 18 грудня 2012 року № 5575 ОСОБА_4 з 13 грудня 2012 року зарахована на посаду помічника-консультанта народного депутата України VII скликання ОСОБА_5 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу».

27 листопада 2014 року в зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України, на підставі пункту 2 частини першої статті 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР, ОСОБА_4 звільнено з займаної посади.

Відповідно до Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховного Ради України від 25 серпня 2011 року № 769, Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.

Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 23, частини 7 вказаного Положення, у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат, зокрема, організовує та здійснює роботу з кадрового обслуговування працівників Апарату, народних депутатів України і помічників-консультантів народних депутатів України.

Позивач прийнята на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_5 розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 18 грудня 2012 року № 5575 та за поданням народного депутата цим розпорядженням позивачу встановлено заробітну плату.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_4 вона зарахована на посаду та звільнена з неї на підставі розпоряджень Апарату Верховної Ради України.

Відповідно до частини шостої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, чинній на час звільнення позивача) (далі - Закон України № 2790-XII) у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата, частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Виплата одноразової грошової допомоги у розмірі його тримісячної заробітної плати помічнику-консультанту народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата в разі його звільнення також передбачена Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 № 379/95-ВР (в редакції, чинній на час звільнення позивача).

При звільненні ОСОБА_4 відповідач не виплатив їй одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, як передбачено Законом та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України.

Позивач перебувала у трудових стосунках з відповідачем, а не з народним депутатом України VII скликання ОСОБА_5, а тому відповідач безпідставно не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати при звільненні.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що відсутність бюджетного асигнування не звільняє відповідача від виплати позивачу гарантованої йому законом суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд зауважив на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26 рішення).

Правильним є висновок судів про те, що доказом вини відповідача у невиплаті одноразової допомоги при звільненні, в тому числі позивачу, є розпорядження відповідача від 25 січня 2016 № 86-к про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги звільненим помічникам-консультантам здійснювати на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

Суди встановили, що відповідач всупереч вимогам частини шостої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» свідомо та умисно поставив питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у залежність від наявності позитивного рішення суду на користь помічників-консультантів про стягнення такої допомоги.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що відповідач не виплатив позивачу при звільненні одноразовугрошову допомогу, наявні передбачені частиною другою статті статті 117 КЗпП України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у зв'язку з затримкою її виплати.

Виходячи зі встановлених на підставі наданих сторонами доказів фактичних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених судом обставин, а ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, переоцінка цих доказів відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило