ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №818/231/16

адміністративне провадження №К/9901/19322/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у складі судді Соколова В.М.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у складі колегії суддів Бегунца А.О., Рєзнікової С.С., Старостіна В.В.

у справі №818/231/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування рішення від 25 лютого 2016 року № 000002/18-28-22-08/НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6800 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №000002/18-28-22-08/НОМЕР_1 від 25 лютого 2016 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх висновків та правомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірним рішенням.

У серпні 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що магазин позивача не має статусу підприємства з універсальним асортиментом товарів, а тому здійснення позивачем продажу пива на розлив є порушенням вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Заперечення або відзив на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 лютого 2016 року контролюючим органом проводилася фактична перевірка магазину за адресою: вул. Саєнко, 69а, смт. Низи, Сумський район, Сумська область щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами якої складено акт (б/н), в якому встановлено порушення позивачем частини шостої статті 15-1 Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР та пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

У результаті перевірки встановлено продаж пива на розлив без наявності статусу підприємства громадського харчування в магазині, де реалізовано пиво Жигулівське розливне в кількості 5 л. на загальну суму 63,30 грн., що підтверджено фіскальним чеком від 08 січня 2016 року №1673; пиво Жигулівське розливне в кількості 5 л. на загальну суму 63,30 грн., що підтверджено фіскальним чеком від 19 січня 2016 року №1830; пиво Чернігівське світле розливне в кількості 1 л. на суму 34,00 грн., що підтверджено фіскальним чеком від 25 січня 2016 року №1923.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено рішення від 25 лютого 2016 року №000002/18-28-22-08/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв, а саме пива на розлив у невизначених для цього місцях.

Згідно з частиною шостою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Аналізуючи вказану норму, судами зазначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.

Частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 цього ж Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (абзац 25 статті 1 Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що магазин, який належить позивачу є підприємством з універсальним асортиментом товарів, що підтверджується Ліцензією роздрібної торгівлі алкогольними напоями серія НОМЕР_2 від 14 липня 2015 року, Рішенням Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 18 липня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_2 та Рішенням Низівської селищної ради Сумського району Сумської області №09 від 27 січня 2016 року про надання позивачу дозволу на роздрібну торгівлю з універсальним переліком товарів (алкогольні, слабоалкогольні товари, розливне пиво, тютюнові вироби, продовольчі та промислові товари) в магазині який знаходиться в смт. Низи по вулиці Саєнко, 69а.

Визначення неспеціалізованого (універсального) магазину наведено в пункті 3.1.5 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 року № 327, а саме неспеціалізований (універсальний) магазин - різновид магазину, асортимент якого включає широку (5 і більше) номенклатуру товарних груп.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог частини шостої Закону № 481/95-ВР є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, оскільки позивач 11 лютого 2016 року здійснював торгівлю пивом за адресою місця торгівлі, яка зазначена у виданій відповідачем ліцензії серії НОМЕР_2 від 14 липня 2015 року на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом), то позивачем не порушено приписи статті 15-3 Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, що відповідно, виключає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абзацом 9 частини другої статті 17 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованість своїх висновків та правомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірним рішенням.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідачів залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі №818/231/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер