ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року

м. Полтава

Справа № 440/4392/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, де просить де просить зобов'язати відновити пенсійні виплати з 01.01.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.01.2016 йому протиправно припинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 911-VIII від 24.12.2015 через його перебування на державній службі. Посилався на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, яким перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про зупинення виплати пенсії тимчасово у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

11.01.2019 до суду надійшов відзив на позов (а.с. 53-54), у якому відповідачем зазначено, що дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, визнано неконституційним перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про зупинення виплати пенсії тимчасово у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку із чим з 20.12.2016 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення) відновлено нарахування та виплата позивачу пенсії, яка здійснюється і по теперішній час. Зазначили, що позивач звертався вже до суду у справі № 554/5275/15-а з аналогічним предметом позову, проте за інший період.

18.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначив, що раніше судом розглядалося справа з іншого питання, а саме про відновлення пенсії з 01.04.2015 по 31.12.2015.

За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку у ГУПФУ у Полтавській області з 2007 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується розрахунком на пенсію Міністерства оборони за вислугу років та посвідчення серії НОМЕР_1, видане Пенсійним фондом України 13.06.2017 року, (а.с. 34).

Згідно копії трудової книжки БТ-І № 0244780 позивача на підставі розпорядження від 17.05.2017 № 208-к звільнено з займаної посади головного спеціаліста сектору мобілізаційної роботи в Апараті Полтавської обласної державної адміністрації та в порядку переведення до Полтавської митниці Державної фіскальної служби ДФС України, на підставі наказу № 83-0 від 23.05.2017 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу (а.с. 47-50).

Як зазначає позивач, з 01.01.2016 йому припинено виплату пенсії у зв'язку із внесенням змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 року (далі - Закон України № 911-VIII від 24.12.2015), який набрав чинності з 01.01.2016 до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 року (далі - Закон України № 911-VIII від 24.12.2015), який набрав чинності з 01.01.2016 року внесено зміни, до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Далі судом встановлено, що рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 (а.с. 8-17, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-16) за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону № 2262-ХІІ, а саме: першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Зокрема в пункті 3 рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 зазначено, що останню є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 65 Закону України «Про Конституційний Суд» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (в редакції чинній на момент винесення рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016 по справі № 1-38/2016) рішення Конституційного Суду України містить, зокрема, обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.

У зв'язку із тим, що частина 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закон України № 911-VIII від 24.12.2015 втратила чинність з 20.12.2016 та не підлягала застосуванню, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, підстава перерахунку - «поновлення виплати пенсії (з перервою)», що підтверджується витягом з пенсійної справи № ФП62837 (а.с. 36).

Отже, відповідачем в добровільному порядку, виконано рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 з 20.12.2016 та поновлено виплату пенсію позивачу, та за змістом письмових пояснень відповідача вказана виплата здійснюється і по теперішній час.

Таким чином з 20.12.2016 права позивача відновлено, виплати з того часу проводяться безперервно, що не заперечується позивачем.

Щодо спірного періоду щодо припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2016 по 20.12.2016, суд приходить таких висновків.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено частини 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Пунктом 2 рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визначено, що положення першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки рішення Конституційного Суду України рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 зворотної дії в часі не має, то обмежуючі норми ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закон України № 911-VIII від 24.12.2015 були чинні до 20.12.2016 року.

За змістом витягу з трудової книжки БТ-І № 0244780 позивач в період з 01.01.2016 перебував на державній службі, а саме на підставі розпорядження від 17.11.2005 № 373-к на посаді головного спеціаліста сектору мобілізаційної роботи в Апараті Полтавської обласної державної адміністрації та на підставі розпорядження від 17.05.2017 № 208-к звільнено з займаної посади в порядку переведення до Полтавської митниці Державної фіскальної служби ДФС України (а.с. 47-50).

Позивачу, який з 27.03.2007 отримував пенсію за вислугою років (а.с. 34) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у 2016 році пенсії була призупинена у зв'язку із внесенням змін ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закон України № 911-VIII від 24.12.2015 містила винятки, за якими виплата пенсії не зупиняється, а саме «інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 27.04.2017 серії АВ № 0848326 (а.с. 28) позивачу вперше встановлено другу інвалідності (безтерміново) з 21.04.2017.

Таким чином, станом на 01.01.2016 позивач не відносився до категорії осіб, на яких не розповсюджується ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закон України № 911-VIII від 24.12.2015.

Таким чином, оскільки з 01.01.2016, призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», а позивач з 01.01.2016 по 20.12.2016 перебував на державній службі, що останнім не заперечується, то суд приходить до висновку, що в період з 01.01.2016 по 20.12.2016 у відповідача були відсутні підстави для здійснення виплати пенсії позивачу на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 607/592/17, від 18.10.2018 у справі № 201/5474/17, від 20.12.2018 № 191/3630/16-а.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо припинення здійснення пенсійних виплат з 01.01.2016 по 20.12.2016, пенсійні виплати позивачу поновлено з 20.12.2016, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з 01.01.2016.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статями 139, 241, 245, 246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя

Л.О. Єресько