ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" січня 2019 р. Справа№ 910/24190/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Суліма В.В
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Власенка Володимира Володимировича та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги
на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017
у справі № 910/24190/16 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Фізична особа-підприємець Власенко Володимир Володимирович; 2. ОСОБА_3
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
за участю представників:
від позивача: Рог О.В.,
від відповідача: Онищенко Т.О.,
від Власенка В.В.: Воронюк О.О.,
від ОСОБА_3: не з'явились.
ВСТАНОВИВ:
Київська міська рада звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Дует" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, в якій просила зобов'язати ТОВ "Дует" звільнити земельні ділянки орієнтовною площею 0,09 га по вул. Березняківська, 30 у Дніпровському районі міста Києва (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої)) та повернути їх Київській міській раді, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення їх від будівель та споруд.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка по вул. Березняківській, 30 у Дніпровському районі міста Києва не була виділена у відповідності до чинного законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, а в ході обстеження департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виявлено, що на земельній ділянці проводяться будівельні роботи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача звільнити земельні ділянки орієнтовною площею 0,09 га по вул. Березняківська, 30 (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої)) та повернути їх Київській міській раді, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення їх від будівель та споруд; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 756,00 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що оренда ТОВ "Дует" земельної ділянки (к.н. 8000000000:90:137:028) посвідчувалась договором від 09.08.2005 № 66-6-00287, термін дії якого сплив 09.08.2008, і в матеріалах справи станом на поточну дату відсутня інформація щодо прийняття позивачем рішення про поновлення відповідачу договору оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га по вул. Березняківська, 30 у Дніпровському районі міста Києва (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої)).
Не погодившись з прийнятим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, фізична особа-підприємець Власенко Володимир Володимирович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16 та відмовити у задоволенні позову Київської міської ради до ТОВ "Дует" у повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ФОП Власенка В.В., оскільки у разі знесення об'єкту нерухомості на виконання рішення суду, скаржник втратить право набуття у власність об'єкта інвестицій - частини спірного об'єкта нерухомості. Скаржник вказує на наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, а також на недоведеність самочинного будівництва чи самовільного зайняття ТОВ "Дует" спірної земельної ділянки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Власенка В.В. на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16.
25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 справу № 910/24190/16 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Власенка В.В. на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі Хрипуна О.О. (головуючий), Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.11.2018, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Сулім В.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 справу № 910/24190/16 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Власенка Володимира Володимировича на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Сулім В.В., Чорногуз М.Г.; розгляд справи № 910/24190/16 призначено на 11.12.2018.
19.11.2018 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Власенка В.В. на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16.
Заява мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив права та інтереси ОСОБА_3, оскільки позбавлення права власності на спірний об'єкт нерухомості прямо впливає на господарську діяльність товариства і на отримання заявником прибутку, вартість корпоративних прав та суми компенсації у разі виходу з товариства, у разі знесення об'єкта нерухомого майна заявниця буде значною мірою позбавлена правомірних очікувань на отримання прибутку від господарської діяльності товариства, в тому числі і пов'язаною зі спірним об'єктом нерухомості.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 заяву ОСОБА_3 приєднано до апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Власенка В.В. на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 розгляд справи було відкладено на 15.01.2019.
11.01.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи № 910/24190/16 без її участі.
11.01.2019 до суду надійшли також письмові пояснення ОСОБА_3 щодо її прав та інтересів у справі № 910/24190/16 з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2018 у справі № 911/3061/15.
15.01.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію додаткової угоди № 2 від 03.12.2018 до інвестиційного договору № 1-ІД від 14.09.2016, копію спрощеного фінансового звіту ТОВ "Дует" станом на 01.01.2019.
Зазначені докази були прийняті судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 269 ГПК України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.01.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 фізичну особу-підприємця Власенка Володимира Володимировича та ОСОБА_3 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні представники скаржника, відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність, наполягаючи на самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки та здійсненні будівництва.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на відміну від ст. 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, яка передбачала можливість подання апеляційної скарги особою, яка не була залучена до участі у справі, але стосовно прав та обов'язків якої прийнято судове рішення, норма ч. 1 ст. 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, надає право на апеляційне оскарження також тим особам, чиї законні інтереси зачіпаються оскаржуваним судовим рішенням. Тобто чинний ГПК України суттєво розширив коло суб'єктів апеляційного оскарження.
Наведене випливає з положень ч. 2 ст. 4 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, згідно якої юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 911/3061/15.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, цим рішенням вирішено питання про майнові інтереси фізичної особи-підприємця Власенка В.В., який на підставі інвестиційного договору від 14.09.2016 № 1-ІД з додатками проінвестував реконструкцію будівлі, оскільки фізична особа-підприємець Власенко В.В., виконавши умови інвестиційного договору, має законні та виправдані сподівання (очікування) не тільки на збереження вартості та привабливості інвестиційного активу, а й на набуття у власність після реконструкції частини об'єкта нерухомого майна, про знесення якого прийняте рішення господарським судом міста Києва у справі № 910/24190/16.
Колегія суддів також зазначає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про майнові інтереси учасника ТОВ "Дует" ОСОБА_3, яка має законні та виправдані сподівання (очікування) не тільки на збереження вартості та привабливості об'єкта нерухомого майна, що є власністю господарського товариства, учасником якого заявниця є, а й на отримання в майбутньому доходу від використання відповідачем у своїй господарській діяльності власного нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки по вул. Березняківська, 30 (к.н. 8000000000:90:137:028) у Дніпровському районі м. Києва, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 14.09.2015 № 425/02.
В результаті обстеження посадовою особою Департаменту було встановлено, що згідно бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0317 га за адресою: Березняківська, 30 (к.н. 8000000000:90:137:028), у Дніпровському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2004 № 912/2322 передана в оренду на 3 токи Товариству з обмеженою відповідальністю "Дует" для будівництва, експлуатації та експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком. Оренда земельної ділянки (к.н. 8000000000:90:137:028) посвідчується договором від 09.08.2005 № 66-6-00287. Термін дії вказаного договору сплив 09.08.2008. В департаменті земельних ресурсів зареєстрована кадастрова справа А-13503 щодо поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки.
Під час проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка, орієнтовною площею 0,09 га по вул. Березняківська, 30 у Дніпровському районі м. Києва огороджена парканом. На ділянці проводяться будівельні роботи. Будівля, яка споруджується займає площу орієнтовно 0,05 га.
В акті зроблено висновок, що за результатами обстеження вбачається порушення ст. 125, 211 Земельного кодексу України.
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У ст. 211 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, та наведено перелік таких порушень. При цьому, самовільне зайняття земельних ділянок (п. б) та порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (п. д) є окремими відмінними видами правопорушення.
Правові наслідки, визначені ст. 212 Земельного кодексу України, застосовуються лише у разі самовільного зайняття земельної ділянки.
Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" тлумачить самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Позивач у позовній заяві заявив про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, обґрунтовує це закінченням 09.08.2008 строку дії договору оренди від 03.08.2005 № 561, укладеним між Київською міською радою та ТОВ "Дует" на виконання рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 912/2322, яким передано земельну ділянку, площею 0,03 га на вул. Березняківській, 30, у короткострокову оренду на 3 роки ТОВ "Дует" для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком. Договір зареєстровано Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 09.08.2005 № 66-6-00287.
Матеріалами справи підтверджено, що земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0028 ТОВ "Дует" одержало від Київської міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки на виконання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком.
Договір укладено на 3 роки (п. 3.1 договору). Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 7.1 договору).
У п. 11.7 договору сторони передбачили умови поновлення договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір.
Доданий до позовної заяви витяг з бази даних міського земельного кадастру станом на 14.09.2015 підтверджує, що оренда ТОВ "Дует" скінчилась 09.08.2008, земельна ділянка знаходиться на стадії розробки оформлення прав ТОВ "Дует" (проект оренди на 3 роки, наміри щодо викупу).
Акт обстеження земельної ділянки від 14.09.2015 № 425/02 також містить інформацію про те, що в департаменті земельних ресурсів зареєстрована кадастрова справа А-13503 щодо поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки.
Доказів прийняття рішення Київською міською радою щодо подальшого використання вказаної вище земельної ділянки суду не надано.
Доводи позивача про те, що ТОВ "Дует" фактично використовується частина земельної ділянки 90:123:059, оскільки належна відповідачу будівля, виходячи із її зареєстрованої площі, виходить за межі земельної ділянки 90:137:028, носять характер припущення, не підтвердженого належними доказами.
Колегія суддів також звертає увагу, що знесення самочинно збудованих об'єктів відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проводиться в рамках добровільного виконання припису посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю або за рішенням суду за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що на час прийняття господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/24190/16, на спірній земельній ділянці знаходилась нежитлова будівля - кафе з літнім майданчиком, право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Дует", про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля, визначаються, згідно із ст. 417 ЦК України, власником земельної ділянки та власником цієї будівлі спільно. І лише у разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право землевласника вимагати знесення будівлі не є безумовним. Суд може постановити рішення як про викуп власником будівлі земельної ділянки, так і про викуп власником земельної ділянки будівлі, або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі на новий строк.
Таким чином, припинення права користування земельною ділянкою, переданою під забудову, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, не тягне за собою безумовного обов'язку землекористувача знести побудовані та цій земельній ділянці об'єкти, що належать йому на праві власності.
Відповідно до положень ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права. Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Питання набуття та позбавлення права власності врегульовані ЦК України, зокрема, ст. 346, яка передбачає такі підстави припинення права власності як: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Судова колегія вважає, що заявлені позивачем вимоги спрямовані та безпосередньо стосуються, в тому числі, позбавлення відповідача права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а саме, фактично йдеться про припинення права власності відповідача, що суперечить положенням Конституції України та приписам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.
Таким чином, враховуючи, що на спірній земельній ділянці розташовується нерухоме майно відповідача, який є його законним власником, на підставі правовстановлюючих документів, тому примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані ст. 41 Конституції України.
Відповідно до положень чинного законодавства, якщо у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.
У таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають і примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані ст. 41 Конституції України.
Зазначене кореспондується з правовою позицією викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 47/170.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог суперечить нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, та доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.
Допущене судом першої інстанції при розгляді справи № 910/24190/16 порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2017 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Понесені фізичною особою-підприємцем Власенком В.В. та ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по 4 134,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню Київською міською радою.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Власенка Володимира Володимировича та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/24190/16 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Київської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Власенка Володимира Володимировича 4 134,00 грн. судових витрат.
5. Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_3 4 134,00 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді В.В. Сулім
М.Г. Чорногуз
