ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року м.Дніпро Справа № 904/7520/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі №904/7520/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного

акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 97 929,72 грн

ВСТАНОВИВ

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у даній справі (суддя Н.Г. Назаренко) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами - 94 584,60 грн, збір за зберігання вантажу - 3 345,12 грн, витрати по сплаті судового збору - 1 468,95 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи встановлено своєчасне повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем призвело до їх затримки на підходах до станції призначення та нарахування залізницею плати за користування вагонами у сумі 94 584,60 грн та збору за зберігання вантажу - 3 345,12 грн.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції у липні 2017 року звернулось Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі 904/7520/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" частково, а саме в сумі 45 231,48 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд дійшов хибного висновку про наявність вини скаржника у затримці спірних вагонів, відтак і збір за зберігання та плату за користування вагонами нараховано позивачем неправомірно, що вбачається як з наявних у справі доказів, так і з фактичних обставин, що спричинили затримку спірних вагонів;

- затримка спірних вагонів на підходах до ст. Терни в період з 10.03.2016 04:01 за наказом №426 здійснювалась з причин, що не залежать від відповідача;

- поїзним диспетчером дирекції в порушення п. 12 Інструкції "штучно" затримано вагони за наказом №426, в результаті цього позивачем неправомірно та не обґрунтовано було зроблено розрахунок заборгованості згідно наказу №426;

- суд не дав належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього потрібні спеціальні знання;

- документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами за наказом №426 в період з 10.03.2016 р. 04:00 год. по 14.03.2016р. 20:15 год., не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Науменка І.М., Кощеєва І.М.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі №904/7520/16 задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі №904/7520/16 змінено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плати за користування вагонами - 43558,92 грн, збір за зберігання вантажу - 1672,56 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 746,32 грн судового збору.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована невиконанням залізницею вимог п. 12 Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці та п. 11 Порядку оформлення затриманих поїздів, що складаються з завантажених вагонів, порожніх власних (орендованих) вагонів і вагонів власності державних вагонних компаній з ознакою «УТЛЦ» на підходах до станції призначення на Криворізькій дирекції залізничних перевезень. Внаслідок наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу згідно наказу №426 повинен розраховуватися з 10.03.2016 з 04.00 год по 14.03.2016 - 23.10 год (67-10 год).

Постановою Верховного Суду від 10.07.2018 було частково задоволено касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №904/7520/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Верховним Судом у зазначеній постанові вказано апеляційному суду про необхідність всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд

19.11.2018 справа №904/7520/16 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 справа №904/7520/16 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 прийнято до свого провадження. Розгляд справи визначено провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам судового процесу запропоновано у строк до 11.12.2018 надати відзиви (пояснення) з врахуванням постанови Верховного Суду та копію наказу №439 від 12.03.2016.

Згідно положень ч. 10 ст. 270, ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи, яка підпадає під визначення малозначної, здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

10.12.2018 від Позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі, в яких він зазначив, що актами загальної форми, які наявні в матеріалах справи та підписані Відповідачем без зауважень доводиться вина вантажовласника у затримці спірних вагонів за період з 04 год. 00 хв. 10.03.2016 по 20 год. 15 хв. 14.03.2015 згідно наказу №426 від 10.03.2016. Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони; обов'язок залізниці врахувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, не передбачений жодним законодавчим актом; наказ №439 не має відношення до затримки вагонів за наказом №426 від 12.03.2016; п. 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці не містить імперативної норми; Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування відсутності своєї вини у затримці вагонів; плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу розраховані на підставі акту ф. ГУ-23а №18 від 10.03.2016 та акту загальної форми №18 від 10.03.2016, розрахунок Відповідача суперечить нормам чинного законодавства, бо загальна кількість годин розрахована ним на підставі, в тому числі акту загальної форми, складеного за наказом №439, який спірним не є.

17.12.2018 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що всупереч Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення диспетчер Залізниці після вивільнення колій не закінчив дію наказу №426, а закінчив пізніше виданий наказ №439, що спричинило простій вагонів не з його вини, тому плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу повинні розраховуватися з 10.03.2016 з 04.00 год. по 12.03.2016 - 23:10, що становить 67:10 год. та відповідно: 43558,92 грн - плата за користування, 1672,56 грн - збір за зберігання вантажу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає необхідним залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу Відповідача без задоволення, з огляду на наступне.

Відносини щодо подачі і забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний ГЗК" здійснюються на підставі договору №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровської залізниці" від 21.09.2012.

Додатковою угодою №2 від 15.12.2015 внесено зміни до договору №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012 в частині заміни сторони договору - з ДП "Придніпровська залізниця" на ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця".

У березні 2016 року за накладною №42267898 позивачем було прийнято до перевезення на адресу відповідача (одержувача) порожні власні вагони. На шляху прямування, відповідно до вимог п.п. 9, 10 Розділу III Правил користування вагонами та контейнерами (далі Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, вагони було затримано на підставі наказу №426 від 10.03.2016 о 04.00 год на станції Жовті Води-1 (голова - 52797875, хвіст - 56222516 у кількості 59, що перевозилися у поїзді №3189, індекс поїзда 4005-001-4573 з вантажем на своїх осях) через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем (одержувачем) на свою під'їзну колію, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №18 (а.с. 58, т.1).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Жовті Води-1 Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №18 від 10.03.2016 (а.с. 59, т.1).

Повідомлення про затримку вагонів отримане Відповідачем 10.03.2016 о 05:00 год. (а.с.73). Заперечень щодо незгоди із затримкою Відповідачем не висловлено.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №18 від 10.03.2016 затримані вагони, що прибули 10.03.2016 о 03.50 год. поїздом №3189, відправлені 14.03.2016 о 20:55 год. поїздом №3189 (а.с.59, т.1).

На станції призначення Терни Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23, якими підтверджено затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції з вини ПрАТ "Північний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції за загальний період з 10.03.2016 - 04.00 год по 14.03.2016 - 20.15 год. (а.с.36-51). Акти підписані Відповідачем без заперечень. Повідомлення занесені у книгу ф. ГУ-2 (а.с. 60-79).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 16039126, 21039136, 18039132, 18039127, 17039126, 16039122, 16039125, 16039121, 15039120 в сумі 94584,60 грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 №23039026 в сумі 3345,12 грн.

Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальну картку ф. ФДУ-92 відповідачем було підписано з запереченнями, згідно з якими останній не визнає своєї вини в затримці спірних вагонів.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем заявленої до стягнення плати за користування спірними вагонами.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі статтею 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458), встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Згідно з пунктами 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено з урахуванням Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання).

Так, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці - з моменту її затримки (п. 8 Правил зберігання).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п. 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 (далі - Збірник тарифів).

Після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тонну вантажу.

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 26.01.2015 року №13 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №106/26551, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 2,002.

За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Матеріалами справи підтверджується, що станцією затримки Жовті Води-1 та станцією призначення Терни Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки Жовті Води-1 Придніпровської залізниці відповідно до наказу №426 від 10.03.2016 розрахована відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356) плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 94584,60 грн та збір за зберігання вантажу - 3345,12 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласника охоплюють період дії наказу №426 та підписані відповідачем без заперечень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Приписами п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №507, передбачено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції). Крім того, відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т. ч. поїздів відповідача, його контрагентів.

Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію, що вбачається зі складених на станції призначення Терни актів загальної форми ф. ГУ-23, підписаних сторонами.

Між тим, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні.

Отже, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вживання відповідачем передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вбачається вина останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Отже, вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 94584,60 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 3345,12 грн є правомірними та правильно задоволені судом першої інстанції.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміні чи скасування колегія суддів не знаходить.

Відносно заперечень Відповідача апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці (п.12) та п.11 Порядку оформлення затриманих поїздів, що складаються з завантажених вагонів, порожніх власних (орендованих) вагонів і вагонів власності державних вагонних компаній з ознакою "УТЛЦ" на підходах до станції призначення на Криворізькій дирекції залізничних перевезень при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станції затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими.

Відповідач зазначає, що на момент затримки вагонів на ст. Жовті Води - I під час дії спірного наказу №426 (діяв з 10.03.2016 04-00 год. по 14.03.2016 20-15 год.) раніше відправлено поїзди, що були затримані пізніше, а саме: за наказом №439 (діяв з 12.03.2016 09-12 год. по 12.03.2016 23-10 год.). Для вагонів, затриманих за наказами №426 та №439 були рівні можливості відправки, тому залізниця мала надати безперечний пріоритет та закінчити дію наказу №426 12.03.2016 о 23:10 год, чого зроблено не було. Отже, на думку Відповідача, нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу після 23:10 12.03.2016 є безпідставною, бо затримка виникла не з вини Відповідача.

Водночас, п. 12 вищезгаданої Інструкції не містить імперативної норми, яка б зобов'язувала Позивача відправляти затримані на підходах вагони першочергово.

Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів при видачі наказу про затримку не передбачений.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці. Черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (п. 16.4. Правил технічної експлуатації залізниць України).

Крім того, поїзний диспетчер при наявності вільних колій станції призначення надає пріоритет у перевезенні вантажів, які йдуть за графіком руху, з метою уникнення відповідальності залізниці від штрафу за прострочення в доставці вантажу. Затримані вагони не є графікованими, матеріали справи не містять заявки Відповідача про першочергове відправлення вагонів, затриманих за наказом №426.

Таким чином, підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Договору та ЕТП, у той час як не забирання Відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України, п. п. 33,34 Правил видачі вантажів, чого Відповідачем спростовано не було.

Як вірно зазначено Позивачем, документальними підставами вимог про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є акт ф. ГУ-23-а №18 від 10.03.2016 та акт загальної форми №18 від 10.03.2016, складені на підставі наказу №426 від 10.03.2016. Розрахунок зроблений на підставі вищенаведених норм та Правил, є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову; оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі №904/7520/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна