ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Справа№ 911/635/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги №02-5/484 від 17.08.2018 Ставищенського житлово-комунального підприємства та №14/4-1102 від 20.08.2018 Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018

у справі №911/635/18 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»

до відповідача Ставищенського житлово-комунального підприємства

про стягнення 351 331,08 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Бернацька О.В. довіреність № 14-30 від 18.01.19

від відповідача - Бакун Л.В. довіреність № 2 від 22.01.19

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Ставищенського житлово-комунального підприємства про стягнення 230 886,71 грн. пені, 19 877,73 грн. 3% річних та 100 566,64 грн. інфляційних збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Ставищенського житлово-комунального підприємства на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 230 886,71 грн. пені, 88 777,51 грн. інфляційних збитків, 19 877,73 грн. 3% річних та судові витрати 5 093,13 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - Ставищенське житлове-комунальне підприємство, 21.08.2018 подав апеляційну скаргу №02-5/484 від 17.08.2018, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не застосував до спірних правовідносин норми закону, які підлягали застосуванню, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ставищенського житлового-комунального підприємства. Справу призначено до розгляду на 27.09.2018.

06.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» надійшла апеляційна скарга №14/4-1102 від 20.08.2018, просить рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 11 789,13 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним, прийнятим з неповним дослідженням матеріалів справи та наданням оцінки доказам, що додані на підтвердження обставин викладених у позовній заяві.

У своїй скарзі позивач зазначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснений судом є помилковим, що призвело до безпідставної відмови у стягненні 11 789,13 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2018 поновлено заявнику строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна». Справу призначено до розгляду на 27.09.2018.

20.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що відповідач повністю не визнає вимоги позивача, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах закону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ставищенського житлового-комунального підприємства та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» до спільного розгляду. Оголошено перерву до 18.10.2018.

У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду справу було передано до утвореного Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 справу та апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 справу прийнято до провадження Північного апеляційного господарського суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Ставищенського житлово-комунального підприємства та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18. Учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали. Розгляд справи призначено на 23.01.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2018 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив та просив скасувати рішення Господарського суду Київської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2018 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечив та просив скасувати рішення Господарського суду Київської області повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача в межах викладених скаржниками доводів та вимог, виходячи з наступного.

05.12.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2153/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця).

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 360 тис. куб. м. (триста шістдесят тисяч куб. м).

Крім того між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 від 10.02.2015 р., Додаткову угоду № 2 від 10.03.2015 р., Додаткову угоду № 3 від 15.04.2015 р., Додаткову угоду № 4 від 15.05.2015 р., Додаткову угоду № 5 від 30.06.2015 р., Додаткову угоду № 6 від 20.07.2015 р., Додаткову угоду № 7 від 15.10.2015 р., Додаткову угоду № 8 від 22.10.2015 р., Додаткову угоду № 9 від 02.11.2015 р., Додаткову угоду № 10 від 25.11.2015 р. до договору купівлі-продажу природного газу № 2153/15-БО-17 від 05.12.2014 р.

На виконання умов Договору позивачем у період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 1 940 253, 28 грн., що підтверджується актом приймання-передачі газу від 31.01.2015 р. за січень 2015 р. на суму 427 435, 24 грн., актом приймання-передачі газу від 28.02.2015 р. за лютий 2015 р. на суму 389 858, 78 грн., актом приймання-передачі газу від 31.03.2015 р. за березень 2015 р. на суму 260 492, 38 грн., актом приймання-передачі газу від 30.04.2015 р. за квітень 2015 р. на суму 18 365, 25 грн., актом приймання-передачі газу від 31.10.2015 р. за жовтень 2015 р. на суму 85 339, 69 грн., актом приймання-передачі газу від 30.11.2015 р. за листопад 2015 р. на суму 346 209, 02 грн., актом приймання-передачі газу від 31.12.2015 р. за грудень 2015 р. на суму 412 552, 92 грн., наявними у матеріалах справи.

У червні 2015. відповідач звернувся до позивача з листом № 02-2/812а від 12.06.2015 р., у якому просив переплату за договором № 1306/14-БО-17 в сумі 272 442, 22 грн. направити в погашення заборгованості по договору № 2153/15-БО-17 від 05.12.2014 р.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 22.09.2016 року було виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 1 940 253, 28 грн., що підтверджується довідкою позивача по операціям Ставищенського житлово - комунального підприємства з 01.12.2014 р. по 30.09.2016 р., підписаної головним бухгалтером, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

При цьому, позов мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно виконав обов'язок щодо оплати поставленого газу, а тому позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню, передбачену Договором, за періоди прострочення з 17.02.2015 р. по 14.07.2016 р. всього на загальну суму 230 886, 71 грн., інфляційні збитки від суми основної заборгованості за період з 01.03.2015 р. по 14.07.2016 р. на суму 351 331, 08 грн. та 3 % річних від суми основної заборгованості за період з 17.02.2015 р. по 21.09.2016 р. на суму 19 877, 73 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір поставки від 05.12.2014р. №2153/15-БО-17 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому законом порядку. Судом також враховано презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж проведений відповідачем 22.09.2016р. (а.с. 42-43 - відповідно до довідки наданої позивачем).

Посилаючись на несвоєчасне виконанням зобов'язання, у березні 2018 року позивач нарахував пеню, 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати за період 2015-2016 років.

Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016р., (надалі - Закон) законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005р. теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями і спору в цій частині немає.

Частиною 1 статті 3 Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною 3 статті 7 названого Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується погашення заборгованості відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (набрав чинності 30.11.2016), а заборгованість за спірний період погашена 22.09.2016, що не заперечено позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі наведених норм відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо помилкового розрахунку інфляційних втрат, оскільки, в даному випадку, у суду відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат взагалі.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права, яке полягало в тому, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга 02-5/484 від 17.08.2018 Ставищенського житлово-комунального підприємства на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга №14/4-1102 від 20.08.2018 Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 підлягає частковому задоволенню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (Публічне акціонерне товариство товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ставищенського житлово-комунального підприємства на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/635/18 скасувати, ухвалити нове рішення:

«В задоволенні позову відмовити повністю».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Ставищенського житлово-комунального підприємства (09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Цимбала Сергія, будинок 48 А; ідентифікаційний код 03346704) 7 904,95 грн (сім тисяч дев'ятсот чотири грн 95 коп.) судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 911/635/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 28.01.2019