КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/243/2019 Постанова винесена суддею Вознюк С.М.

Категорія: ст. 471 МК України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю: представника Київської митниці ДФС Захарова А.О. та представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про порушення митних правил стосовно

ОСОБА_4 громадянина Туреччини, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ван Туреччина, проживає за адресою: АДРЕСА_1

за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Павленка С.А. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

Вилучену згідно з протоколом про порушення митних правил № 0694/12500/18 валюту, а саме долари США у кількості 4 452, повернуто ОСОБА_4.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. та витрати, понесені на транспортування предметів правопорушення, в розмірі 08 грн. 20 коп.

Як встановив суддя місцевого суду в постанові, 29 серпня 2018 року об 11 год. 20 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин ТуреччиниАкай Онур, який прилетів літаком авіакомпанії «Турецькі авіалінії» з Туреччини, м. Стамбул, рейсом № 459, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений» коридор митниці, на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 МК України пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі приблизно 6000 доларів США. Далі пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу "D" ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 9 500 доларів США, 4 870 євро і 6 000 турецьких лір, які знаходились у кишені його брюк.

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів ОСОБА_4 належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю зеленим коридором, де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми у ОСОБА_4 було пропущено 4870 євро, 5048 доларів США та 6000 турецьких лір, що в сумі складає еквівалент 9 999,23 євро згідно з курсом НБУ станом на 29 серпня 2018, та вилучено за протоколом про порушення митних правил 4452 доларів США.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації ОСОБА_4 не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування даної валюти не звертався.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України ОСОБА_4, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 (зі змінами), мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Визнавши винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, суддя місцевого суду наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідає санкції указаної норми закону про порушення митних правил, а рішення про незастосування до ОСОБА_4 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти мотивував тим, що вказані грошові кошти мають легальне походження, призначалися для використання у власних цілях, зокрема, з метою придбання ліків для хворої матері, отже їх конфіскація поставить ОСОБА_4 та його родину в скрутне матеріальне становище; єдине діяння, яке вчинив ОСОБА_4, до того ж з необережності, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації, водночас шкода, яку він потенційно міг завдати державі, була незначною; жодних даних, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо, в справі немає.

Врахувавши зазначені обставини, суддя місцевого суду дійшов висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме втручання в право громадянина Туреччини ОСОБА_4 на повагу власності, так як є непропорційним, оскільки покладає на нього "індивідуальний надмірний тягар".

В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС Павленко С.А., оспорюючи виключно висновки суду першої інстанції в частині незастосування до ОСОБА_4 конфіскації предметів порушення митних правил, просить постанову Бориспільського міськрайонного суду від 26 жовтня 2018 року скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., та конфіскацію валюти у сумі 4 452 доларів США.

В обґрунтування апеляційних вимог указує, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст. 471 МК України, тобто встановлена законом і її застосування не може бути свавільним посяганням на мирне володіння майном. Європейський суд у низці рішень зазначає, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майно, тобто з'ясовувати чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

За матеріалами справи громадянину Туреччини ОСОБА_4 відповідно до нормативних документів, виданих Нацбанком України, із виявлених готівкових коштів було пропущено через митний кордон України 4 870 євро, 5 048 доларів США та 6 000 турецьких лір. У відповідності до санкції ст. 471 МК України передбачено конфіскацією не всієї суми, яка переміщувалась ОСОБА_4 через митний кордон України, а тільки суми валюти, яка перевищувала еквівалент 10 000 євро і в вданому випадку становить 4 452 доларів США, що свідчить про дотримання критерію пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини) у разі застосування додаткового стягнення у виді конфіскації валюти.

Окрім того, як стверджує апелянт, під час розгляду справи не було встановлено, що застосування конфіскації валюти у сумі 4 452 долара США буде для ОСОБА_4 «надмірним індивідуальним тягарем».

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС.

Відповідно до ч. 5 ст. 529 МК України порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а тому його неявка, з огляду на положення ч. ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.

Заслухавши пояснення представника Київської митниці ДФС, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вивченням матеріалів провадження встановлено, що суддя місцевого суду згідно зі

ст.ст. 486, 489, 495 МК України всебічно, повно й об'єктивно з'ясував дійсні обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та виніс постанову, зміст якої в частині висновків про доведеність вини ОСОБА_4 в порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України, за обставин, викладених у постанові, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, ст. 527 МК України. Такі висновки не оспорюються учасниками судового розгляду, а тому не є предметом апеляційної перевірки.

Що стосується висновку судді місцевого суду, яким обґрунтовано рішення про повернення вилучених під час здійснення провадження про порушення митних правил валютних цінностей, тобто незастосування додаткового стягнення у виді конфіскації, визначеного у ст. 471 МК України, то доводи апеляційної скарги представника митниці щодо його неправомірності заслуговують на увагу, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду не дотримався вимог глави 67 МК України та ст.ст. 23, 33 КУпАП, що призвело до неправильного застосування до ОСОБА_4 адміністративного стягнення.

Так, за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, валютні цінності є товарами.

За змістом положень ст. 197 МК України, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 148 від 27 травня 2008 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 року за № 520/1511, фізична особа незалежно від віку має право вивозити за межі України і ввозити в Україну готівку і банківські метали відповідно до норм, передбачених цією Інструкцією; митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидента протягом одного року з часу оформлення декларації; фізична особа, юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки і банківських металів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України; фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі, а вивозити за межі України фізична особа - нерезидент має право готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезенні в Україну.

Таким чином, валютні цінності є товарами, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, а тому в разі, якщо вони є безпосередніми предметами порушення митних правих, передбаченого ст. 471 МК України, то підлягають обов'язковій конфіскації.

Із матеріалів справи, що було встановлено і суддею місцевого суду, слідує, що безпосередніми предметами правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є валютні цінності в розмірі 4 452 доларів США, які ОСОБА_4 не задекларував при переміщенні через митний кордон України.

Відповідно до ст. 466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи наведене, вважаю, що суддею місцевого суду безпідставно не застосовано до ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, а висновки судді місцевого суду в постанові про покладення «індивідуального надмірного тягара» на ОСОБА_4 у разі такої конфіскації, об'єктивно нічим не підтверджені. Між тим, долучені до справи за клопотанням представника ОСОБА_3 документи лише свідчать про склад сім'ї ОСОБА_4, стан здоров'я ОСОБА_8, а також про те, що 29.08.2018 ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 ОСОБА_9ІНШ.ТДЖ.ЛТД.ШТІ по платіжній квитанції 9 500 доларів США, але такі відомості не дають достатніх підстав для звільнення ОСОБА_4 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, яка, з огляду на вчинене порушення митних правил, є обов'язковою.

При цьому, суд бере до уваги ч. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою положення Конвенції жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

До того ж, стаття 471 МК України, зокрема в частині виду та розміру адміністративного стягнення, яке передбачає і конфіскацію безпосередніх предметів правопорушення - товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, не суперечить Конвенції та визнається Європейським Судом з прав людини допустимою частиною регуляторного механізму держави, що відповідає загальним інтересам суспільства.

А тому, прихожу до висновку, що постанова судді місцевого суду в частині рішення щодо адміністративного стягнення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою на ОСОБА_4 за порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, слід накласти стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилучених валютних цінностей, оскільки втручання у право ОСОБА_4 на мирне володіння своїм майном в даному випадку є законним та виправданим і саме таке стягнення відповідатиме його меті, визначеній у ст. 23 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга представника Київської митниці ДФС підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 471, 527, 529 МК України, ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Павленка С.А. задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року в частині накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, і рішення про повернення валютних цінностей - скасувати та прийняти нову постанову.

Накласти на ОСОБА_4 за вчинене ним порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - валютних цінностей, вилучених відповідно до протоколу № 0694/12500/18 від 29 серпня 2018 року, в сумі 4 452 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят два) доларів США.

У решті постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко