Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 639/4737/16-ц

провадження № 61-33497св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року у складі судді: Гаврилюк С. М. та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Бровченка І. О., Малінської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що із ОСОБА_2 позивач з лютого 2010 року по грудень 2014 року проживав однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 На початку 2015 року стосунки з ОСОБА_2 погіршились, між ними виникли конфліктні відносини на ґрунті особистих неприязних стосунків, які призвели до спірних питань щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні їх спільного сина ОСОБА_3. Внаслідок чого відповідач з 2015 року дозволяла позивачеві спілкуватись з сином лише декілька разів, посилаючись на те, що таке спілкування не відповідатиме інтересам дитини, порушуватиме нормальний уклад життя сина, негативно вплине на його розвиток, та навіть носитиме загрозу для його життя та здоров'я.

Неодноразові намагання позивача вирішити мирним шляхом проблему у спілкуванні та вихованні дитини не принесли будь-якого результату. Внаслідок такої протиправної поведінки відповідача, якою вона перешкоджає позивачеві приймати участь у вихованні дитини та взагалі вільно спілкуватись з сином, порушуються не тільки батьківські права ОСОБА_1, а ще й шкодить інтересам та потребам їх сина.

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 продовжує і на теперішній час чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, що також підтверджує факт її звернення до суду із зустрічним безпідставним позовом про позбавлення батьківських прав відносно їх спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити позивачеві способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 таким чином: щотижня з 16.00 годин п'ятниці до 19.00 годин неділі за місцем проживання (перебування) батька без присутності матері ОСОБА_2, з правом батька ОСОБА_1 самостійно особисто забирати дитину ОСОБА_3 з дошкільного (шкільного) закладу; щороку з 10.00 годин 03 січня до 19.00 годин 10 січня (зимові свята) за місцем проживання (перебування) батька без присутності матері ОСОБА_2; щороку 24 травня з 14.00 годин до 20.00 годин (в день народження сина ОСОБА_3.) та щороку 28 червня з 12.00 годин до 20.00 годин (в день народження батька ОСОБА_1.), щороку 16 липня з 12.00 годин до 20.00 годин (в день народження брата ОСОБА_1.) за місцем проживання (перебування) батька без присутності матері ОСОБА_2 з 10.00 годин 15 липня до 15.00 годин 30 серпня (літні канікули) за місцем проживання (перебування) батька без присутності матері ОСОБА_2

Крім того, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти позивача про зміну фактичного місця перебування дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не пізніше наступного дня з дня настання таких змін.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, задоволено частково:

- зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши регламент побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: перша, третя п'ятниця з 16.00 годин до 19.00 годин суботи щомісяця з правом батька ОСОБА_1 самостійно особисто забирати дитину ОСОБА_3 з дошкільного (шкільного) закладу з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 та друга, четверта неділя щомісяця з 10.00 годин до 19.00 годин з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері ОСОБА_2;

- встановлено можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом літнього періоду тривалістю два тижні для оздоровлення без присутності матері ОСОБА_2, за умови узгодження з матір'ю дитини періоду виїзду на оздоровчий відпочинок та місця відпочинку, з урахуванням стану здоров'я дитини;

- встановлено можливість щороку 24 травня (в день народження сина ОСОБА_3.) з 14.00 годин до 19.00 годин та щороку 28 червня (в день народження ОСОБА_1.) з 14.00 годин до 19.00 годин спільного відпочинку ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2;

- зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не пізніше наступного дня з настання цих подій;

- в іншій частині позову відмовлено;

- вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду мотивоване тим, що визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення побачень з сином: перша, третя п'ятниця з 16.00 годин до 19.00 годин суботи щомісяця з правом батька ОСОБА_1 самостійно особисто забирати дитину ОСОБА_3 з дошкільного (шкільного) закладу з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 та друга, четверта неділя щомісяця з 10.00 годин до 19.00 годин з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 та проведення спільно з дитиною часу на літніх канікулах буде позитивно впливати на психологічний стан і розвиток дитини та відповідати інтересам дитини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року у відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року змінено. Встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши регламент побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожного другого, четвертого вівторка щомісяця з 16.00 годин до 19.00 годин. В іншій частині заочне рішення залишено без змін.

Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням відносин, які в цей час склалися між сторонами по справі, а також насамперед інтересів дитини, зустрічі батька із сином за відсутності матері в повній мірі будуть відповідати інтересам дитини, оскільки дитина шестирічного віку є достатньо самостійною, психологічно сформованою особистістю.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та її представник із поважних причин не з'явилися у суді першої інстанції і проведення заочного розгляду справи позбавило можливості надати докази в обґрунтування заперечень проти позову. Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі, оскільки у Московському районному суді м. Харкова розглядається справа про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 Стверджує, що однією із підстав звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав є порушення кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 відносно малолітнього сина.

Вказує, що не отримувала копії апеляційної скарги і її представник був позбавлений можливості в апеляційному суді надати обґрунтовані заперечення проти апеляційної скарги. Стверджує, що суди порушили правила дослідження доказів: не встановили період спільного проживання, та чи були взагалі між сторонами відносини чоловіка та дружини; суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_6; оскільки ОСОБА_1 є особою із інвалідністю другої групи і страждає на епілепсію, ОСОБА_2 вважає, що спілкування із дитиною може мати негативні наслідки; у матеріалах справи є дві суперечливі довідки дошкільного навчального закладу стосовно участі батька у вихованні дитини і суди не оцінили їх у сукупності; чеки про придбання речей та матеріалів не свідчать, що вони придбані для задоволення потреб дитини; не надали оцінки висновку, який зроблено спеціалістом центру психології та логопедії «Старт» за наслідками дослідження психологічного стану дитини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року встановлено факт ухилення батька від виконання батьківських обов'язків в частині матеріального утримання сина. Вважає, що суди помилково взяли до уваги висновок управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 23 листопада 2016 року і не надали йому оцінку разом зі всіма іншими доказами у справі, оскільки матеріали справи не містять доказів перешкоджання позивачу у спілкуванні із дитиною. Крім того орган, який надав висновок, не залучений до участі у справі як третя особа. Вважає, що спілкування батька із дитиною суперечитиме інтересам останнього та наражатиме його на небезпеку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2017 року ОСОБА_1 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржені рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що залишення зустрічного позову без розгляду не впливає на висновки судів, оскільки відповідна ухвала суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалася. Вказує, що згідно висновку управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики харківської міської ради № 690 від 23 листопада 2016 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є недоцільним. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.

У червні 2017 року ОСОБА_1 надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржені рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі. Вважає безпідставним твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є психічно неврівноваженою людиною, що спростовується висновком судово-психіатричного експерта. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року лише стягнуто аліменти, а не встановлено факт ухилення батька від виконання батьківських обов'язків. Вказує, що ОСОБА_2 перешкоджала йому у спілкуванні із дитиною, а твердження про те, що їх спілкування суперечитиме інтересам дитини не підтверджено будь-якими доказами.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3

Після припинення спільного проживання у зв'язку з неприязними стосунками, сторони почали проживати окремо, та їх спільний малолітній син ОСОБА_3 залишився з матір'ю ОСОБА_2

Підставою звернення до суду стало те, що з 2015 року сторони не можуть досягнути згоди щодо участі батьків у вихованні їх сина.

Згідно висновку управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 23 листопада 2016 року за № 690 (далі - висновок № 690) зазначено за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доцільне встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши час: перша, третя субота місяця та друга, четверта неділя місяця з 10.00 годин до 19.00 годин; два тижні влітку для оздоровлення.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції зробив висновок, що визначений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною буде позитивно впливати на психологічний стан і розвиток дитини та відповідати інтересам дитини.

При зміні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що з урахуванням відносин, які в цей час склалися між сторонами по справі, а також насамперед інтересів дитини, зустрічі батька із сином за відсутності матері в повній мірі будуть відповідати інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується із цими висновками судів з таких підстав.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Суд першої інстанції встановив, що згідно висновку № 690, позивач відвідує святкові ранки, які проходять у КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 265», який відвідує малолітній син сторін ОСОБА_3. Разом з ОСОБА_2 ОСОБА_1 у травні 2016 року організовував святкування дня народження ОСОБА_3 групі, яку він відвідує. Зі слів вихователя дитини ОСОБА_7, ОСОБА_1 щомісяця телефонує їй та цікавиться самопочуттям, станом здоров'я та успіхами сина. Оплата за харчування дитини здійснюється своєчасно. У травні 2016 року ОСОБА_1 якості благодійної допомоги відремонтував пилосос для дошкільного закладу. ОСОБА_1 придбана велика кількість дитячих речей для сина, на підтвердження чого надано копії товарних чеків, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом у судовому засіданні.

За рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради та згодою батьків 31 жовтня 2016 року було проведено психологічне тестування малолітнього ОСОБА_3, у результаті якого психологом зроблено висновок про присутній емоційний зв'язок та стійку психологічну прихильність дитини до обох батьків. Однак, мати грає більшу роль у становленні психіки дитини, що суд приймає до уваги. Вказані обставини щодо більшої ролі матері у становленні психіки сина дійсно і мають місце бути, враховуючи вік малолітнього ОСОБА_3 та окреме проживання сина від батька, перешкоджання відповідача, в тому числі в присутності дитини, вільному та не обмеженому спілкуванню позивача зі своїм рідним сином, якого він любить та піклується про його фізичний та духовний розвиток, його оздоровлення, забезпечує його необхідними речами, іграшками, харчуванням, медичним доглядом, створив належні умови для проживання сина за місцем проживання його матері, замовивши та оплативши ремонт у її квартирі, що підтверджується належними доказами, дослідженим у судовому засіданні. Приділяє позивач увагу і належному відпочинку, оздоровленню не тільки свого сина ОСОБА_3, а і його матері з її старшим сином, про що свідчить неодноразово фінансування позивачем морського їх відпочинку влітку.

Згідно частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, суди обґрунтовано задовольнили позов.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат