ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 716/155/17

адміністративне провадження № К/9901/63991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 716/155/17

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на додаткову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Курка О. П., Драчук Т. О., Совгири Д. І.) від 30 серпня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу»;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 13 грудня 2016 року з урахуванням всіх складових заробітної плати, визначених довідками від 12 грудня 2016 року № 213/02-01 та від 12 грудня 2016 року № 21/02-01 та виплатити недоотримані кошти.

2. Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено; визнано неправомірними дії Заставнівського управління Пенсійного фонду України Чернівецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язано Заставнівське управління Пенсійного фонду України Чернівецької області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13 грудня 2016 року з урахуванням всіх складових заробітної плати, визначених довідками від 12 грудня 2016 року № 213/02-01 та від 12 грудня 2016 року № 214/02-01 та виплатити недоотримані кошти; стягнуто на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1344 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області.

4. Постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня - без змін.

5. 13 серпня 2018 року від позивача по справі до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення.

6. Додатковою постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено; прийнято додаткову постанову; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 5400 грн.

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви щодо судових витрат.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

9. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на 24 січня 2019 року відзив позивача до Верховного Суду не надходив.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову про задоволення заяви позивача, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу позивача в розмірі 5400 грн. слід повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

11.1. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив із того, що

- позивачем 30 січня 2017 року укладено з адвокатом Спіжавкою Т. Г. договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання позивачу правової допомоги щодо захисту його інтересів, а також здійснення представництва останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, господарських та адміністративний судах України;

- згідно акту виконаних робіт від 18 квітня 2017 року № 1 встановлено факт надання виконавцем правової допомоги, а саме: 1) ознайомлення з матеріалами справи - 2 години; 2) підготовка та подання позовної заяви до суду - 5 годин; 3) представництво інтересів Замовника в судових засіданнях - 2 години;

- відповідно до квитанції від 18 квітня 2017 року № 18 адвокатом Спіжавкою Т. Г. одержано від ОСОБА_2 5400 грн. за надання правової допомоги.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Разом з тим, при прийнятті постанови від 26 вересня 2017 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом вирішено питання про судові витрати - стягнуто на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі1344 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернівецькій області. Тобто, судом вже вирішувалось питання про судові витрати;

- надані суду матеріали не доводять факту понесення ОСОБА_2 витрат за складання та подання позову саме в адміністративній справі № 716/155/17. В жодному документі з наданих до суду не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога;

- аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 810/2823/17, адміністративне провадження № К/9901/7937/18;

- Вінницьким апеляційним адміністративним судом в порушення норм матеріального та процесуального права не враховано вищезазначені обставини та безпідставно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернівецькій області на користь позивача витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 5400 грн.;

- бюджет Пенсійного фонду України на 2018 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 8. в якому не передбачені кошти на судові витрати. В зв'язку з чим, кошти Пенсійного фонду України можуть використовуватися виключно за їх призначенням.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з наступного.

14. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

15. Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

16. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

17. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

18. Позивачем до суду першої інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- договір про надання правової допомоги від 30 січня 2017 року /а. с. 17/, укладеного з адвокатом Спіжавкою Т. Г., предметом якого є надання позивачу правової допомоги щодо захисту його інтересів, а також здійснення представництва останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, господарських та адміністративний судах України;

- квитанцію від 18 квітня 2017 року № 18 /а. с. 39/, відповідно до якої адвокатом Спіжавкою Т. Г. одержано від ОСОБА_2 5400 грн. за надання правової допомоги;

- акт виконаних робіт від 18 квітня 2017 року № 1 /а. с. 41/, відповідно до якого виконавцем надано правову допомогу, а саме: 1) ознайомлення з матеріалами справи - 2 години; 2) підготовка та подання позовної заяви до суду - 5 годин; 3) представництво інтересів Замовника в судових засіданнях - 2 години.

19. Колегія суддів зазначає, що надані квитанція від 18 квітня 2017 року № 18 та акт виконаних робіт від 18 квітня 2017 року № 1 не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі № 716/155/17.

20. Враховуючи те, що наданими документами витрати на правову допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції скасуванню.

21. Згідно з ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити.

Додаткову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 5400 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб