Провадження № 2/487/682/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

11.01.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Гречаної А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

08.11.2018 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що батьку позивача ОСОБА_6 видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстрований позивач, його сестра ОСОБА_4 та її діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, але зазначені особи з 2010 року у квартирі не проживають, за комунальні послуги не сплачують, що призводить до того, що позивач несе додаткові матеріальні витрати. Відповідачі добровільно виїхали із квартири, їх особистих речей у квартирі немає. Місце перебування відповідачів позивачу не відомо. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_5 не з'явився, суду надав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі письмових доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради у судове засідання не з'явився, електронною поштою надійшла його заява з проханням розглядати справу без участі представника служби, у зв'язку із службовою зайнятістю посадових осіб служби у справах дітей,

Відповідачі та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки форми 3 від 13.04.2018 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1. ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з січня 2010 року за місцем реєстрації фактично не проживають, що підтверджується актом про не проживання від 07.11.2018 року, засвідченим підписами сусідів.

Згідно повідомлення Очаківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат від. 12.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 перебував у закладі з 19.07.2007 року по 04.02.2009 року. На підставі рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.01.2009 року був усиновлений громадянами США.

Із повідомлення служби у справах дітей Миколаївської обласної держаної Адміністрації від 19.07.2018 року вбачається, що за інформацією служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради дитину позбавлену батьківського піклування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлено, згідно вимог ст.228 СК України служба не має можливості надати інформацію щодо складу сім'ї дитини.

Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.

Факт вибуття відповідачів із квартири АДРЕСА_2 підтверджується актом про не проживання, тими обставинами, що відповідачі у квартирі не проживають, житлове приміщення за місцем своєї реєстрації не відвідують, їх речей у квартирі немає, ніякої участі у ремонтних роботах, у комунальних витратах не приймають.

Крім того, судом встановлено, що малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлено за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у 2005 році.

Так, згідно ст.29 ч.3 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорон здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усинослювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. За таких оставин, суд приходить до переконання, що малолітній ОСОБА_3втратив право користування житловим приміщенням спірної квартири.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідачі не проживають у квартирі понад шість місяців без поважних причин, суд вважає їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 319, 321, 391,405 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1, проживає: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, зареєстровані: АДРЕСА_5.

Треті особи: служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, ЄДРПОУ 24060001.

ОСОБА_4, зареєстрована: АДРЕСА_5.

Суддя В.О. Гаврасієнко