ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/4008/16

адміністративне провадження №К/9901/7726/18, К/9901/7727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судд - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4008/16

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини (далі ВЧ) НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі Фінуправління Генштабу ЗСУ, ЗСУ відповідно), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Фінуправління Генштабу ЗСУ та ВЧ НОМЕР_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Кузьменка В.А. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 включити до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у грудні 2013 року у розмірі 40%;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду, виплачену у грудні 2013 року у розмірі 40%;

- визнати протиправною відмову Фінуправління Генштабу ЗСУ включити до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%;

- зобов`язати Фінуправління Генштабу ЗСУ видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі постанова № 889) виплачувалась йому з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, та з неї було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то в силу положень частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2262-ХІІ) та частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII), вона повинна включатися до розрахунку розміру пенсії.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

21 листопада та 30 грудня 2016 року Фінуправління Генштабу ЗСУ та ВЧ НОМЕР_1 звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги відповідачів мотивовано, зокрема, тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця ЗСУ має тимчасовий характер, а тому вона не може бути підставою для нарахування та перерахунку пенсії військовослужбовцям.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 23 листопада 2016 року та 10 січня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи першою ухвалою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України від 08 грудня 2015 року №1024 (по особовому складу) згідно з частиною шостою статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення артилерійським озброєнням управління забезпечення ракетно-артилерійським озброєнням Центрального ракетно-артилерійського управління ЗСУ Озброєння ЗСУ, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я). Вислуга років у ЗСУ: календарна 25 років 04 місяці; пільгова 25 років 06 місяців.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25 грудня 2015 року, з подальшими змінами, внесеними наказом від 12 лютого 2016 року № 38, позивача з 25 грудня 2016 року виключено із списків особового складу ВЧ, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату.

Виплачено надбавку в розмірі 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 95% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 370% місячного грошового забезпечення, додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 1 по 25 грудня 2015 року.

Після звільнення з військової служби у запас, відповідачі надали ОСОБА_1 довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останні 24 місяці без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, яка передбачена постановою № 889.

У зв`язку з зазначеним, 08 та 15 лютого 2016 року до відповідачів було направлено адвокатські запити представника позивача з проханням пояснити, з яких підстав до суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які враховуються під час обчислення пенсії, полковнику ОСОБА_1 не було включено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою № 889, а також чи сплачувався зі вказаної суми єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У листі від 15 лютого 2016 року №116/14/5/533 ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що згідно з роздавальною відомістю на виплату грошового забезпечення у грудні 2013 року позивачу виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду за листопад 2013 року у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, а сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у грудні 2013 року здійснено з наступних складових грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 : посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премії та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Листом від 23 лютого 2016 року №305/266 Фінуправління Генштабу ЗСУ повідомило позивача, що для призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію фінансовими органами військових частин яких вони знаходились на грошовому забезпечені надаються такі документи: грошовий атестат Ф2 та довідка про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії. Форма довідки погоджена з директором Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ та відповідає нормам щодо пенсійного забезпечення колишніх військовослужбовців; щомісячна додаткова грошова винагорода є виплатою, що входить до складу грошового забезпечення з якого утримується єдиний соціальний внесок у розмірі 2,6 відсотка.

Також суди встановили, що на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав додаткову грошову винагороду, яка становила у грудні 2013 року 40% та з січня 2014 року по грудень 2015 року 60% цього забезпечення.

Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, а з неї нараховувались та сплачувались страхові внески.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії міститься у поставі Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа № 559/3342/14-а; 21-2942а15).

Як установили суди, на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав додаткову грошову винагороду, яка становила у грудні 2013 року 40% та з січня 2014 року по грудень 2015 року 60% цього забезпечення.

Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, а з неї нараховувались та сплачувались страхові внески.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до довідки про додаткові види грошового забезпечення, а тому відмова відповідачів включити винагороду у розмірі 40% та 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою №889 до складу грошового забезпечення є протиправною.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скагахі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/4008/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду