ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №822/1734/18

адміністративне провадження №К/9901/55943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (суддя Тарновецький І.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Загороднюк А.Г., Курко О.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 14 грудня 2017 року №0011011402.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" повернуто особі, що її подала на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що на поданій в підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 представляти інтереси позивача копії лицьової сторони ордеру серії «ХМ» №020486 від 04 травня 2018 року не зазначено відомостей стосовно наявності або відсутності обмежень повноважень представника на вчинення від імені позивача певних процесуальних дій; вчинений же на зворотній стороні поданої до суду копії ордеру напис адвоката ОСОБА_2 щодо відсутності обмежень на вчинення процесуальних дій не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки така відмітка повинна містити підпис позивача, який не обмежує повноважень свого представника; крім того представником позивача не надано суду інших документів, які надають право на підписання позовної заяви від імені позивача, зокрема, витягу з договору про надання правової допомоги, в якому має бути обумовлено перелік повноважень цієї особи як представника (та їх обмежень, у разі наявності).

Не погоджуючись з постановленими судами ухвалами, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати й направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ані приписами статей 59, 60 КАС України, ані положеннями статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076) не передбачено додаткового підтвердження повноважень адвоката, крім поданого ордеру, ще й договором про надання правової допомоги; до того ж відповідно до пункту 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 (з наступними змінами; далі - Положення №36) про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, на звороті ордера зобов'язані вказати саме адвокат або керівник адвокатського об'єднання (бюро).

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому верховенство права є однією із засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 КАС України).

Водночас статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.

Наведене кореспондується з положеннями статті 57 КАС України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом абзацу 1 підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Застереження щодо виключення з цього правила міститься лише в абзаці 3 названого підпункту, яким передбачено, що представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону №5076.

Статтею 26 Закону №5076 (зокрема, її частинами 1 та 2) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з пунктом 14 Положення №36 ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.

Реквізити ордеру встановлені пунктом 15 Положення №36 й в переліку останніх відсутні вказівки на необхідність вчинення безпосередньо особою, якій надається правова допомога, будь-яких застережень й відміток про обмеження правомочності адвоката та їх скріплення особистим підписом.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону №5076, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката й надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

Такий ордер (відповідно до змісту частин 1, 3 статті 26 Закону №5076) може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору й адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Аналогічна позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" від імені останнього подана та підписана адвокатом ОСОБА_2, на підтвердження повноважень якого додано засвідчену ним же (що узгоджується з приписами частини 6 статті 59 КАС України та пункту 9 частини 1 статті 20 Закону №5076) копію ордеру серії «ХМ» №020486 від 04 травня 2018 року, на зворотній стороні якого міститься вчинений адвокатом напис про те, що обмеження щодо вчинення окремих процесуальних дій не встановлені й він має право від імені клієнта подавати та підписувати всі документи.

Відтак, зважаючи на наведені вище в цій постанові законодавчі положення, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про неналежне підтвердження адвокатом ОСОБА_2 своїх повноважень при зверненні до суду з позовом від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" й наявність підстав для повернення такої позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, за змістом якої позовна заява повертається позивачеві, якщо її подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладене, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до положень частини 1 статті 353 КАС України є підставою для їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду