ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №812/561/17

адміністративне провадження №К/9901/42242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року

у складі судді Чернявської Т.І.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року

у складі суддів Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В.

у справі №812/561/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вісла»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області,

третя особа Сєверодонецька міська рада

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

14 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вісла» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 03 квітня 2017 року № 0001331203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов'язаннями у сумі 16220 грн. 36 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4055 грн. 07 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

12 липня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 квітня 2017 року №0001331203.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що задекларовані позивачем в уточнюючих деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки показники відповідають умовам договору оренди землі від 09 листопада 2007 року № 040741900398, державна реєстрація від 16 листопада 2007 року за № 040741900398, положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України та вимогам Закону № 1669, що свідчить про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн.

Відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4055,07 грн. відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

23 жовтня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

24 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду від 10 жовтня 2017 року та витребувана справа з Луганського окружного адміністративного суду №812/561/17.

16 січня 2018 року справа №812/561/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Заперечення або відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

20 березня 2018 року справа №812/561/17 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/42242/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 03340699, перебуває на податковому обліку державної податкової інспекції у м. Сєверодонецька з 30 травня 1996 року, є платником земельного податку, місцезнаходженням Товариства є місто Сєверодонецьк Луганської області, здійснює діяльність на підставі Статуту.

У березні 2017 року податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, результати якої викладені в акті перевірки від 15 березня 2017 року №66/12-32-12-03/03340699 (далі - акт перевірки).

03 квітня 2017 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001331203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, за порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України на 16220 грн. 36 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4055 грн. 07 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 листопада 2007 року на підставі рішення Сєверодонецької міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1442 між Сєверодонецькою міською радою та Товариством укладено договір оренди землі № 040741900398, державна реєстрація якого здійснена 16 листопада 2007 року за № 040741900398, предметом якого є строкове платне користування земельної ділянки - землі промисловості (під розширення виробничих потужностей), які знаходяться за адресою: м. Сєверодонецьк, вул. Енергетиків, 9, квартал 8., загальною площею 0,1675 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 157081,50 грн., договір укладено по 25 жовтня 2032 включно, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 1727,90 грн. на рік, що складає 1,10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення її розміру здійснюється з урахуванням індексації.

18 березня 2008 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди землі від 09 листопада 2007 року, за якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 161520,25 грн., орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі 4845, 61 грн. на рік, що складає 3, 00 % від нормативної грошової оцінки.

В 2009 році між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди землі від 09 листопада 2007 року, за якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 186075,75 грн., орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі 5582,27 грн. на рік, що складає 3,00% від нормативної грошової оцінки.

В подальшому, у 2011 році між сторонами укладена додаткова угода, та здійснена державна реєстрація 06 грудня 2011 року за № 441290004000468, яка в судовому порядку визнана недійсною, судовими рішеннями в господарській справі № 913/259/16.

Товариство звітувало до податкового органу, а саме Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 27 січня 2014 року № 9002443463, з уточнюючою декларацією від 29 грудня 2016 року № 9082291334, за 2015 рік декларацією від 03 лютого 2015 року № 9008041496, з уточнюючою декларацією за 2015 рік від 29 грудня 2016 року № 9276948394, за 2016 рік від 19 лютого 2016 року № 1600007065, з уточнюючою декларацією за 2016 рік від 29 грудня 2016 року № 1600031567.

Висновками акта перевірки податковим органом встановлене порушення Товариством пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання складу податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, здійснили системний аналіз положень статті 67 Конституції України, підпунктів 14.1.136, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, пункту 50.1 статті 50, підпункту 54.3.1 пункту 54.3, пунктом 54.1 статті 54, пунктів 57.1, 57.3 статті 57, пункту 102.1 статті 102, пункту 123.1 статті 123, статті 269, статті 285, пункту 286.2 статті 286, пунктів 287., 287.3, 287.4 статті 287, пунктів 288.1-288.4, підпункту 288.5.1 пункту 288.5, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, який зокрема зумовив висновок про те, що, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання, порядок та строки виправлення виявлених помилок, що містяться у раніше поданій декларації.

Судами попередніх інстанцій на підставі досліджених матеріалів справи, встановлено додержання позивачем визначеного законодавством строку подання уточнень до декларацій за 2014-2016 роки, якими Товариством зменшено податкові зобов'язання з плати за землю на підставі статті 6 Закону № 1669, який набув чинності 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Сєверодонецьк. 02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079 м. Сєверодонецьк також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відтак, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про належність Товариства до таких платників.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Суд визнає, що на час перевірки, за періоди збільшення податковим органом грошового зобов'язання, позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями, оцінка спірних взаємовідносин має здійснюватися з урахуванням комплексного правового регулювання, як положеннями Податкового кодексу України, так і нормами Закону № 1669.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у межах спірних правовідносинах має місце скасування на період проведення антитерористичної операції обов'язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності.

Доводи податкового органу щодо відсутності порядку застосування податкових пільг є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону № 1669 та положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

Неприйнятим є також посилання податкового органу на положення пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, оскільки цими нормами врегульовані питання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки позивача звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та стосовно нього скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції, в силу приписів Закону № 1669.

Сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням форс-мажорних обставин» мав значення до затвердження Переліків, після чого ці обставини стали загальновідомими, та його наявність встановлена статтею 10 Закону № 1669 для звільнення від відповідальності, у той час як спірним питанням у справі є звільнення платника податку від обов'язку.

Право на податкову пільгу реалізовано позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків до декларацій, що спростовує посилання податкового органу на відсутність порядку застосування зазначених у статті 6 Закону № 1669 податкових пільг.

Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08 червня 2016 року) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Сєверодонецьк (Сєверодонецька міська рада) Луганської області в них не зазначений.

Буквальний аналіз викладених норм судами попередніх інстанцій зумовив висновок про те, що відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 Товариство протягом часу з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєверодонецьку Луганської області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю, про що і зазначене позивачем в уточнюючих податкових деклараціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларовані позивачем в уточнюючих деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки показники відповідають умовам договору оренди землі від 09 листопада 2007 року (державна реєстрація від 16 листопада 2007 року), положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України та вимогам Закону № 1669, що свідчить про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 16220,36 грн., що обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №812/561/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер