ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4269/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС), в якому просить :

- визнати незаконними дії про ухвалення 24.10.2018 постанови про закінчення виконавчого провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017р. із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- визнати протизаконними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не надсилання постанови від 24.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надсилання вимоги до Державної казначейської служби України про внесення змін у розділ 8 спосіб перерахування коштів рішення від 06.09.2018 виконавчого провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017р. із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходи на безумовне виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року із змінами внесеними постановою Верховного суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа № 825/370/17;

- встановити для Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для подання звіту про виконання рішення суду - протягом одного місяця з моменту набрання постановою суду законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Департаментом ДВС не було виконано приписи Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження не була надіслана позивачу як стягувачу, зазначену постанову державний виконавець виніс передчасно, позаяк постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 із змінами внесеними постановою Верховного суду від 08.05.2018 не виконана і підстав, передбачених законом, для закінчення виконавчого провадження, не було.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.01.2018 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого визначено головуючою суддю у справі ОСОБА_2, а ухвалою від 21.01.2019 прийнято справу до провадження призначено до розгляду.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що боржником прийняте рішення про виплату позивачу компенсації від 06.09.2018 № 42 про нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, на підставі чого прийнято оскаржувану постанову. Зазначив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.01.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить відхилити відзив представника Департаменту ДВС та відхилити прохання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Державної казначейської служби України, оскільки у відзиві на позов визнано, що є лише один лист Державної казначейської служби України від 13.09.2018 № 5-08/1726/15052 на підставі якого прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2019, що занесена в протокол судового засідання, в клопотанні відповідача про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну казначейську служби України, відмовлено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розгляд справи провести у його відсутності.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не виконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії;

- зобов'язано Державну казначейську службу України, відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», провести нарахування і забезпечити виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

04.09.2017 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 825/370/17.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 по справі № 825/370/17 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 доповнено в частині мотивів задоволення позову.

11.01.2018 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №55509964 за виконавчим листом № 825/370/17 від 04.09.2017, виданим Чернігівським окружним адміністративним судом (а.с.40).

02.04.2018, в ході виконання виконавчого провадження відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 гривень за невиконання судового рішення, а 06.07.2018 направлено вимогу державного виконавця.

Позивач 19.12.2017, 26.09.2018 та 22.11.2018 звертався до відповідача з різними заявами, в яких одночасно просив змінити спосіб перерахування коштів, але відповіді не отримав (а.с.46, 47-49, 50).

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 24.10.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого листа від 04.09.2017 у справі № 825/370/17. Зокрема, даною постановою встановлено: «Вимоги виконавчого документа виконані повністю, а саме нараховано компенсацію в розмірі трьох відсотків річних та забезпечено заходи щодо виплати» (а.с.41).

Також, відповідачем надано відповідь позивачу на заяву від 22.11.2018. В своєму листі Департамент ДВС від 04.12.2018 № Ш-25028/20.1/21 повідомив, що боржником прийняте рішення про виплату компенсації від 06.09.2018 № 42 про нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів. Крім того, в зазначеному рішенні неправильно вказані реквізити банку позивача, на якій має бути перераховані кошти (а.с.45, 51).

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач зазначає, що виконання рішенням суду здійснено з порушеннями, оскільки виплати позивачу здійснені не були у виконавчому провадженні, що не відповідає резолютивній частині рішення, а тому відповідач не мав права закінчувати виконавче провадження.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до змісту пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема такої засади, як обов'язковості виконання рішень.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно пункту 1, 6 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, стаття 63 Закону №1404-VIII передбачає обов'язок державного виконавця перевірити виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно пункту 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/4 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що умовою закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII є фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, державний виконавець повинен достеменно встановити вказаний факт не обмежуючись лише розглядом повідомлення боржника про виконання рішення.

Визначаючись щодо обґрунтованості висновків державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 55509964 згідно пункту 9 частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII, суд враховує, що виконавче провадження відкрито з метою виконання виконавчого листа № 825/370/17 про зобов'язання Державної казначейської служби України, відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», провести нарахування і забезпечити виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 55509964 згідно оскаржуваної постанови від 24.10.2018 державний виконавець зазначив, що листом за вихідним № 5-08/1726-15052 від 13.09.2018 Державною казначейською службою України повідомлено Департамент ДВС про те, що компенсація за прострочення виконання рішення суду по справі №750/1705/16-ц нарахована в розмірі 87,12 грн, період нарахування компенсації: з 14.09.2016 (наступний день від дати закінчення 3-х місячного строку для перерахування коштів) по 28.12.2016 (дата фактичного перерахування коштів) та рішення про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення суду поставлено на облік для виконання за програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (а.с.43-44).

Разом з цим, боржником не надано доказів перерахунку коштів на рахунок позивача, що позбавляє можливості встановити належне виконання рішення суду.

Дані обставини дають всі підстави для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо ухвалення відповідачем 24.10.2018 постанови про закінчення виконавчого провадження № 55509964.

Вимога позивача про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 55509964 є похідною від першої, а тому також підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача визнати протиправними дії Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не надсилання постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів стаття 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів надсилання сторонам виконавчого провадження постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964. Тому, суд вважає що вимога позивача і в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надсилання вимоги до Державної казначейської служби України про внесення змін у розділ 8 спосіб перерахування коштів рішення від 06.09.2018 виконавчого провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 із змінами внесеними постановою Верховного суду від 08.05.2018 і виконавчого листа № 825/370/17; зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження № 55509964 на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 із змінами внесеними постановою Верховного суду від 08.05.2018 і виконавчого листа № 825/370/17; зобов'язання відповідача вжити заходи на безумовне виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 із змінами внесеними постановою Верховного суду від 08.05.2018 і виконавчого листа № 825/370/17, то суд дійшов висновку, що останні не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

При цьому, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо зобов'язання відповідача подати протягом одного місяця з моменту набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017; скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017; визнання протиправними дій відповідача в частині не надсилання постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 24.10.2018 постанови про закінчення виконавчого провадження № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017.

Скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017.

Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надсилання постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2018 № 55509964 по виконанню виконавчого листа № 825/370/17 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Повний текст рішення складено 25.01.2019.

Суддя О.М. Тихоненко